Відкрити головне меню

Л́омжа (пол. Łomża) — місто на правах повіту на північному сході Польщі, на річці Нарві. Третє за величиною місто Підляського воєводства (популяція становить 62 779 мешканців[3].

Ломжа
Łomża

Герб Прапор
Герб Прапор
Ломжа
Розташування міста Ломжа
Основні дані
53°10′ пн. ш. 22°05′ сх. д. / 53.167° пн. ш. 22.083° сх. д. / 53.167; 22.083Координати: 53°10′ пн. ш. 22°05′ сх. д. / 53.167° пн. ш. 22.083° сх. д. / 53.167; 22.083
Країна Польща Польща
Регіон Підляське воєводство
Столиця для Августівська губернія і Ломжинський повіт

Межує з

— сусідні нас. пункти
Ломжинський повіт ?
Засновано IX століття
Магдебурзьке право 1418
Площа 32,67 км²
Населення 63203 (2011)[1]
· густота 1929 (2008[2]) осіб/км²
Висота НРМ 95  м
Міста-побратими Muscatine[d], Таллінн
Телефонний код (48) 86
Часовий пояс CET, UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів BL
GeoNames 766027
Поштові індекси 18-400 до 18-404
Міська влада
Веб-сторінка lomza.pl
Мапа


Ломжа у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

Наприкінці IX ст. Ломжа була вільним та відкритим поселенням. У першій половині XI століття почала будуватися фортеця. Довгий час відносилося до Мазовецького герцогства, 15 червня 1418 р., мазовецьким герцогом Янушем I було надане міське право. В 1526 р. рід князів мазовецких припинився, і Ломжа увійшла до складу Королівства Польського, а з 1569 року знаходилася в складі Речі Посполитої[4].

У 1794 році до міста увійшли прусські війська, і 24 жовтня 1795 року, по Третьому поділі Речі Посполитої, Ломжа відійшла до Королівства Пруссії. Прусська влада над містом проіснувала недовго: згідно Тільзіцького миру від 7 липня 1807 року, Ломжа увійшла до складу новоствореного протекторату наполеонівської Франції Варшавського герцогства.

На початку XIX ст. почалося відновлення економіки Ломжі. У 1806 році в місті мешкало бл. 6 тис. осіб. 3 травня 1815 року рішенням Віденського конгресу Варшавське герцогство було скасовано, а більша його частина під назвою Царства Польського відійшла до Російської імперії, при цьому Ломжа стала з 1816 року центром Августовського воєводства, але незабаром центр був перенесений в Сувалки, а Ломжа перетворилася в повітове місто цього воєводства (з 1837 року — Августовської губернії). У 1867 році, з розділом Августовської губернії, Ломжа стає губернським містом.

У XIX ст. місті діяла школа[5] ченців-піарів. Одним з її учнів був Ігнатій Данилович[6].

Економічне зростання Ломжі почалося з появою нових транспортних вузлів. Парадоксально, але нові колоністи — росіяни — сприяли цьому. Спочатку будуються військові, адміністративні, а потім економічні, громадські та житлові об'єкти. Населення динамічно зростає. Створюються нові площі й вулиці, багато будинків і громадських приміщень, у тому числі броварня, цукровий завод, шкіряний завод. Були побудовані 3 костели, православний собор, євангельська кірха і синагога. Місто поступово розвивається як промисловий і торговий центр. Були 2 ринки, театр, публічна бібліотека, чоловіча і жіноча гімназії.

За даними на 1895 р., у місті проживало 20 578 жителів (в тому числі за віросповіданням: 9822 євреїв, 8932 католиків, 1806 православних, 407 протестантів). У місті діяло кілька заводів і фабрик (всі невеликі), були 2 ринки, театр, публічна бібліотека, чоловіча і жіноча гімназії. 

10 серпня 1915 року під час Першої світової війни 12-та російська армія без бою задала місто німецьким військам. Після проголошення незалежності Польщі у листопаді 1918 року Ломжа опинилася у складі нової держави. 12 листопада місто залишили останні німецькі підрозділи.

