Кадиров Рамзан Ахматович

Президент Чечні, російський політичний діяч
(Перенаправлено з Рамзан Кадиров)

Рамза́н Ахма́тович Кади́ров (рос. Рамзан Ахматович Кадыров, чеч. Къадири Ахьмадан кӀант Рамзан; 5 жовтня 1976, с. Центарой, Чечено-Інгуська АРСР, РРФСР, СРСР) — російський чеченський державний діяч, глава Чечні2007), член бюро вищої ради партії «Єдина Росія», почесний член РАПН[1]. З лютого 2007 виконував обов'язки президента — після того, як колишній президент республіки Алу Алханов подав заяву про відставку за власним бажанням. Раніше Рамзан Кадиров обіймав пост прем'єр-міністра уряду Чечні. Майстер спорту з боксу.

Кадиров Рамзан Ахматович
чеч. КъадиргӀеран Ахьмадан кӀант Рамзан
Кадиров Рамзан Ахматович
Прапор
Голова Чеченської Республіки
з 5 березня 2011
Попередник: посаду поновлено. Фактично — президент Чечні
Прапор
Президент Чеченської Республіки
5 квітня 2007 — 5 березня 2011
Попередник: Алханов Алі Дадашевич
Наступник: посаду скасовано
Прапор
Голова уряду Чеченської Республіки
17 листопада 2005 — 10 квітня 2007
Попередник: Абрамов Сергій Борисович
Наступник: Байсултанов Одес Хасаєвич
 
Народження: 5 жовтня 1976(1976-10-05) (45 років)
Ахмад-Юрт, Шалінський район, Чечено-Інгуська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР
Країна: Росія Росія
Релігія: іслам
сунізм
суфізм
Освіта: Махачкалинський інститут бізнесу і права
Ступінь: доктор економічних наук[d] (26 грудня 2015)
Партія: Єдина Росія
Батько: Кадиров Ахмат Абдулхамидович
Мати: Аймані Кадирова
Діти: сини: Ахмад, Адам, Зелімхан і Абдуллах
дочки: Айшат, Каріна, Хеді, Табарик, Ашура і Ейшат
 
Військова служба
Приналежність: Росія Росія, МВС Росіїї
Звання: генерал-майор
Автограф: Signature of Ramzan Kadyrov.png
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Рамзан — молодший син Ахмата Кадирова, президента Чечні, загиблого в результаті теракту 9 травня 2004 року. Довгий час очолював службу безпеки чеченського президента, брав участь в операціях з ліквідації бойовиків.

Нагороджений найвищими нагородами Російської Федерації і Чеченської республіки: Золотою зіркою Героя Росії, орденом «Мужність» і медаллю імені Ахмата Кадирова. Є почесним громадянином Чечні і заслуженим працівником фізичної культури республіки. Указом Президента Білорусі Олександра Лукашенка отримав Орден Дружби Народів[2].

Кадирова неодноразово звинувачували у порушеннях прав людини під час його правління Чечнею[3]. Контроверсійними є участь Кадирова в організації викрадень і тортур у Чечні та масових порушення прав ЛГБТ-спільноти, а також роль підзвітних йому військових формувань в російській агресії.[3][4].

Життєпис

Народився 5 жовтня 1976 в селі Центарой Чечено-Інгушської АРСР. Закінчив середню школу, в 17 років став на бік національно-визвольного руху.

У 1996 році став помічником і особистим охоронцем свого батька Ахмата Кадирова, який в ті роки був муфтієм Чечні і прихильником її незалежності.

За власним свідченням Р. Кадирова — першого росіянина він вбив у 16 років[5]. Коли ж Кадиров-старший перейшов на бік федеральної влади і був призначений головою тимчасової адміністрації Чечні, Рамзан став начальником президентської служби безпеки.

Брав активну участь в спецопераціях по ліквідації повстанців (у 2003 році був нагороджений орденом Мужності за операцію зі знищення загону Абу аль-Валіда, в 2004 році отримав зірку Героя Росії). Вів переговори з польовими командирами і повстанцями, пропонуючи їм перейти на сторону федеральної влади. Прихильники Кадирова стверджували, що завдяки його зусиллям до мирного життя повернулися близько 4 тисяч чоловік. Представники національно-визвольного руху Чечні звинувачують Р. Кадирова у підступному вбивстві Президента Чеченської Республіки Ічкерія Аслана Масхадова, під час їхньої особистої зустрічі у 2005 році.

Пережив п'ять замахів. Їх організатори так і не були знайдені. Низка ЗМІ не виключали, що це могли бути і мирні жителі Чечні, оскільки Кадирова неодноразово звинувачували в причетності до викрадання людей. Незважаючи на всі ці звинувачення, в травні 2004, після загибелі Ахмата Кадирова, Рамзан Кадиров був призначений першим віце-прем'єром Чечні, відповідальним за силовий блок. Держрада і уряд Чечні навіть просили Володимира Путіна змінити конституцію республіки, що забороняє балотуватися в президенти особам віком менше 30 років (Рамзану було 28), проте президент Росії міняти закон відмовився. Сам Кадиров заявив, що балотуватися в президенти не має наміру. Проте ЗМІ стали називати його найімовірнішим претендентом на цей пост.

У листопаді 2005, виконуючи обов'язки прем'єра (Сергій Абрамов у той час знаходився в лікарні), фактично провів до парламенту Чечні потрібних йому людей. У грудні був вибраний керівником чеченського відділення «Єдиної Росії». Підтримкою ж уряду Кадиров заручився задовго до цього. 17 січня 2006 Кадиров став почесним членом Російської академії природничих наук і отримав медаль «Захисник Чеченської Республіки».

У грудні 2005 обраний головою чеченського відділення партії «Єдина Росія».

У березні 2006 очолив чеченський уряд і пообіцяв добитися поліпшення в житті республіки за три місяці. У вересні того ж року він втрутився в ситуацію в Карелії, де в місті Кондопога відбулися кавказькі погроми. Кадиров звинуватив власті в бездіяльності і оголосив, що Чечня зуміє «знайти правові методи, здатні привести ситуацію в правове русло». Унаслідок націоналістичні виступи почалися і в Петрозаводську.

10 лютого 2007 голова уряду Чеченської республіки заявив, що «бандпідпілля в Чечні обезголовлене» і «незаконні збройні формування» повністю ліквідовані. 15 лютого президент Володимир Путін підписав указ про призначення Кадирова тимчасовим виконувачем обов'язкиів президента Чечні. Тим же указом Путін прийняв прохання про відставку колишнього президента республіки Алу Алханова, яке той, як повідомила прес-служба Кремля, подав за власним бажанням.

Голосування щодо кандидатури президента ЧР в парламенті було призначене на початок березня 2007. За відомостями ЗМІ, претендувати на посаду голови республіки мали намір Кадиров і міністр соціального розвитку і праці Магомед Вахаєв (його кандидатуру висунув сам Кадиров). Тоді ж журналісти називали кандидатуру Вахаєва «технічною».

2 березня 2007 на позачерговому засіданні республіканського парламенту Кадиров був затверджений президентом Чечні. Його кандидатура була схвалена практично одноголосно: за Кадирова проголосували 56 із 58 депутатів обох палат парламенту — і два бюлетені для голосування були визнані недійсними. Кандидатуру Кадирова на розгляд парламенту запропонував президент Росії. Про це Путін особисто повідомив Кадирову на зустрічі в Ново-Огарьово 1 березня 2007 року. 5 квітня 2007 року Кадиров вступив на посаду президента Чечні.

У жовтні 2007 Кадиров очолив регіональний список кандидатів партії «Єдина Росія» в Чеченській Республіці на виборах до Державної Думи РФ п'ятого скликання. Після перемоги партії він, як і очікувалося, відмовився від депутатського мандата.

У грудні 2007 Кадиров на з'їзді «Єдиної Росії» був обраний у бюро вищої ради партії, у зв'язку з чим покинув пост секретаря республіканської організації «єдиноросів».

24 вересня 2008 в Москві убитий Руслан Ямадаєв. ЗМІ повідомляли, що, згідно з однією з версій, злочин був пов'язаний з ворожнечею між Кадировим і братами Ямадаєвими. Прес-служба президента Чечні спростовувала ці чутки, а сам він висловив думку, що цей злочин став кровною помстою Ямадаєвим з боку тих, хто нібито постраждав від їхніх рук. З'являлася в ЗМІ інформація і про те, що брат убитого Сулім Ямадаєв звинуватив президента Чечні в причетності до злочину, проте сам Ямадаєв ці відомості спростовував.

Правозахисники звинувачують Р. Кадирова у створенні в Чечні режиму особистої влади, у численних порушеннях прав людини, позасудових розправах над інакомислячими, замовних вбивствах як у Росії, так й закордоном.

Українофобія

Рамзан Кадиров відомий своєю позицією на підтримку Президента РФ Володимира Путіна.

У лютому 2022 року Кадиров відправив чеченські війська в Україну.[6]

 
Країни, в яких Кадиров під санкціями

Санкції

У вересні 2015 року Рамзан Кадиров був включений до санкційного списку (номер 126 у списку) запровадженого Україною у відповідь на російську збройну агресію[7][8][9].

У 2017 році Кадирова Міністерством США було внесено до санкційного «Списку Магнітського» за звинуваченнями у персональній участі в репресіях, тортурах і убивствах.

У вересні 2022 року США ввели санкції проти Кадирова і його родини (Кадирової Айшат Рамзанівни; Кадирової Карини Рамзанівни; Кадирової Медні Мусаєвни; Кадирової Табарік Рамзановни)[10].

Сім'я

Рамзан Кадиров одружений, у нього десятеро дітей. Чотири сини — Ахмат (нар. 8 листопада 2005), Зелімхан (нар. 14 грудня 2006), Адам (нар. 24 листопада 2007) та Абдуллах (нар. 10 жовтня 2016). Шість дочок — Айшат (нар. 31 грудня 1998), Каріна (нар. 17 січня 2000), Хеді (нар. 21 вересня 2002), Табарік (нар. 13 липня 2004), Ашура (нар. в січні 2012) та Ейшат (нар. 13 січня 2015). Також два всиновлених у 2007 році хлопчики (брати Даскаєви).

У 2006 році Аймані Кадирова (його мати) на прохання всиновила 16-річного вихованця грозненського сиротинця Віктора Піганова (йому змінили ім'я на Вісіт Ахматович Кадиров). Тому що Рамзан не міг цього зробити через різницю у віці. У 2007 році  Аймані знову на його прохання всиновила 15-річного підлітка.

Цитати

Рамзан Кадиров відомий своїми пропутінськими заявами:

  В борьбе против ваххабизма, экстремизма, я сказал даже не применять меры задержать его. Зачем рисковать? Если можно уничтожать их, они тоже уничтожают нас, как они хотят, как они могут. Поэтому войну только войной можно остановить.  
  Когда меня убивают, когда моего отца убивают, моих тысячи друзей, товарищей убивали – об этом все молчат, об этом никто не говорит. Правозащитники: «А это нормально». Если одного шайтана забрали или задержали, его избили при задержании – сразу поднимают шум о демократии, свободе слова, пытки. Какие пытки? Если я потерял все и вижу своего кровника, я что целовать, ласкать его должен?  
Інтерв'ю російській службі ВВС, http://www.youtube.com/watch?v=le5Eb0CMXgg&feature=fvsr [Архівовано 6 грудня 2015 у Wayback Machine.]
  Я никогда не был против Российской Федерации, я всегда был с народом. Вот тогда народ был против. Это заставили те политики: Ельцин, Березовский и тому подобное. Они хотели развалить, как и Советский Союз, Российскую Федерацию. У нас никогда не было идеи воевать против Российской Федерации. Нас заставили, ввели в тупик. Делали так, что бы чеченский народ стал против Российской Федерации.  
  Путин – мой кумир. Мой кумир – Путин. Я его люблю. Я его уважаю. Я за него жизнь отдам. Я хочу, что бы он был пожизненным президентом Российской Федерации.  
Інтерв'ю радіо «Свобода», http://www.youtube.com/watch?v=fJpjzHZgh7Y [Архівовано 6 грудня 2015 у Wayback Machine.]

В грудні 2009 року Кадиров відзначився різкою заявою, в якій закликав ліквідувати Грузію та Україну:

  Україна – це прихована хвороба Росії ... Грузія, Південна Осетія, Україна – все це буде тривати і тривати. Це якась таємна недуга Росії. Чому ми мусимо постійно страждати, якщо можемо ліквідувати це раз і назавжди? ... Ми велика держава, у нас все є – армія, техніка. Нам необхідно переходити у наступ.  
Інтерв'ю західним ЗМІ, http://unian.net/ukr/news/news-353795.html [Архівовано 28 грудня 2009 у Wayback Machine.]
  Я поважаю і розумію прагнення українців до боротьби за свободу від окупантів, але вони не зможуть перемогти, поки в їх серці немає Аллаха.  
Інтерв'ю ВВС напередодні Мінських переговорів, http://www.bbc.co.uk/russian/russia/2014/12/141229_chechnya_kadyrov_volunteers_stadium_speech [Архівовано 11 січня 2015 у Wayback Machine.]

Див. також

Примітки

  1. РИА Новости: Рамзан Кадыров стал почетным членом РАЕН [Архівовано 27 вересня 2015 у Wayback Machine.]. 18.01.2006
  2. Глава Чеченской Республики Российской Федерации Рамзан Кадыров награжден орденом Дружбы народов. Афіцыйны Інтэрнэт-партал Прэзідэнта Рэспублікі Беларусь (російська). 16 серпня 2018. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 16 серпня 2018. 
  3. а б Widespread Torture in the Chechen Republic. Human Rights Watch. 13 листопада 2006. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 27 жовтня 2018. 
  4. Nicholas Waller (1 квітня 2015). A Chechen War by Proxy. Foreign Affairs. Архів оригіналу за 28 жовтня 2018. Процитовано 27 жовтня 2018. 
  5. [Рамзан Кадиров в Ростові-на-Дону розповість, як вбивав свого першого руського в 16 років. Чи не розповість(рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 1 лютого 2016.  Рамзан Кадиров в Ростові-на-Дону розповість, як вбивав свого першого руського в 16 років. Чи не розповість(рос.)]
  6. Кадыров заявил, что отправляет в Украину еще 1000 своих солдат. Украинская правда (рос.). Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022. 
  7. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №549/2015. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ’’Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Сайт Президента України. 16 вересня 2015. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 18 вересня 2015. 
  8. Санкции Украины против России: полный список компаний и персон. Ліга. 16 вересня 2015. Архів оригіналу за 19 вересня 2015. Процитовано 18 вересня 2015. 
  9. Додаток 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ― Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Сайт Президента України. 2 вересня 2015. Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 18 вересня 2015. 
  10. США ввели санкції проти Кадирова та членів його родини. РБК-Украина (рос.). Процитовано 15 вересня 2022. 

Посилання

[Архівовано 19 вересня 2008 у Wayback Machine.]