Лашкі́вка — село в Україні, у Кіцманській міській громаді Чернівецького району Чернівецької області. Біля села пролягає залізнична лінія Стефанешти — Лужани із однойменним зупинним пунктом приміських потягів сполученням Чернівці — Стефанешти. Через село протікає річка Совиця.

село Лашківка
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район Чернівецький район
Громада Кіцманська міська громада
Основні дані
Засноване 1503
Населення 1643
Поштовий індекс 59323
Телефонний код +380 3736
Географічні дані
Географічні координати 48°24′49″ пн. ш. 25°46′50″ сх. д. / 48.41361° пн. ш. 25.78056° сх. д. / 48.41361; 25.78056Координати: 48°24′49″ пн. ш. 25°46′50″ сх. д. / 48.41361° пн. ш. 25.78056° сх. д. / 48.41361; 25.78056
Середня висота
над рівнем моря
224 м
Водойми річка Совиця
Найближча залізнична станція Лашківка
Місцева влада
Адреса ради 59323, Чернівецька область, с. Лашківка, вул. Крикливця, 49
Карта
Лашківка. Карта розташування: Україна
Лашківка
Лашківка
Лашківка. Карта розташування: Чернівецька область
Лашківка
Лашківка
Мапа

ІсторіяРедагувати

Територія до заснування селаРедагувати

На території Лашківської сільської ради виявлено археологічні пам’ятки різних епох. 1949 року було розкопано і знайдено рештки глинобитного житла ранньотрипільської культури (IV тисячоліття до н. е.); ранньослав’янське поселення черняхівської культури (II—VI століття н. е.) знайдено в урочищі Потічок. В іншому урочищі є рештки давньоруського поселення XII—XIII століть.

Впродовж ХXI століть край був у складі Київської Русі. Після занепаду Київської Русі протягом XIIXIV століть край у складі Галицько-Волинської держави. Почала формуватись адміністративна одиниця — Шипинська земля. За часів розквіту Шипинської землі з'являються такі населені пункти, як Кіцмань. Після монгольської навали зв'язки Шипинської землі з галицько-волинськими землями послабились, що призвело до її фактичного відокремлення на початку XIV століття, та визнання зверхності Золотої Орди.

Заснування селаРедагувати

У другій половині XIV століття на території Шипинської та Берладської земель постало Молдовське князівство. Георгій Катаржі в «Описі Буковини» (1899 рік) пов’язує виникнення Лашківки з 1503 роком. Е. Григоровіца також свідчить, що село вперше згадується у грамоті господаря Стефана III за 1503 рік. Як розповідає народний переказ, назва села походить від імен Лашко, Ласт.

XVI—XIX століттяРедагувати

Лашківка була частиною історичного регіону Буковина з моменту створення Молдавського князівства. У складі Молдавського князівства Лашківка тривалий час була під турецьким ігом.

Під час Російсько-турецької війни (1768—1774) село у складі Буковини з 1769-го року перебувало під контролем російської армії. Після завершення війни, Габсбурзька монархія, бажаючи покращити сполучення між своїми землями, висунула претензії на Буковину. У січні 1775 року, після встановлення нейтралітету щодо військового конфлікту між Туреччиною та Росією (1768-1774), село у складі Буковини переходить до Габсбурзької імперії. Протягом 1774-1786 років територія знаходиться під військовим управлінням австрійських генералів.

З 1786 по 1849 роки Лашківка у складі Буковини була приєднана до Галичини, поки Буковина не була визнана як коронний край Герцогство Буковина. У той же час, з 1786 року Лашківка — власність релігійного фонду. У 1817 році в селі збудовано та у 1832 році освячено церкву св. Миколи.

1848 року село підпадає під наслідки Селянської реформи Австрії. Відбувався скасування панщини та перехід селян у економічну залежність від землевласників. 1859 року релігійний фонд захоплює пасовисько площею 90 йохів, що призводить до спільного звернення жителів до крайового управління. Селянам повернуто 74 йохи пасовиська, 16 залишилося за релігійним фондом. Остаточне закриття справи відбулося 1913 року.[1]

6 травня 1898 року в селі виникла велика пожежа, під час якої згоріло 34 житлові і господарські будинки. Пожежа завдала збитків на 9094 флорини.[1]

1876 року в селі відкрито трирічну початкову школу.[1]

ХХ століттяРедагувати

У роки І світової війни село було ареною воєнних дій. Селяни примусово сплачують реквізиції продовольства і фуражу, худоби, які оплачувалися реквізиційними квитанціями. Робота школи припинена. Селяни Лашківки писали начальникові Кіцманського повіту наприкінці 1916 року, що «…з радістю послали би дітей в школу, але не мають у що їх одягати, тому що діти босі і голі, і нема де купити для них одежі, книг і зошитів також ніде дістати».[1]

З 28 листопада 1918 року село Лашківка входить до складу Румунії (жудець Чернівці). У цей період в селі продовжує діяти школа. Медичних закладів не існувало (в селі проживала лише одна акушерка).[1] Протягом 1891-1914 рр. окремі сім'ї з села (61 особа) долучилися до Першої хвилі еміграції до Канади.

З 1935 року в селі засновано комуністичну організацію, що здійснювала комуністичну пропаганду та агітацію за приєднання території до СРСР.[1]

Унаслідок Пакту Молотова-Ріббентропа (1939), Лашківка була приєднана до складу СРСР 28 червня 1940 р. Відбуваються примусові колективізація та репресії (в т.ч. розкуркулення).

Впродовж 1941—1944 років, унаслідок воєнних дій Другої світової війни, територія 33 місяці належала Румунії (як союзнику Німеччини). З 28 березня 1944 року Лашківка у складі Чернівецької області приєднана до складу СРСР.

7 березня 1947 року в Лашківці створено колгосп «8-е Березня», у який об’єдналося 36 господарств. Суцільна колективізація закінчена у 1948 році (412 дворів).[1] Згодом колгосп переіменовано, спочатку на «ім. Хрущова», пізніше (1965) - «ім. Крикливця».

Протягом 1940-1990 років засновано будинок культури, бібліотеку, два медичні пункти, пологовий будинок, профілакторій; збудовано нові типові дитячі ясла, восьмирічну та вечірню школи.

СучасністьРедагувати

З 1991 року Лашківка входить до складу Кіцманського району Чернівецької області незалежної України. Після відкриття кордонів, велика кількість жителів села долучилися до Четвертої хвилі еміграції, яка триває дотепер. Серед країн, найпоширеніших для еміграції серед жителів Лашківки, - Канада, США, Італія, Португалія, Польща, Чехія.

НаселенняРедагувати

Національний склад населення за даними перепису 1930 року у Румунії[2]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 1618 92,94 %
поляки 70 4,02 %
євреї 33 1,90 %
румуни 18 1,03 %
німці 2 0,11 %

Мовний склад населення за даними перепису 1930 року[2]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 1642 94,31 %
польська 59 3,39 %
румунська 15 0,86 %
їдиш 15 0,86 %
російська 6 0,34 %
німецька 4 0,23 %

Відомі уродженціРедагувати

ІншеРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати