Вікіпедія

Шендерович Віктор Анатолійович

радянський і російський письменник-сатирик, теле- і радіоведучий, ліберальний публіцист, блогер, правозахисник

Ві́ктор Анато́лійович Шендеро́вич (рос. Ви́ктор Анато́льевич Шендеро́вич; * 15 серпня 1958, Москва, Російська РФСР) — радянський і російський письменник-сатирик, теле- і радіоведучий, ліберальний публіцист, блогер[3], правозахисник. Колумніст журналу «The New Times».

Шендерович Віктор Анатолійович
рос. Виктор Анатольевич Шендерович
Victor Shenderovich (portret).jpg
Ім'я при народженні рос. Виктор Анатольевич Шендерович
Народився 15 серпня 1958(1958-08-15) (64 роки)
Москва, РРФСР
Країна Flag of Russia.svg Росія
Flag of Israel.svg Ізраїль[1]
Національність єврей
Місце проживання Москва
Діяльність сценарист, сатирик, публіцист, політик, радіоведучий, телеведучий
Галузь література[2], журналістика[2] і публіцистика[2]
Alma mater Московський державний університет культури і мистецтв (1980)
Знання мов російська
Заклад НТВ
Членство НТВ
Роки активності 1991 — тепер. час
Посада ведучий
Партія незалежний політик
Нагороди
IMDb ID 1921731
Сайт shender.ru

ЖиттєписРедагувати

В 1980 році закінчив Московський державний інститут культури за спеціальністю «режисер самодіяльних театральних колективів»; в 1988 стажувався в Вищому театральному училищі ім. Щукіна за спеціальністю «педагог зі сценічного руху». Лауреат кількох літературних премій в галузі гумору. Лауреат «ТЕФІ-96» у номінації «Подія року». Лауреат премії «Золотий Остап» (1996). Автор книг і безлічі публікацій в пресі, мініатюр для Геннадія Хазанова.

У 1980—1982 роках служив у радянській армії.

З 1992 року — член Спілки письменників Росії.

Протягом семи років викладав в російському університеті театрального мистецтва сценічний рух. Як найцікавіший факт своєї театральної діяльності згадує роботу над виставою «Нумер у готелі міста NN» як постановника пластики (режисер Валерій Фокін). Ця вистава отримала професійний приз «Золота маска».

На телебаченні працює з 1992 року, сценарист документальних фільмів-портретів про Зіновія Гердта і Геннадія Хазанова, які вийшли на 1-му каналі Останкіно (ОРТ). З 1995 — сценарист програми «Ляльки» телекомпанії НТВ.

З 1997 — художній керівник і ведучий програми «Разом». Також вів «Перешкоди в ефірі» і «Безкоштовний сир».

З 2003 — художній керівник і ведучий програми «Плавлений сирок» на радіостанції «Ехо Москви». З того ж часу працює на «Радіо Свобода», веде передачу «Всі вільні».

З 2004 входить в Комітет-2008.

У 2005 балотувався в Державну Думу по Університетському округу Москви як незалежний кандидат, проте вибори програв, набравши 19 % голосів виборців. Про свій «похід у політику» написав документальну книгу «Недодумець, або як я переміг Марка Твена».

З грудня 2006 працює на телеканалі «RTVi».

З грудня 2011 по березень 2012 року вів програми «Коротше!» і «Родзинки з булки» на Мережному громадському телебаченні.

ПоглядиРедагувати

У 2008—2009 роках судився з депутатом Держдуми від ЛДПР Сергієм Абельцевим. Шендерович назвав Абельцева твариною йєху за організацію провокації проти правозахисників (їх закидали яйцями). Суд не знайшов у словах Шендеровича складу злочину, і справу припинили. За матеріалами цього процесу в 2009 р. вийшла книга Шендеровича «Випадок з йеху та інші історії нашого зоопарку. Мої зустрічі з правосуддям».

Наприкінці січня 2022 року, разом з іншими деякими відомими вченими, письменниками, журналістами, правозахисниками Росії виступив проти можливої війни з Україною та підписав «Заяву прихильників миру проти Партії Війни у російському керівництві», опубліковану на сайті видання «Ехо Москви»[4].

Контроверсія щодо коментаря Шендеровича про «наших хлопців» і напад на Шендеровича в ЛитвіРедагувати

Наприкінці квітня 2023 року Шендерович назвав російських солдатів «нашими хлопцями» але «вбивцями». Він зазначив, що, на його думку, партнерство між російськими лібералами та українцями триватиме лише до досягнення спільних цілей (якими він назвав повалення режиму Путіна та перемогу України у війні). Після цього, на думку Шендеровича, цілі російських лібералів і українців будуть відрізнятися, тому що російські ліберали прагнутимуть зберегти пост-путінську Росію, а більшість українців, на його думку, прагнуть її ліквідувати. Він заявив, що, на його думку, це приклад нацизму, коли деякі українці кажуть, що «кожен росіянин — орк».[5]

Кілька україномовних новинних сайтів (таких як espresso.tv) опублікували у своїх заголовках фрагменти цього монологу, що призвело до звинувачень у співпраці з Кремлем. Зокрема, фрагменти речень, які він висловив про «наших хлопців» та «нацизм», стали об'єктом критики.[6]

Незабаром після цього Шендеровича зустріли протести з прапорами України перед одним з його концертів в Литві. Невідомий чоловік напав на Шендеровича, звинувативши його у пожертвуванні грошей наемній групі Вагнера. Напад склався в тому, що чоловік облив Шендеровича кетчупом.[7]

Немає публічної інформації, яка б підтверджувала пожертвування Шендеровича Вагнеру, але раніше Шендеровича позивав до суду Євген Пригожин, і російський суд змусив його заплатити позивачеві 1,5 мільйона рублів. Причина, з якої Пригожин подав до суду на Шендеровича, — це «моральна шкода», яку Шендерович завдав Пригожину, звинувативши його та вагнерівців у «вбивцях».[8]

Тиск з боку російської владиРедагувати

6 грудня 2014 року телефонним дзвінком слідчого був викликаний до Слідчого комітету Росії. "Мені зателефонував ввічливий молодий чоловік із Слідчого комітету і запропонував поговорити про проєкт «Книги в парках», у рамках якого письменник виступав влітку цього року.

