Відкрити головне меню

Крайчий великий литовський

ІсторіяРедагувати

Посада крайчого з'явилися у Литві з XV століття. Першим відомим був Федько Хомич, крайчий Свидригайла 1446 року. Однак тільки наприкінці правління Казимира IV Ягеллончика формується постійний склад крайчих Великого князівства Литовського на взірець коронних. Уряд крайчого великого литовського був створений 1569 року як відповідник урядові Корони крайчого великого коронного.

Обов'язкиРедагувати

Після підготовки столу стольником, до завдань крайчого входили нарізка і куштування страв під час прийомів великого князя, подавання цих страв чашнику, котрий ставив їх на стіл. Іноді перевірку їжі виконував стольник великий литовський.

Пізніше функції крайчого стали номінальними, починаючи з XVII століття цей уряд став дигнітарським. В ієрархії урядів ця посада займала досить високе місце. Зазвичай, крайчими призначалися молоді представники магнатських родів, для яких цей уряд був першою сходинкою в кар'єрі.

Деякі відомі крайчі великі литовськіРедагувати

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

  • Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885.
  • Zygmunt Gloger Encyklopedja staropolska ilustrowana (tom ІII — Krajczy). Warszawa: Druk P. Laskauer, W. Babicki, 1902.
  • Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej. T. 1—31. — Poznań, 1879—1908.
  • Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Менск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 788 с.: іл. ISBN 985-11-0378-0.

ПосиланняРедагувати

  • Старченко Н. П. КРАЙЧИЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон — Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2008. — 568 с.: іл.. — Режим доступу: [1] (останній перегляд: 08.08.2019)