Кобиловолоки

село в Україні, в Теребовлянському районі Тернопільської області.

Кобиловоло́ки — село Теребовлянського району Тернопільської області. Розташоване між Серетом і Нічлавою. У 19641990 рр. називалося Жовтневе. Центр сільради, якій підпорядковане село Млиниська.

село Кобиловолоки
Kobyłowłoki.JPG
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Теребовлянський район
Громада Кобиловолоцька сільська рада
Код КОАТУУ 6125083201
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване раніше 1394
Населення 1 592
Площа 6,227 км²
Густота населення 255.66 осіб/км²
Поштовий індекс 48164
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°11′21″ пн. ш. 25°46′51″ сх. д. / 49.18917° пн. ш. 25.78083° сх. д. / 49.18917; 25.78083Координати: 49°11′21″ пн. ш. 25°46′51″ сх. д. / 49.18917° пн. ш. 25.78083° сх. д. / 49.18917; 25.78083
Середня висота
над рівнем моря
350 м
Відстань до
районного центру
18 км
Місцева влада
Адреса ради 48164, с. Кобиловолоки
Карта
Кобиловолоки. Карта розташування: Україна
Кобиловолоки
Кобиловолоки
Кобиловолоки. Карта розташування: Тернопільська область
Кобиловолоки
Кобиловолоки
Мапа

Населення — 1677 осіб (2003).

ІсторіяРедагувати

Поблизу Кобиловолок виявлено археологічні пам'ятки перших століть н. е.

Село Кобиловолоки часто згадувалося у різних історичних матеріалах разом із навколишніми населеними пунктами — Грицівка і Млиниська як потужний центр бджільництва, ткацтва, садівництва.

Першу згадку про село відносять до 1394 року, проте за свідченнями істориків село існувало задовго перед тим.

Згадується 5 квітня 1456 року в книгах галицького суду[1].

1585 року шляхтичі Якуб, Миколай, Катажина Потоцькі зі своїми слугами напали на село: без будь-яких правових підстав в 35 селянських господарств забрали 33½ наділів селян (бл. 50 % всіх), оброблені селянами поля заорали, засіяли, частину сіножатей викосили.[2]

У 1624 році згадують напади татар. Таких нападів повсякчас було багато. У 1648 році селяни Кобиловолок піднялися на боротьбу проти поляків разом з Богданом Хмельницьким. З часів окупації поляками Кобиловолок, тут дуже закріпилися колоністи. У селі було резиденція польських графів з родини Лосів.

В другій половині XVIII століття біля нашого села, діяло підприємство з виробництва паперу. Папірню в Кобиловолоках заснував в 1765 році великий землевласник Рафал Людвік Скарбек. Папірня містилася на потоці Накрасів, що бере початок з джерела Біла Криниця і впадає в річку Серет, де згодом утворилося село Папірня.

Географічний словник Королівства Польського (1883 рік) характеризує Папірню, як присілок Кобиловолоків повіту Теребовлянського, що знаходиться в південно-східній частині повіту, лежить серед лісів, на кордоні кількох володінь (добр), а саме: на схід ліси Яблонівські, на південь — Тудорів, від заходу ліси Будзановські, з півночі Млиниська і Кобиловолоки. В тих лісах, а особливо в сторону Яблунова водиться багато диких кабанів. Накрасів з Папірнею — 78 греко-католиків; власність спадкова графа Володимира Лося.

Становище села значно покращилося у XIX столітті із скасуванням кріпацтва. В селі широко розгорнулася просвітницька робота, особливо з організацією-товариством «Просвіта», яке було засноване тут 1890 року. При «Просвіті» був організований сільський хор, яким керував учитель Беднарський. Духовий оркестр нараховував 42 члени і мав авторитет не лише в місцевості. Згодом було засновано читальню ім. Качковського, що її заснував священик Царевич.

Діяло одне з найбільших в Галичині Братство тверезості, яке нараховувало 1012 осіб[3].

МікротопонімиРедагувати

Назви піль: Борончин, Винник, Гайдівка, Заріззя, Хлібочанка, Явірок[4].

Поширені прізвищаРедагувати

Бараник, Березовський, Бойко, Возник, Войтович, Галанджій, Дідура, Збаращук, Калита, Карпіш, Комар, Прихідко, Кочкур, Лазечко, Мехкота, Мокрицький, Облуковський, Олійник, Остапів, Пендзівятер, Подборончинський, Полюга, Пяла, Романовський, Рунька, Семків, Сергай, Слобода, Станський, Статок, Стояновський, Сухий, Тригук, Шафар, Шеремета, Шидловський, Шкварок, Шкрибало, Ямний, Пиріжок, Голембйовський[4], Жолондек

Пам'яткиРедагувати

 
Пам'ятник Тарасові Шевченку
 
Костел у Кобиловолоках

Є церква Воскресіння Христового (мурована), костьол (обидві — 1882). Встановлено «фігуру» на честь 50-річчя скасування панщини (1898), споруджено пам'ятники полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1989), Тарасу Шевченку (1997; скульптор І. Козлик), могила Борцям за волю України (1991).

21 грудня 2008 року в селі було відкрито пам'ятну дошку Степанові Бандері[5].

Пам'ятки природиРедагувати

У селі зростають клен гостролистий віком 110 років, шість 200-річних дубів і три 200-річні липи.

Соціальна сфераРедагувати

Діють загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, амбулаторія, відділення зв'язку, спиртовий завод (від 1905).

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

Пов'язані із селомРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Бакун В. М. Історія села Кобиловолоки: 1394—1994 рр. — Кобиловолоки, 1994. — 42 с.
  • Н. Мяликгулиєв видав дві книжки з власними віршами.

ПриміткиРедагувати

  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.252, № 2844 (лат.)
  2. Грабовецький В. Західно-Українські землі… — С. 19-20.
  3. Богдан Мельничук, Віктор Уніят. Хто споїв українську націю? // «Велика Україна», № 5, травень 2010[недоступне посилання з липня 2019]
  4. а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174
  5. В Тернополі пам'ятник Бандері буде пофарбований // 20 хвилин
  6. В. Слюзар. Басистий Стефан // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 88. — ISBN 966-528-197-6.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати