Еміграція з України
Еміграція з України. Виділяють чотири хвилі масової міграції з території України. Першу хвилю, що почалася близько 1880 р. і тривала до вибуху Першої світової війни, зумовили переселенські акції урядів Російської імперії і Австро-Угорщини на Далекий Схід і Балкани відповідно, та обезземелення значної частини українського селянства Галичини й Буковини, що супроводжувалося його виїздом на роботу переважно до різних країн Північної та Південної Америки.
Друга хвиля еміграції, що відбувалася від 1920 до 1930 р., мала в основному політичний характер: з України виїхало багато осіб, які в 1917—1920 рр. брали участь у змаганнях за самостійність України.
Третя хвиля тривала від 1940 до 1954 р. і складалася з осіб, які опинилися поза Україною внаслідок Другої світової війни і відмовилися від повернення назад. По війні більшість спочатку перебувала в таборах для переміщених осіб та військовополонених а відтак поселилася в різних країнах Західної Європи та американського й австралійського континентів.
Четверта хвиля почалася в другій половині 1980-их рр. у зв'язку з лібералізацією політичного режиму в СРСР і триває досі. Внаслідок економічної кризи, що супроводжувала розпад СРСР і становлення незалежної України, мільйони українців виїхали і далі виїжджають на роботу до різних країн світу.
Перша хвиля (1880—1920)
ред.Освоєння просторів Російської імперії супроводжувалося масовими переселеннями українців за межі України. За 1891-1900 роки переселенці з України становили 36% усіх внутрішніх мігрантів імперії, у 1901-1910 роках їхня частка зросла до 49% і досягла 60% у роки перед Першою світовою війною. За період з 1896 по 1914 рік з 9-ти українських губерній за Урал переселилися 1,6 млн. осіб. З них 23% виїхали з Полтавщини, 17% - з Чернігівщини, 12% - з Київщини, 9% - з Херсонщини, 7% - з Таврії, 4, 5% - з Поділля, 4% - з Волині. У цей самий час почалася активна еміграція населення із західноукраїнських земель за океан, яка становила, з 1895 до 1913 року виїхало 413 тис. осіб.
Друга хвиля (1920—1930)
ред.Особливо значних розмірів набула українська міграція у радянський період. Насильницька колективізація 1929-1930 років супроводжувалася виселенням за межі України близько мільйона осіб.
Третя хвиля (1940—1954)
ред.Майже два мільйони людей були евакуйовані у роки війни у східні регіони СРСР. У повоєнний період великого розмаху набули переселення людей з України до Середньої Азії та Сибіру.
Обмін населенням між Україною та іншими республіками колишнього СРСР, за винятком кількох останніх років, характеризувався усталеністю міграційних потоків і постійністю географії міграційних зв'язків. Головним партнером України щодо міграційного обміну всі ці роки була Росія, у першу чергу - Уральський, Центрально Чорноземний, Північнокавказький, Північно-Західний та Східносибірський регіони. Українська молодь брала активну участь в освоєнні цілини в Казахстані, виїжджала за комсомольськими закликами на гідроенергетичні будови в Сибіру, на спорудження Байкало-Амурської магістралі, промислові новобудови в країнах Балтії. Водночас Україна приймала переселенців з інших республік СРСР: частка міжреспубліканської міграції в прирості її населення впродовж трьох десятиріч становила близько 25%.
За часів автократичного режиму, що намагався звести до мінімуму контакти громадян із зовнішнім світом, відгородитися від нього "залізною завісою", все ж не вдалося повністю припинити еміграцію. Люди виїжджали нелегально, використовуючи для цього відрядження чи туристичні подорожі, інколи свідомо порушували кордон, а потім зверталися до властей країни призначення з проханням про політичний притулок або ж шукали шляхів потрапити в єдиний можливий легальний канал виїзду - внаслідок об'єднання сімей. Оскільки близьких родичів за кордоном мали здебільшого представники окремих національних груп (євреї, німці, греки, вірмени), еміграція з України, як зрештою і з усієї території СРСР, мала, передусім, етнічний характер.
Цьому сприяла також позиція урядів Ізраїлю та Німеччини, що гарантували в'їзд і облаштування представників відповідних етносів, діяльність добре організованих і впливових єврейської, вірменської та інших діаспор.
