Микола Михайлович Голушко (*21 червня 1937, Андріївка, Казахстан) - останній голова Комітету державної безпеки Української РСР. Генерал-полковник, в. о. Голови Служби безпеки України (20 вересня 1991 — 6 листопада 1991), вивіз частину фондів КДБ УРСР до Російської Федерації.

Голушко Микола Михайлович
Голушко Микола Михайлович

Голова КДБ УРСР
Час на посаді:
21 травня 1987 — 20 вересня 1991

Час на посаді:
20 вересня 1991 — 6 листопада 1991
Президент Леонід Кравчук
Попередник Муха Степан Нестерович
Наступник Марчук Євген Кирилович

Народився 21 липня 1937(1937-07-21) (79 років)
Громадянство СРСР, Російська Федерація
Нагороди
Орден «Знак Пошани» Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки

Член ЦК КПУ у 1990 — 1991 р. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання (з 1987 року).

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 21 червня 1937 в українській родині (с. Андрєєвка Рудаєвського району Кокчетавської області Казахстан) на Сірому Клину.

Закінчив юридичний факультет Томського державного університету ім. В. В. Куйбишева (1959).

09.1959-05.1961 — слідчий прокуратури Центрального району м. Кемерово.

05.1961-03.1963 — старший слідчий Кемеровської обласної прокуратури. З березня 1963 р. — співробітник органів державної безпеки.

1963–1971 — оперуповноважений, старший оперуповноважений, заступник начальника 1-го відділення 2-го відділу Управління КДБ при РМ СРСР по Кемеровській області.

04.1971-02.1974 — начальник 1-го відділення, згодом — заступник начальника 5-го відділу УКДБ при РМ СРСР по Кемеровській області.

1974–1987 — співробітник центрального апарату КДБ при РМ СРСР (з липня 1978 р. — КДБ СРСР).

З березня 1976 — заступник начальника, начальник 2-го відділу 5-го Управління КДБ СРСР.

04.1983-05.1984  — заступник начальника 5-го Управління КДБ СРСР.

У 1984  — призначений першим заступником начальника Секретаріату, начальник чергової служби КДБ СРСР.

З травня 1987  — голова КДБ УРСР.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 20 вересня 1991 р. «Про створення Служби національної безпеки України» був призначений виконуючим обов'язки голови СНБ України.

Повернення до РосіїРедагувати

В листопаді 1991 р. відряджений у розпорядження Міжреспубліканської служби безпеки СРСР, де отримав нове призначення — начальник Секретаріату.

Наприкінці 1991  — заступник міністра безпеки Російської Федерації. Одночасно очолив Службу зовнішньої розвідки РФ.

З вересня по грудень 1993  — міністр безпеки РФ.

У грудні 1993 — лютому 1994  — директор Федеральної служби контррозвідки РФ.

Член КПРС у 1963–1991 рр.

НагородиРедагувати

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1977 р.), знаком «Почесний співробітник держбезпеки» (1979 р.), орденом Червової Зірки (1982 р.), орденом Трудового Червоного Прапора (1987 р.), медаллю «За бездоганну службу» 1-3 ступенів (1973, 1978, 1983 рр.).

ДжерелоРедагувати