Вікіпедія

Михайло Казимир Радзивілл (1625)

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Радзивілл.

Михайло Казимир Радзивілл (лит. Mykolas Kazimieras Radvila, пол. Michał Kazimierz Radziwiłł; 26 жовтня 1625 / 1635[2] — 14 листопада 1680) — князь з роду Радзивіллів, польний гетьман литовський. Ординат Несвізький, Олицький.

Михайло Казимир Радзивілл
пол. Michał Kazimierz Radziwiłł
Народився26 жовтня 1635(1635-10-26)
Несвіж, Несвізька ординаціяd, Новогрудський повіт, Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита або Львів, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер14 листопада 1680(1680-11-14) (45 років)
Болонья, Папська держава
ПохованняМогила-усипальниця Радзивіллівd
Підданство

Велике Князівство Литовське

Річ Посполита
Національністьлитвин
Діяльністьдипломат
Титулкнязь
Посадастароста, стольник, крайчий, підчаший, воєвода, каштелян, польний гетьман литовський
Конфесіякатолик
РідРадзивілли
БатькоАлександр Людвик Радзивілл[1]
МатиТекля Анна Радзивіллd
Брати, сестриДомінік Миколай Радзивілл, Joanna Katarzyna Radziwiłłd, Цецилія Марія Сенявська і Anna Euphemia Radziwiłłd
У шлюбі зКатажина Собеська
ДітиКароль Станіслав Радзивілл[1], Єжи Юзеф Радзивілл[1], Bogusław Krzysztof Radziwiłłd[1], Tekla Adelajda Radziwiłłd[1], Q121889687?[1], Q121889691?[1] і Q121889696?[1]
Герб
Герб

герб «Радзивілл»

Життєпис

ред.

Син великого литовського маршалка Александра Людвіка Радзивілла і його дружини Теклі з Волловичів. Після смерті мами (22 лютого 1637) виховувався в Кобрині під опікою бабці Ельжбети з Ґославських Воллович. Близько 1644 опіку взяв батько, який віддав для навчання у школах Несвіжа. Одним з вчителів після прибуття до Польщі був лотаринжець Францішек Месґньєн-Меніньскі, який навчав його італійської, французької, сам вивчав при цьому польську; у 1649 р. присвятив М. К.Р-лу підручник польської мови. У 1648 почав публічне життя; в жовтні разом з батьком прибув до Варшави, брав участь в елекційному сеймі, віддав голос разом з представниками Троцького воєводства за Яна ІІ Казімєжа. У 1654 став ординатом Несвіжу.[2]

Від початку липня 1662 перебував біля короля у Львові. Його діяльність ускладнював Є. С. Любомірскі. Після отримання інформації про вбивство В. Ґосєвского почав домагатись посади польного гетьмана литовського для Богуслава Радзивілла. Перебував у місті до липня 1663 р. (після закінчення резидування короля в січні 1663 р.).[3]

У 1675 р. його литовське військо напало на Паволоцький полк, захопило його, після цього полк було скасовано і приєднано до Київського воєводства Речі Посполитої.[4]

1679 р. був висланий з дипмісією до Цісарства, Речі Посполитої Венеції, Папи. Від кінця травня 1680 перебував у Римі, 4 серпня відбувся урочистий в'їзд до міста, потім від імені короля Яна III склав послух Папі. Вартість витрат під час подорожі — 600000 злотих. Помер під час зворотної дороги, був тимчасово похований в костелі францісканців Болоньї, його документи та коштовності були в уряді міста. На початку 1681 р. тіло було перевезене і поховане в костелі єзуїтів Несвіжа.[5]

Посади:

Був старостою міст, містечок та староств: Тельше, Упите, Ліда, Гомель, Кричів, Пропойськ — у ВКЛ; Перемишль, Члухів, Кам'янець, Хойніце, Рабштин, Хотин, Гульбин — в Польщі.

Приватне життя

ред.

Міхал Казимир був завзятим католиком, вивчав догмати релігії. Мав схильність до наук, захоплювався алхімією. Був одружений (передшлюбний контракт, Дубно,[6] 13 червня 1658 року;[7] шлюб — 7 липня, Старе Село; 14 липня — весілля, Львів[6]) з Катажиною Собеською (7.1.1634 — 29.9.1694) — сестрою короля Яна III Собеського. Діти:

  • Микола Франтішек (5.11.1659 — 9.11.1672); у 1671 батько переписав йому Кам'янецьке староство
  • Богуслав Кшиштоф (16.1.1662 − 1675, Лейден[7]) — змалку хворів, мав бути духівником[5]
  • Єжи Юзеф (1668–1689 рр.) — ординат несвізький, воєвода троцький.
  • Кароль Станіслав (1669–1719 рр.) — ординат несвізький, великий канцлер литовський.
  • Текля Аделаїда
  • Ян
  • Людвіг.

Неприязно ставився до своїх двоюрідних братів Януша Радзивілла та Богуслава Радзивілла за те, що ті підтримували шведів під час Шведського потопу.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
  2. ↑ а б J. Jaroszuk. Radziwiłł Michał Kazimierz h. Trąby (1635—1680)… — S. 292.
  3. ↑ J. Jaroszuk. Radziwiłł Michał Kazimierz h. Trąby (1635—1680)… — S. 294.
  4. ↑ Коваленко Сергій. Паволоцький полк // Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 3. — Київ : Стікс, 2009[недоступне посилання з червня 2019].
  5. ↑ а б J. Jaroszuk. Radziwiłł Michał Kazimierz h. Trąby (1635—1680)… — S. 298.
  6. ↑ а б J. Jaroszuk. Radziwiłł Michał Kazimierz h. Trąby (1635—1680)… — S. 293.
  7. ↑ а б Radziwillowie.3 [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

ред.
  • Jan Jaroszuk. Radziwiłł Michał Kazimierz h. Trąby (1635—1680) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/2, zeszyt 125. — S. 292—299. (пол.)
  • Богатырев А.В. Материалы В.М. Тяпкина и некоторых его современников к биографии Михаила Казимира Радзивилла (1635—1680) // Нясвіжскі замак: падзеі, асобы, спадчына: зборнік матэрыялаў Міжнароднай навуковай канферэнцыі / уклад.: А.У. Блінец, С.М. Клімаў. — Минск : Колорград, 2019. — С. 127—140.

Посилання

ред.


  Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайло_Казимир_Радзивілл_(1625)&oldid=41599909