29 липня 1920 року під час радянсько-польської війни 3-й кавалерійський корпус РККА під командуванням Г. Д. Гая атакував Ломжу, що оборонялася силами 1-ї польської армії, і до 3 серпня знаходилися в місті. Але вже 15 серпня Ломжу займають частини 1-ї польської армії на чолі згенерал-лейтенантом Ф. Латиніка, аое невдозі з незрозумілих причин йдуть з міста.

10 вересня 1939 року армія вермахту займає місто, але згідно з домовленістю з СРСР німці відійшли на захід. 29 вересня Ломжу займають радянські війська, 4 грудня указом президії ВР СРСР місто стало центром Ломжинського району, Білостоцької області у складі Білоруської РСР. 24 червня Ломжу зайняли знову німецькі війська і вже з липня по вересень 1941 р. вони у Гілчинському та Славському лісах та поблизу села Єзьорько знищили бл. 3500 євреїв. У серпні 1941 року в місті було створено Ломжицьке гетто, в якому опинилося бл. 9000 євреїв не лише з Ломжі, а й із сусідніх містечок Снядово, Місткове та Єдвабне. На початку листопада 1942 року гетто було ліквідовано, а його мешканці були депортовані до транзитного табору в Замброві.

За часи Другої світової війни Ломжа була знищена приблизно на 70%, також кількість населення скорочується на 60%. Радянські війська увійшли до міста 13 вересня 1944 року. 16 серпня 1945 року СРСР передав Білостоцьку область Польській республіці.

У 1946—1975 рр. відновлена найдавніша частина міста. Створюються нові житлові масиви, численні промислові заводи. У 1975 році місто стало центром Ломжицького воєводства. У 1998 році, після адміністративної реформи, воєводство було скасоване, а Ломжа стала повітовим містом у складі Підляського воєводства.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 30368 5934 21741 2693
Жінки 32835 5722 21097 6016
Разом 63203 11656 42838 8709

МузикаРедагувати

У місті заснований гурт «Piękni i Młodzi».

ПриміткиРедагувати

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. Główny Urząd Statystyczny. Ludność według płci i miast (pl). Процитовано 2015-10-28. 
  4. Pawiński A, Mazowsze. — Warszawa, 1895. — S. 39. (пол.)
  5. колегіум
  6. Turkowski T. Daniłowicz Ignacy (1787—1846) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — t. IV/1, zeszyt 16. — S. 412. (пол.)
  7. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

ДжерелаРедагувати

  • Łomża // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — T. V : Kutowa Wola — Malczyce. (пол.) — S. 699—704.
  • Brodzicki Czesław, „Ziemia łomżyńska do 1529 roku”, Łomżyńskie Towarzystwo Naukowe im. Wagów, Łomża 1999, ISBN 83-86175-95-8.
  • Sulimierski Filip, Chlebowski Bronisław, Walewski Władysław: Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. tom V, Warszawa 1884, s. 699–704.
  • Wiśniewski Jerzy: Początek i rozwój nowego osadnictwa w ziemi łomżyńskiej w końcu XIV i w XV wieku., [w:] „Studia Łomżyńskie”, t. 1:1989, s. 19–207, mapa.
  • Zierhoffer Karol: Nazwy miejscowe północnego Mazowsza. Ossolineum, Wrocław 1957.
  • Praca zbiorowa, Spacerkiem po dawnej Łomży. Muzeum Okręgowe w Łomży, Łomża 1997, ISBN 83-87108-04-9.
  • Praca zbiorowa, Ziemia Łomżyńska. Towarzystwo Przyjaciół Ziemi Łomżyńskiej, Łomża 2004, ISBN 83-912037-5-1.
  • Regionalny Ośrodek Kultury w Łomży, Łomżyński Informator Kulturalny 2007. Libra-Print, Łomża 2007, ISSN 1427-7883.
  • Urząd Miejski w Łomży, 580 lat miasta Łomży. System Perfekt, Łomża 1998, ISBN 83-87473-63-4.
  • Urząd Miejski w Łomży, Profesjonalna Gmina. Libra-Print, Łomża 2000.
  • Urząd Miejski w Łomży, Plan Miasta. BiK, ISBN 83-88963-38-4.
  • Przewodniki turystyczno-gospodarcze miasta Łomży (2000, 2002, 2004).

ПосиланняРедагувати