Голушко Микола Михайлович

Голушко Микола Михайлович
Голушко Микола Михайлович

Голова КДБ УРСР
Час на посаді:
21 травня 1987 — 20 вересня 1991

Час на посаді:
20 вересня 1991 — 6 листопада 1991
Президент Леонід Кравчук
Попередник Муха Степан Нестерович
Наступник Марчук Євген Кирилович

Громадянство СРСР, Російська Федерація
Нагороди
Орден «Знак Пошани» Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки

Микола Михайлович Голушко (*21 червня 1937, Андріївка, Казахстан) - останній голова Комітету державної безпеки Української РСР. Генерал-полковник, в. о. Голови Служби безпеки України (20 вересня 1991 — 6 листопада 1991), вивіз частину фондів КДБ УРСР до Російської Федерації.

Член ЦК КПУ у 1990 — 1991 р. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання (з 1987 року).

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 21 червня 1937 в українській родині (с. Андрєєвка Рудаєвського району Кокчетавської області Казахстан) на Сірому Клину.

Закінчив юридичний факультет Томського державного університету ім. В. В. Куйбишева (1959).

09.1959-05.1961 — слідчий прокуратури Центрального району м. Кемерово.

05.1961-03.1963 — старший слідчий Кемеровської обласної прокуратури. З березня 1963 р. — співробітник органів державної безпеки.

1963–1971 — оперуповноважений, старший оперуповноважений, заступник начальника 1-го відділення 2-го відділу Управління КДБ при РМ СРСР по Кемеровській області.

04.1971-02.1974 — начальник 1-го відділення, згодом — заступник начальника 5-го відділу УКДБ при РМ СРСР по Кемеровській області.

1974–1987 — співробітник центрального апарату КДБ при РМ СРСР (з липня 1978 р. — КДБ СРСР).

З березня 1976 — заступник начальника, начальник 2-го відділу 5-го Управління КДБ СРСР.

04.1983-05.1984  — заступник начальника 5-го Управління КДБ СРСР.

У 1984  — призначений першим заступником начальника Секретаріату, начальник чергової служби КДБ СРСР.

З травня 1987  — голова КДБ УРСР.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 20 вересня 1991 р. «Про створення Служби національної безпеки України» був призначений виконуючим обов'язки голови СНБ України.

Повернення до РосіїРедагувати

В листопаді 1991 р. відряджений у розпорядження Міжреспубліканської служби безпеки СРСР, де отримав нове призначення — начальник Секретаріату.

Наприкінці 1991  — заступник міністра безпеки Російської Федерації. Одночасно очолив Службу зовнішньої розвідки РФ.

З вересня по грудень 1993  — міністр безпеки РФ.

У грудні 1993 — лютому 1994  — директор Федеральної служби контррозвідки РФ.

Член КПРС у 1963–1991 рр.

НагородиРедагувати

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1977 р.), знаком «Почесний співробітник держбезпеки» (1979 р.), орденом Червової Зірки (1982 р.), орденом Трудового Червоного Прапора (1987 р.), медаллю «За бездоганну службу» 1-3 ступенів (1973, 1978, 1983 рр.).

ДжерелоРедагувати