Збручанський ідол

(Перенаправлено з Збруцький ідол)

Збруча́нський і́дол, іноді Збручанський Світовид,[1] часто Збруцький ідол — скульптура IX століття, одна з рідкісних пам'яток слов'янського язичницького культу.

Збручанський ідол

O98 Idol von Sbrutsch mit Darstellung von Unterwelt, Erde und des Himmels, zirka 10. Jh. n. Chr..JPG

Країна Flag of Poland.svg Польща
Тип Ідол і скульптура[d]
Матеріал вапняк
Дата заснування 10 століття
CMNS: Збручанський ідол у Вікісховищі

Це кам'яний стовп, ідол, який ймовірно зображує слов'янського бога Рода-Світовида. Знайдений біля села Личківці коло Гусятина в річці Збруч (притока Дністра) в 1848 році. Цьому сприяла аномальна посуха — голова статуї з'явилась над поверхнею вод Збруча внаслідок різкого падіння їх рівня.[2][3] Збручанський Світовид зберігається в Краківському археологічному музеї.

Походження кумираРедагувати

За реконструкціями і теоріями дослідників, за визначеними чіткими слідами, в центрі капища на горі Богит стояв ідол, ймовірно, бога Світовида до того, як потрапив на дно Збруча. Капище розташовувалося на висоті 417 м над рівнем моря, мало форму кола діаметром майже 17 м. Навколо нього виявили вісім жертовних ям.

Згідно з дослідженнями, стовп у вигляді статуї Святовита не було скинуто в Збруч войовничими християнами. Добрий стан пам'ятки свідчить про те, що її сховали для збереження у водах ріки самі язичники-віруючі, адже на скульптурі нема ніяких слідів пошкодження чи наруги, як це було з багатьма іншими дохристиянськими зображеннями богів та світогляду предків.

Стовп був ознакою приналежності до великої сім'ї. Стовпові дороги між такими хороминами із стовпом Роду (храмовими комплексами) були головними для спілкування між племенами. Родовитість знаті визначала тривалий час приналежність до панівних племен. Стовпові бояри пізніше, коли за вислугу володар дарував дворянство, то «новоділ» та виморочене чи куплене дворянство прозивали «стовбовими», по первинному накопиченню капіталів розбоєм на стовбових дорогах з верстовими стовбами (від стовбур).

Хронологічна дата створення стовпа (статуї) збігається з періодом існування язичницького Збручанського культового центру.

Відомості про знахідкуРедагувати

Взимку 1849 р. дідич Личківців Константій Заборовський[4] подарував статую графу Мечиславу Потоцькому, який іноді проживав у Коцюбинчиках, де мав маєток,[5] яку він розпорядився поставити на майдані (за іншими відомостями — на насипі при в'їзді до села[1]). Місцеві мешканці пригрозили М. Потоцькому: якщо не забере статую (якогось турка), вони її розіб'ють на шматки через те, що він нібито міг принести їм нещастя. 12 травня 1851 р. після 5-тижневої подорожі возами статуя прибула до Кракова.[6] Після прибуття до Кракова статуя 7 років виставлялась в залі бібліотеки місцевого Яґеллонського університету.[1]

Збручанський Світовид зберігається в Краківському археологічному музеї. У Кракові, Львові, Києві, Гусятині, Москві є копії статуї натуральної величини; також у Тернополі (обласний краєзнавчий музей)[7].

До 1500-річчя міста Києва[8][9] (у 1982 році) була виготовлена київська копія Збруцького ідола в натуральну величину.[10][11] Київський Світовит був встановлений у сквері, розташованому вздовж Володимирського проїзду, між Софійською та Михайлівською площами. Напередодні війни, у 2013 році, у цієї скульптури, на яку виходять вікна з будівлі ГУ МВС м. Києва[12], невідомі вандали відбили голову.[13][14][15] У червні 2020 року київська репліка Збруцького ідола стоїть на звичному місці, голова відновлена, але не автентична, а кустарними майстрами.[13]

Цікаві фактиРедагувати

Головний храм Праги посвячений святому Віту — читай "Світовіту".

Опис статуїРедагувати

 
Презентація рельєфи прикрашають кожну сторону статуї Zbrucz. Ryc. Ratomir Wilkowski, broszura programowa Rodzimego Kościoła Polskiego z 2013 r.
 
Місце, на якому стояла статуя, г. Богит

Збруцький образ був створений з місцевого вапняку, на поклади якого багаті Медобори, стояв на горі Богит до початку XIII ст. Ідол являє собою чотиригранний стовп висотою 2,67 м, розділений на три рівні-яруси, що відповідають уявленням слов'ян-язичників про три світи — небо, землю й потойбіччя.

Верхня частина статуї оформлена у вигляді округлої шапки з хутряною оторочкою, під шапкою — чотири обличчя. Скульптура розділена на три горизонтальні яруси. Висота верхнього яруса — 160 см, середнього — 40 см, нижнього 67 см. Таким чином, статуя має 12 окремих секцій. Одна секція нижнього яруса пуста, на інших 11-ти є по одному зображенню. 3 яруси відображають три сфери буття — Яв-Прав-Нав. Нижній ярус зображає Наву (підземне божество, потойбічний світ); середній — Яву (світ людей, видимий світ); верхній — Праву (світ богів, вищий світ).

