Піонтковський Андрій Андрійович
Андрі́й Андрі́йович Піонтко́вський (рос. Андрей Андреевич Пионтковский (нар. 30 червня 1940, Москва), РРФСР) — російський політолог, публіцист; математик, кандидат фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту системного аналізу РАН, член Американської математичної спілки, член партії «Яблуко», блогер. Активний критик Путіна та політики Росії, дослідник владного бандитизму, путінізму та рашизму, опублікував багато статей та монографій із цієї теми.[2]
| Піонтковський Андрій Андрійович | |
|---|---|
| рос. Андре́й Андре́евич Пионтко́вский | |
 | |
| Народився | 30 червня 1940 (84 роки) Москва, СРСР |
| Країна |  СРСР Росія Грузія[1] |
| Місце проживання | Вашингтон,  США |
| Діяльність | математик, письменник, журналіст |
| Галузь | теорія керування і математична модель |
| Alma mater | Механіко-математичний факультет МДУd (1962) |
| Науковий ступінь | кандидат фізико-математичних наук |
| Знання мов | російська і англійська |
| Членство | Координаційна рада російської опозиціїd |
| Партія | Солідарність[d] (2013) |
| Батько | Піонтковський Андрій Андрійович |
| Родичі | Піонтковський Андрій Антонович |
| IMDb | ID 13466874 |
| |
Із 2019 року дає інтерв'ю різноманітним українським ЗМІ, демонструючи глибоку обізнаність у світовій політиці та внутрішній політиці Росії; згодом, з 2021 року, на регулярній основі з'являється на каналі ЕспресоTV в програмі «„Студія Захід“ з Антоном Борковським»[3]. З початком чергового вторгнення Росії у 2022 році виступає запрошеним експертом уже на щоденній основі в багатьох ЗМІ та на онлайн-майданчиках окремих блогерів: виступає критиком, коментує та аналізує міжнародну політику та політику РФ, вказуючи на помилки та надає припущення, ділиться спостереженнями. Окремі щоденні відео з інтерв'ю стають рейтинговими.
Через переслідування у РФ мешкає у Вашингтоні, США.
Біографія
ред.1962 року закінчив механіко-математичний факультет МДУ ім. М. В. Ломоносова. Автор понад 100 статей і декількох монографій із теорії керування, глобального моделювання, ядерної стратегії. У 1970-ті роки вивчав комп'ютерні моделі світу. З 1998-го займається політичною журналістикою, опублікував декілька сотень статей у російських і закордонних виданнях. Лауреат премії «Золотий гонг-2001» у галузі міжнародної журналістики. Публікується на сайті «Грани.ру». Член міжнародного «Пен-клубу». 2004 року вступив до Російської об'єднаної демократичної партії «Яблуко», є членом її федеральної ради. Перебуває в радикальній опозиції до політичного режиму Володимира Путіна. Був членом Ініціативної групи з висунення Володимира Буковського кандидатом у президенти РФ на виборах 2008 року.
Судове переслідування
ред.У вересні 2007 року московський Басманний суд розпочав кримінальну справу проти Андрія Піонтковського за звинуваченням в екстремізмі, але в грудні 2008 року закрив цю справу.
Позиція під час російсько-української війни (з 2014)
ред.Майже за місяць до проведення так званого кримського референдуму — 21 лютого 2014 року — в інтерв'ю інтернет-порталу литовського національного радіо і телебачення Піонтковський заявив, що «Кремль прагне розділити Україну та анексувати Крим, а Захід не може стримати Росію, оскільки політика президента США Барака Обами така ж безхребетна, як і політика Європейського Союзу…»[4].
14 березня 2014 року, в статті під назвою «Остання стадія» Піонтковський заявив, що «технологія та пропагандистське забезпечення путінської анексії Криму настільки по-учнівському списані з гітлерівських судетських прописів, що порівняння двох державних діячів, яке було ще зовсім недавно уділом „відморозка і відступника“ Шендеровича, стало сьогодні мейнстримом світового політичного дискурсу…»[5].
У вересні 2014 року підписав заяву з вимогою «припинити агресивну авантуру: вивести з території України російські війська та припинити пропагандистську, матеріальну та військову підтримку сепаратистам на південному сході України»[6].
21 лютого 2022 року, підписав відкритий колективний лист російського Конгресу інтелігенції «Ви будете прокляті! Розпалювачам війни», в якому йдеться про історичну відповідальність влади РФ за розпалювання «великої війни з Україною»[7][8].
18 серпня 2023 року міністерство юстиції Росії внесло його до реєстру «іноземних агентів».[9]
Вимушена еміграція
ред.У лютому 2016 року після статті «Бомба, що готова вибухнути» отримав звинувачення в екстремізмі, численні залякування з боку режиму Путіна, обшуки житла, погрози арештом, судом та ув'язненням, а також натяки, що після убивства Бориса Нємцова він буде наступною «ритуальною жертвою» Путіна, Піонтковський заявив, що змушений на деякий час покинути Росію[10][11].
Автор праць
ред.- Решение одной задачи управления для глобальной динамической модели Форрестера. — Препринт ИПМ АН СССР. 1974, № 56 (в соавт.). (рос.)
- О задаче управления в глобальной модели WORLD-3. — М. 1975 (в соавт.). (рос.)
- Математические модели глобального развития. Л., 1980 (в соавт.). (рос.)
- Исследование стратегической стабильности методами математического моделирования. М., 1988 (в соавт.). (рос.)
- Эволюция концепций стратегической стабильности (Ядерное оружие в XX и XXI веке). М., 1997 (в соавт.). (рос.)
- За Родину! За Абрамовича! Огонь! М., ЭПИцентр, 2005. ISBN 5-89069-099-X (рос.)
- Нелюбимая страна. М., 2006. ISBN 5-85691-061-3 (рос.)
- Третий путь …к рабству. М., 2010. ISBN 978-1-934881-42-2. Издание 2014 года, дополненное (рос.)
- Визионер Захар Прилепин (рос.)
- Чёртова дюжина Путина: Хроники последних лет. — М.: Алгоритм, 2014. — 240 с. — (Власть в тротиловом эквиваленте). 2000 экз., ISBN 978-5-4438-0639-6 (рос.)
- Искушение Владимира Путина. — М.: Алгоритм, 2013. — 240 с. — (Проект «Путин»). 2000 экз., ISBN 978-5-4438-0329-6 (рос.)
Відзнаки
ред.- У 2021 році нагороджений Орденом за інтелектуальну відвагу[12].
Примітки
ред.- ↑ Андрей Пионтковский: Какие реформы вы собираетесь делать, президент Саакашвили, вместе с Ахметовым и Коломойским?!
- ↑ Лучшие книги Андрей Пионтковский. livelib.ru (рос.).
- ↑ Останні новини на тему Студія Захід з Антоном Борковським ᐈ Телеканал Еспресо. espreso.tv (укр.). Процитовано 19 листопада 2024.
- ↑ Владимирас Лаучюс (21 лютого 2014). Пионтковский: после Грузии – Украина, после Украины – страны Балтии. ru.delfi.lt. Процитовано 10 серпня 2014.
- ↑ Последняя стадия. Радіо Свобода. 14 березня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
- ↑ Заявление «Круглого стола 12 декабря» к Маршу Мира 21-го сентября
- ↑ «Ви будете прокляті!»: Конгрес інтелігенції РФ опублікував відкритого листа розпалювачам війни. 21.02.2022, 12:57
- ↑ Відкритий колективний лист «Вы будете прокляты!» (рос.)
- ↑ Минюст РФ объявил «иноагентами» писательницу Линор Горалик, политолога Андрея Пионтковского и экономиста Андрея Илларионова. BBC News Русская служба (рос.). 18 серпня 2023. Процитовано 18 серпня 2023.
- ↑ Бі-бі-сі: Андрей Пионтковский покинул Россию, опасаясь преследования. — 19 лютого 2016
- ↑ Пионтковский покинул Россию после обнаружения в его статье "признаков экстремизма". grani.ru. 19.02.2016.
- ↑ Кавалери ордену «За інтелектуальну відвагу»: Ю.Щербак, А.Піонтковський, П.Рихло, Т.Компаніченко. zbruc.eu. 19.12.2021.
Посилання
ред.
- Андрей Пионтковский. Бомба, готовая взорваться. echo.msk.ru.
- Біографія та список публікацій на сайті Каспаров.ру
- Андрій Піонтковський — біографія на peoples.ru (рос.)
- Третій шлях до рабства: Російський політичний діяч і політолог, професор Гудзонівського університету у Вашингтоні Андрій Піонтковскій про вирок Юлії Тимошенко та диктатуру в Росії (укр.)
- Пионтковский: Россия исполняет роль насильника-импотента
- Пионтковский назвал возможного преемника Путина
- В Кремле настроения, близкие к паническим: Пионтковский о санкциях и контрсанкциях России