Міграція нацменшин
ред.Євреї
ред.Під тиском світової громадськості радянський уряд був змушений дещо послабити еміграційні заборони. Якщо за період після закінчення Другої світової війни і до 1970 року з України до Ізраїлю виїхало трохи більше двох тисяч осіб, то у 70-ті роки - майже 81 тис., причому 2/3 з них - у 1975-1979 роках. Серед єврейської еміграції з СРСР громадяни України порівняно з представниками інших республік СРСР займали значне місце. Це сталося внаслідок географічної близькості до кордону, а також того, що в Україні мешкає численна єврейська національна меншина, яка прагне до збереження сімейних зв'язків.
Серед дорослих емігрантів до Ізраїлю кожний четвертий мав вищу освіту. Тільки за 1980 рік з України виїхало 67 інженерів, 40 лікарів, 57 викладачів вищих шкіл, а також юристи, музиканти, художники, інші висококваліфіковані фахівці. Разом з батьками на постійне місце проживання за кордон виїжджала значна кількість дітей (приблизно чверть мігрантів). Це негативно впливало на віковий, професійно-кваліфікаційний склад єврейської національної меншини в Україні. Загалом, внаслідок еміграції, а також зумовлених нею несприятливих демографічних тенденцій, кількість громадян єврейської національності в Україні за період від 1970 до 1979 років зменшилася майже на 150 тис. осіб, або на 18,3%.
Німці
ред.Досить інтенсивною, була еміграція з України громадян німецького походження. За переписом населення 1979 року в Україні проживало 34,1 тис. німців. За даними відділів віз і реєстрації МВС, у 70-і роки дозвіл на виїзд для постійного проживання за кордон отримало майже 3 тис. німців, тобто емігрував майже кожний десятий представник німецької національної меншини.
Кримські татари
ред.Четверта хвиля (з 1987)
ред.У 1987 році дозвіл на виїзд на постійне місце проживання за кордон отримало 5,4 тис. громадян України (серед них для виїзду до Ізраїлю - 3 тис.), у 1988 році - 13 тис. (до Ізраїлю - 10 тис.), у 1989 році. - 36,5 тис. (до Ізраїлю - 33,2 тис.).
Найбільша кількість дозволів видана у 1990 році - 73 тис. (до Ізраїлю 68 тис.). Разом з батьками виїхало понад 22 тис. дітей. Загальна кількість емігрантів перевищила 90 тис. осіб, що майже у 15 разів більше, ніж у 1987 році. Швидке збільшення еміграції з України призвело до зростання питомої ваги українських громадян серед усіх емігрантів з СРСР. Якщо у 1987 році вона становила 17,0% від усього потоку, то у 1990 році - 21,1%. За цим показником Україна лише поступалася Росії (22,9%). Якщо ж взяти кількість емігрантів у відношенні до кількості населення, то для України цей показник був набагато більшим. Кожний п'ятий, хто покинув СРСР у 1990 році, виїжджав з України.
Еміграція в Росію
ред.Кількість українців, що отримали громадянство Росії:
- 2012 — 12,803[1]
- 2014 — 24,100[2]
- 2015 — 67,400[2]
- 2016 — 100,696[3]
- 2017 — 85,119[4]
- 2018 — 83,081[5]
- 2019 — 299,422[6]
Еміграція в Польщу
ред.Кількість українців, що отримали громадянство Польщі:[7]
- 2008 — 579
- 2015 — 2,012
- 2016 — 2,096
- 2017 — 2,415
Динаміка еміграції з України
ред.- 1987 — 5,400 (3,000 — в Ізраїль)[8][9]
- 1988 — 13,000 (10,000 — в Ізраїль)
- 1989 — 36,500 (33,200 — в Ізраїль)
- 1990 — 95,000 (93,500 — в Ізраїль)
- 1991 — 70,000 (48,500 — в Ізраїль, 15,364 — США, 2,144 — Німеччину)
- 1992 — 44,400 (20,000 — в США, 13,700 — Ізраїль, 6,500 — Німеччину)
- 1993 — 48,000 (33% — в США, 29% — до Ізраїлю, 17% — Німеччину), (емігранти за національністю: 46% — євреї, 20% — українців, 13% — росіяни)
- 1994 — 292,700 (224,600 — в Росію, 21,700 — Ізраїль, 16,500 — США, 9,300 — Німеччину, 1,600 — Канаду, 800 — Австралію)
- 2022 — на 22 березня понад 3 500 000[10] (майже 2 млн осіб прихистила Польща[11], понад 518 тис. прийняла Молдова[12], понад 359 тис. знайшли тимчасовий захист в Румунії, майже 300 тис. — виїхали в Угорщину, понад 240 тис. — Словаччину, понад 225 тис. — Німеччину[13], понад 184 тис. українців прибуло до Росії, 2,5 тис. — до Білорусі, 25 тис. біженців — Іспанія[14], близько 30 тис. — Чехія[15], близько 20 тисяч осіб мігрували до Турецької Республіки[16], понад 24 тис. — Литва[17], майже 20 тис. — Естонія[18], понад 10 тис. — Франція[19], 12 тис. заявок від вимушених переселенців з України отримала Австрія[20], 12 тис. потрапили в Ізраїль[21], 12 тис. зареєстрували в Нідерландах[22][23], понад 7 тис. прибули у Грецію[24], 2,5 тис. — Сербію[25], значну міграційну допомогу запропонували Бразилія[26], Канада[27][28], Велика Британія[29], Японія[30].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ «Система стала проще»: за пять лет число получивших российское гражданство иностранцев увеличилось почти втрое. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
- ↑ а б Сколько украинцев получили гражданство РФ за время агрессии Кремля
- ↑ В 2016 году украинцы получили рекордное количество российских паспортов. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
- ↑ Гражданство России в 2017 году получили 85,1 тыс. украинцев – МВД РФ. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
- ↑ В 2018 году российское гражданство получили более 83 тыс. украинцев, - МВД РФ. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
- ↑ Опубликованы данные по миграционной ситуации за 2019 год (рос.). Российская газета. Архів оригіналу за 2 червня 2020. Процитовано 28 травня 2020.
- ↑ Статистика отримання польського громадянства громадянами України. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
- ↑ Міграційні процеси в Україн [Архівовано 22 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Еміграційний потенціал України. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
- ↑ Situation Ukraine Refugee Situation. data2.unhcr.org. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ До Польщі з України приїхали вже два мільйони біженців. Укрінформ. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ ЄС запропонував Молдові допомогу Frontex для прийняття українських біженців. Укрінформ. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ Кордон Німеччини у пошуках безпеки перетнули понад 225 тисяч біженців з України. Укрінформ. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ До Іспанії виїхали вже близько 25 тисяч біженців з України. Європейська правда. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ У Чехії вводять режим надзвичайної ситуації через наплив біженців з України. УНІАН. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ До Туреччини виїхали близько 20 тисяч українців. Укрінформ. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ У Литві зареєструвалися вже майже 24 тисячі біженців з України. Укрінформ. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ До Естонії виїхали майже 20 тисяч українських біженців. Укрінформ. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ DIRECT — Guerre en Ukraine : les chars russes aux portes de Kiev, 100.000 personnes évacuées en deux jours (фр.). LEFIGARO. 10 березня 2022. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ В Австрії схвалили акти щодо вимушених переселенців з України. Укрінформ. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ З початку війни Ізраїль відмовив у в’їзді 290 українцям. Лівий берег. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ У Нідерландах діаспора обговорила з послом України питання інтеграції вимушених переселенців. Укрінформ. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ У Нідерландах прийняли вже понад 14 тисяч біженців з України. Укрінформ. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ Греція забере з Польщі частину українських біженців. Укрінформ. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ Сербія прихистила близько 2,5 тисячі біженців з України. Укрінформ. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ Бразилія запровадить «гуманітарний паспорт» для українців. Укрінформ. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ Канада може запустити авіаміст для українських біженців у Польщі — ЗМІ. Укрінформ. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ Канада відкрила міграційну програму для українців, які втекли від війни. Європейська правда. Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ «Дім для України»: за добу 100 тисяч британців погодились прийняти українських біженців. Європейська правда. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ Японія активно готується приймати українських біженців. Лівий берег. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
Література
ред.- Лазебник С. Ю. та ін., Зарубіжні українці, Київ: Вид-во «Україна», 1991
- Наріжний С., Українська еміграція, Прага: Музей Визвольної Боротьби України, 1942
- Наріжний С., Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919—1939, Київ: Вид-во ім. О. Теліги, 1999
- Трощинський В. П., Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище, Київ: «Інтел», 1994
- Трощинський В. П. і Шевченко А. А., Українці в світі, Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1999
- Dyczok M., The Grand Alliance and Ukrainian Refugees, Basingstoke: Macmillan, 2000
- Pawliczko A. L., Ukraine and Ukrainians Throughout the World, Toronto: University of Toronto Press, 1994
- Satzewich V., The Ukrainian Diaspora, London: Routledge, 2002