  • Проєкт «Книги в парках», покликаний відродити інтерес до читання, з 2012 року проводила в московських парках компанія «Бюро 17», яка належить Александріні Марквей, цивільній дружині виконавчого директора Фонду по боротьбі з корупцією Володимира Ашуркова, соратника опозиціонера та гострого критика режиму Олексія Навального. З липня 2014 Володимир Ашурков подався за кордон і в Росії офіційно об'явлений в розшук за звинуваченням у шахрайстві з коштами, зібраними на виборчу компанію Навального. Пізніше представники СК РФ запідозрили у нецільовому витрачанні коштів і організаторів літературного фестивалю[9].

«…Мова, як я зрозумів, йде про розкрадання організаторами грошових коштів», — написав Шендерович. Письменник відмовився з'являтися на допит по телефонному дзвінку і зажадав передбачене законом письмове запрошення до СКР: «Вечір перестає бути млосним, кохання не буде. „Я прийшов до вас як офіційна особа до офіційної особи“» — прокоментував письменник прецедент[10]. Після цього Шендерович отримав запрошення в СКР електронною поштою. 10 грудня 2014 він поїхав до Слідчого комітету без адвоката, перед тим проконсультувавшись у відомого правозахисника і колишнього політв'язня Олександра Подрабінека. В СКР Шендерович офіційно відмовився дати показання, пославшись на 51-шу статтю Конституції РФ (право громадянина не оговорювати себе та ближніх). До офіційної формули в протоколі він додав, що його відмова пов'язана з очевидним політичним характером справи[11].

Крім Віктора Шендеровича, офіційну повістку до СКР 9 грудня отримав також поет і публіцист Лев Рубінштейн, який теж безкоштовно виступав влітку у парку з читаннями. Обидва літератори регулярно публікують свої критичні погляди на Гранях.ру та в інших незалежних опозиційних виданнях. Були викликані телеведучі Тетяна Лазарєва та Михайло Шац, який відкрито підтримує Україну та засуджує агресію Путіна. Слідчі також приходили до дому Бориса Акуніна, який в цей час мешкає за кордоном. У читаннях в парку також брали участь письменник Денис Драгунський, кінокритик Антон Долин, автор казок Сергій Сєдов, письменниця Людмила Улицька — але їх до СКР не викликали[12].

5 грудня 2015 року в Санкт-Петербурзі в барі «Абердин» на проспекті Літєйному на Віктора Шендеровича вчинено напад. Йому вдалось відбитися від нападника, який погрожував «придушити», аргументуючи це діяльністю Шендеровича як письменника і насміхаючись, що поліція не допоможе. Після кількох безуспішних викликів поліція все ж з'явилась через 1 год. 20 хв. Нападником, який на той час уже покинув бар, виявився Костянтин Євгенович Галиченко — експерт у галузі енергетики і машинобудування, генеральний менеджер ООО «Миракс Инвест» (2003—2007), менеджер в ООО «Сименс» (2011—2012) і GE Industrial Solutions (2012—2014); гендиректор ООО «Интерстрой» (від 2006)[13].

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ https://echo.msk.ru/programs/personalno/2751406-echo/
  2. ↑ а б в Czech National Authority Database
  3. ↑ Виктор Шендерович
  4. ↑ У Росії почали збір підписів проти війни з Україною. 30.01.2022, 15:19
  5. ↑ https://twitter.com/GraniTweet/status/1652029381781364747?ref_src=twsrc%5Etfw%7Ctwcamp%5Etweetembed%7Ctwterm%5E1652029381781364747%7Ctwgr%5Ee2c7bc83925e9e2cd2809936d058286bcf1f5835%7Ctwcon%5Es1_&ref_url=https://adm.espreso.tv/news/edit/564003. Twitter (укр.). Процитовано 13 травня 2023. 
  6. ↑ Російський письменник Шендерович назвав окупантів «нашими хлопцями», а українців звинуватив у «сплесках нацизму»
  7. ↑ Проукраинские активисты облили Виктора Шендеровича кетчупом на концерте в Вильнюсе. Две недели назад его занесли в базу «Миротворца». Meduza (рос.). Процитовано 13 травня 2023. 
  8. ↑ North.Realities, RFE/RL's. Kremlin Critic Shenderovich, Ekho Moskvy Ordered To Pay Putin Associate Another 3.5 Million Rubles. RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Процитовано 13 травня 2023. 
  9. ↑ [_http://pro-books.ru/news/3/16005 Следственный комитет допросит по делу о книжных фестивалях писателей Шендеровича и Рубинштейна]
  10. ↑ facebook / Віктор Шендерович
  11. ↑ Віктор Шендерович: Лучшая книга — Конституция. — Грани.ру, 10.12.2014
  12. ↑ Участники проекта «Книги в парках»: в Следственный комитет нас не вызывали, а его деятельность — загадка. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014. 
  13. ↑ Виктор Шендерович. Вместо заявления

ПосиланняРедагувати

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Шендерович Віктор Анатолійович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шендерович_Віктор_Анатолійович&oldid=39498338