Лутига прибережна

Лутига прибережна
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Щирицеві (Amaranthaceae)
Рід:	Лутига (Atriplex)
Вид:	Лутига прибережна (A. littoralis)
Біноміальна назва
	Atriplex littoralis; L. 1753
Синоніми
	Atriplex hastata var. littoralis (L.) Farw.; Atriplex hastata subsp. littoralis (L.) S.Pons; Atriplex littoralis var. japonica Koidz.; Atriplex marina L.; Atriplex maritima Pall.; Atriplex patula var. littoralis (L.) A.Gray; Atriplex patula subsp. littoralis (L.) H.M.Hall & Clem.; Atriplex salicina Pall.; Atriplex salina Siev.; Atriplex serrata Huds.; Atriplex subcordata var. japonica (Koidz.) Honda; Atriplex sulcata Michx. ex Schult.; Chenopodium littorale Thunb.

Лутига прибережна^[1]^[2], лутига берегова^[2] (Atriplex littoralis L.) — вид рослин з роду лутига (Atriplex) родини амарантових (Amaranthaceae).

Загальна біоморфологічна характеристика

Ілюстрація лутиги прибережної у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 5 (1828)

Квітки і листя лутиги прибережної

Плоди лутиги прибережної

Природне середовище лутиги прибережної

Однорічна рослина 20-105 см заввишки. Стебло прямостояче, гіллясте, гілки спрямовані косо вгору. Листки чергові, лінійні або лінійно-ланцетні, 3-8 см завдовжки, 0,1-0,8 см завширшки, цілокраї або дрібнозубчасті по краю. Квітки в довгих, переривчастих колосках, що утворюють волоть з вгору спрямованими гілками. Приквітки яйцеподібно-ромбічні, густо покриті зовні і зсередини білими членистими волосками, на спинці і по краях з численними гострими горбиками. Чоловічі квітки п'ятичленні, жіночі укладені в два. Насіння чорне, 1,4 мм в діаметрі (переважно) і коричневе, 1,8-2,0 мм в діаметрі. Цвіте в липні-вересні.

Число хромосом: 2n = 36.

Поширення

Інтродукована в інших регіонах.

В Україні зустрічається в районі Дніпра, на узбережжі Азовського моря^[3]., в Південній Бессарабії, де є зникаючим видом, головним чином внаслідок розорювання і надмірного випасання худоби^[4].

Західно-сибірські рослини відрізняються від зразків з північного морського узбережжя Європи, звідки був описаний Atriplex littoralis і можливо заслуговують виділення в самостійний вид.

Екологія

Росте на морських узбережжях, річкових обривах, терасах, по солончаках, засолених степах, на берегах озер, іноді як бур'ян. Мешкає на дуже засолених ґрунтах, які вологі навесні і влітку сильно висушуються. Потребує підвищеного вмісту азоту.

Застосування

Стебла придатні для отримання синьої фарби. Листя навесні вживають замість шпинату, для щей і других страв, маринадів та квашень.

З лікувальною метою використовуються трава (стебла, листя, квіти), насіння. Рослина містить алкалоїди, бетаціани. На Кавказі настій трави п'ють як сечогінний. Відвар насіння використовують як блювотний і проносний.

Способи застосування

2 столові ложки сухої подрібненої трави на 2 склянки окропу, настоювати 1 годину, процідити. Приймати по 1/3 склянки 3 рази на день до їди як сечогінний.
1 чайна ложка насіння на 0,5 л води, кип'ятити 3-4 хвилини, настоювати 1 годину, процідити. Приймати по 1-2 столових ложки 1-2 рази на день до їди як проносне.

Примітки

↑ [[https://web.archive.org/web/20160403043415/http://econtsh.astra.in.ua/system.php Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович]
↑ ^а ^б Atriplex littoralis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
↑ [[Коломійчук Віталій Петрович|Коломійчук В. П.]] Географічний аналіз флори берегової зони [[Азовське море|Азовського моря]] // pISSN 2225-5486, eISSN 2226-9010. Біологічний вісник [[Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького|МДПУ]]. 2012. № 2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 грудня 2015. Процитовано 22 жовтня 2014.
↑ Дубина Д. В., Вакаренко Л. П., Устименко П. М. Екомережа південної Бессарабії. // Чорноморський ботанічний журнал — 2007 — том 3, № 2 (2007)

Див. також

Список видів роду Лутига

Література

Флора СССР, Т. 6. Ред. Комаров В. Л., Шишкин Б. К. Москва-Ленинград: АН СССР, 1936. 954 с. (рос.)
Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 5. Salicaceae — Amaranthaceae. Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1992. — 312 с. ISBN 5-02-028894-2 (рос.)
Aellen, P. 1939. Die Atriplex-Arten des Orients. Bot. Jahrb. Syst. 70:52-53. (нім.)
Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). (швед.)
Bassett, I. J. et al. 1983. The genus Atriplex in Canada. Monogr. Res. Branch Canada Dept. Agric. 31:1-72. (англ.)
Botanical Society of the British Isles. BSBI taxon database (on-line resource). (англ.)
Boulos, L. 1995. Flora of Egypt checklist. (англ.)
FNA Editorial Committee. 1993-. Flora of North America. (англ.)
Täckholm, V. 1974. Students' flora of Egypt, ed. 2. (англ.)
Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea. (англ.)
Tutin, T. G. et al., eds. 1993. Flora europaea, second edition. (англ.)
Flora of North America Editorial Committee, e. 2003. Magnoliophyta: Caryophyllidae, part 1. Fl. N. Amer. 4: i-xxiv, 1-559. (англ.)
Gibbs Russell, G. E., W. G. M. Welman, E. Retief, K. L. Immelman, G. Germishuizen, B. J. Pienaar, M. Van Wyk & A. Nicholas. 1987. List of species of southern African plants.Mem. Bot. Surv. S. Africa 2(1-2): 1-152(pt. 1), 1-270(pt. 2). (англ.)
Gleason, H. A. & A.J. Cronquist. 1991. Man. Vasc. Pl. N.E. U.S. (ed. 2) i-910. New York Botanical Garden, Bronx. (англ.)
Wright, C. H. 1912. Chenopodiaceae. Flora Capensis 433–454. (англ.)

Джерела

Лебеда прибрежная - Atriplex littoralis L. [Лутига прибережна - Atriplex littoralis L.]. Траволекарь. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 22.10.2014.
Электронный каталог сосудистых растений Азиатской России [Електронний каталог судинних рослин Азійської Росії]. Биоразнообразие животного и растительного мира Сибири ((рос.)) . Электронная библиотека Сибирского отделения РАН. Архів оригіналу за 6 листопада 2014. Процитовано 22.10.2014.
Atriplex littoralis Linnaeus, Sp. Pl. 2: 1054. 1753. Narrow-leaved atriplex (Description from Flora of North America) [Atriplex littoralis Linnaeus, Sp. Pl. 2: 1054. 1753. Вузьколиста лутига (Опис від Флора Південної Америки)]. eFloras.org ((англ.)) . Harvard University. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24.10.2014.
Daniel Dítě. Atriplex littoralis L. – lebeda pobřežní / loboda pobrežná. Botany.cz ((англ.) та (чеськ.)) . Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 22.10.2014.

Посилання

http://www.tropicos.org/Name/7200439 [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
Atriplex littoralis L. на сайті «Плантариум» [Архівовано 10 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

[НТШ-1] [[https://web.archive.org/web/20160403043415/http://econtsh.astra.in.ua/system.php Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович]

[Кобів-2] а ^б Atriplex littoralis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.

[3] [[Коломійчук Віталій Петрович|Коломійчук В. П.]] Географічний аналіз флори берегової зони [[Азовське море|Азовського моря]] // pISSN 2225-5486, eISSN 2226-9010. Біологічний вісник [[Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького|МДПУ]]. 2012. № 2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 грудня 2015. Процитовано 22 жовтня 2014.

[4] Дубина Д. В., Вакаренко Л. П., Устименко П. М. Екомережа південної Бессарабії. // Чорноморський ботанічний журнал — 2007 — том 3, № 2 (2007)

[1]

[2]

[3]

[4]