Кароль Станіслав Радзивілл (1669-1719)

Карл Станіслав Радзивілл (пол. Karol Stanisław Radziwiłł, *27 листопада 1669, Краків — †2 серпня 1719, Біла Підляська) — князь, магнат, державний і військовий діяч Великого Князівства Литовського Речі Посполитої. Представник роду Радзивіллів. Гетьман великий литовський, власник Несвізького замку. Небіж короля польсько-литовсько-руської держави Яна ІІІ Собеського. Ординат Несвіжу.[3]

Кароль Станіслав Радзивілл
пол. Karol Stanisław Radziwiłł
Karol Stanisław Radziwiłł.JPG
Народився 27 листопада 1669(1669-11-27)[1][2]
Краків, Річ Посполита[1]
Помер 2 серпня 1719(1719-08-02)[1][2] (49 років)
Біла Підляська, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита[1]
Поховання Несвіж
Країна Flag of the Grand Duchy of Lithuania 1792.svg Велике князівство Литовське
Royal Banner of Stanisław II of Poland.svg Річ Посполита
Діяльність політик
Титул Імперський князь
Посада конюший великий литовський, великий канцлер литовський, підканцлер литовський, Q27001880?, стольник великий литовський, Q64786742?, Q65117046?, governor of Szyyczewskid, Marshal of the Court of the Grand Duchy of Lithuaniad і посол Сейму Речі Посполитоїd
Рід Радзивілли
Батько Михайло Казимир Радзивілл
Мати Катажина Собеська
Брати, сестри Теофіла Людвіка Заславська і Єжи Юзеф Радзивілл
У шлюбі з Анна Катерина Радзивілл
Діти Tekla Róża Radziwiłłd, Михайло Казимир Радзивілл, Karolina Teresa Radziwiłłd, Єронім Флоріан Радзивілл, Katarzyna Barbara Radziwiłłd, Миколай Кшиштоф Радзивілл і Canstancia Frantsiska Radziwiłłd
Нагороди
POL Order Orła Białego BAR.svg
POL COA Radziwiłł Książę Ia.svg

Коротка біографіяРедагувати

Cин Михайла Казимира Радзивілла та його дружини Катажини Собеської. Навчався в Любліні, побував в Австрії, Італії, Франції, Нідерландах, Англії та Португалії.

Посол на сеймах. Під час Великої північної війни був прихильником Августа Сильного, намагався лавірувати між Августом II і Станіславом Лещинським. Ревний прихильник права і єдності земель. У боротьбі магнатських угруповань прагнув залишатися нейтральним, часто залагоджував чвари між магнатами.

Підтримував греко-католицьку церкву, заснував кілька парафіяльних церков, також монастир василіан (1700 р.) в Мірі (церква Св. Трійці, фундуш 1705 р.). Вважався одним з доброчинців василіян, але 27 вересня 1709 р. видав заборону селянам навчатись у них. В 1716 р. сприяв переїзду до Бялої-Подляської сестер-милосердниць (шариток), довірив їм шпиталь та виховний заклад. Фундатор костелу в Налибоках (1704 р.), сприяв будівництву кляштору домініканців та костелу св. Хреста в Несвіжі (фундація батька 1673 р.), будівництву єзуїтами другого колегіуму в Несвіжі (1686—1688 р.), у 1699 р. передав їм привезені з Риму мощі святого Вінцентія.[4] В Супрасльському «Літургіконі» міститься його портрет роботи Леонтія Тарасевича. У 1690 р. надав кошти для будівництва дерев'яних церкви та монастиря василіян у Бялій-Подляській, які були збудовані на місці церкви з 16 ст. (сейм затвердив фундацію у 1690 р.).

ПосадиРедагувати

Кавалер ордена Білого Орла.

Помер після тривалої хвороби, був похований в Несвіжі 10 липня 1720 р.[5]


ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #123548810 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. Radziwiłłowie (05) Архівовано 21 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  4. A. Rachuba. Radziwiłł Karol Stanisław h. Trąby (1669—1719)… S. 246—247
  5. A.Rachuba. Radziwiłł Karol Stanisław h. Trąby (1669—1719)… S. 247

ДжерелаРедагувати

  • Andrzej Rachuba. Radziwiłł Karol Stanisław h. Trąby (1669—1719) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987.— Tom XXX/2, zeszyt 125.— S. 240 — 248. (пол.)

ПосиланняРедагувати