На грані нижнього яруса, на зворотній стороні від пустої, зображено вусатого чоловіка, що стоїть на колінах та тримає обома руками середній ярус. На двох прилеглих гранях нижнього яруса ця ж фігура показана збоку, та обернена колінами до пустої грані. Таким чином представляється можливість визначити лицьову сторону всього ідола.

На верхньому ярусі зображені дві жінки та два чоловіки в довгому підпоясаному одязі. Одна жінка зображена з рогом, інша — з перснем. Чоловіки відповідно зображені один — з конем та мечем, інший — із солярним знаком на одязі, навкруги з шістьма променями всередині нього.

Середній ярус схожий з верхнім, але його фігури значно менші. Фігури також розділяються за статтю — під жіночими фігурами верхнього ряду також зображені жіночі, під чоловічими — чоловічі. Одяг людей також довгий, але без пояса. Фігури зображені з розведеними руками, ніби утворюючи коло.

Культове значення кумира (ідола)Редагувати

Згідно із поглядами Рибакова[16], із чотирьох боків ідола під спільною шапкою багатоликого Світовида витесали верховних слов'янських богів — Ладу, Мокошу, Перуна й Дажбога.

Перстень тримає Лада — богиня весни, врожаю і кохання. Була опікункою шлюбу.

Із рогом у руці — богиня долі Мокоша. До неї по заступництво зверталися породіллі.

Меч-блискавка й кінь — на зображенні Перуна — покровителя грози, грому й інших небесних явищ, а також війни. Такі самі символи мав і Світовид.

На четвертій постаті ледь помітно проступає колесо-сонце. Це атрибут Дажбога — покровителя плодовитості та сонячного світла, чи навіть самого сонця. Також це божество із солярним символом може бути визначене як Хорс, бог Сонця (а також Місяця). Швидше за все, зображено саме Дажбога, для якого сонячне коло було лише визначальним символом, через що Сонце зображено не в руках, а на одязі божества[16].

Середній ярус заввишки 40 см містить витесані фігурки чоловіків і жінок, що ніби ведуть хоровод. Під Ладою й Мокошею розташовані жіночі фігурки (видно груди), під Перуном і Дажбогом — чоловічі.

Нижній ярус має висоту 67 см. На ньому — вусатий чоловік, що стоїть навколішки й ніби підпирає верхні яруси (тримає на руках). Припускають, що це Велес — покровитель підземного царства мертвих, а також бог скотарства й торгівлі. Він зображений як основа, на якій тримається світобудова.

Кумир (ідол) відповідає слов'янському Роду-Святовиту, Хоросу, Дажбогу, як головному сонячному божеству, що зображали з чотирма обличчями.[17]

Згідно древньої ведичної традиції — чотири образи на трьох поверхах часу минулого-поточного-майбутнього відображають 4 варни (верстви суспільства) — волхвів, правителів і воїнів, купців, господарів-землеробів й ремісників.

Панель «волхва»

відображала нічне Сонце яв'ю учня-служку, а солярним знаком початок всього, а тому і народження людини-арія як людини під Сонцем, як таїну життя.

Панель «воїна» 

підкріплена зображеннями коня і меча, конюха-зброєносця та становлення зрілого мужчини в нижньому ярусі.

Панель господаря хлібороба-скотаря з добробутом відображеним у вигляді рога достатку

Жона зображена з «янголом» що підкреслює численність і плодючість. І по цей час на селі неплідність жінки вважається гріхом перед богом.

Панель ремісника-ювеліра і торговця

Ремісництво та торгівля стає значним соціально-економічним явищем. Ця діяльність стає виразним накопичуванням багатства і пов'язаним з останнім періодом життя людини, коли майстерність стає безперечною. Не випадково волхви орієнтацію мають на полярну зірку і нічне сонце, а господарі сіячі-скотарі мають орієнтацію на життєдайне світло Ярила. Безумовно, що у аріїв орієнтація на Сонце (півдня) показано спрямуванням погляду предка з наві. Нічне сонце на півночі відповідає зображенням на колисці.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в У 19 столітті ідол слов'янського бога Світовида називали «антихристом»
  2. Полюхович Д. Рівень води у річці впав до найнижчої позначки за останні двісті років / Дмитро Полюхович // Свобода. — 22 липня 2015. — № 54. — С. 6.
  3. Liczkowce… S. 213.
  4. Jacek Feduszka. Mieczysław Ludwik Potocki (1810—1878), herbu Lubicz — autor pierwszej monografii Zamościa Архівовано 24 листопад 2014 у Wayback Machine. (пол.) [недоступне посилання]
  5. Kociubińczyki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 233. (пол.). — S. 233. (пол.)
  6. Тарасюк С. Світовид зі Збруча… с.
  7. Дуда І. Збруцький ідол… С. 640
  8. 1982 рік: як рахували вік Києва // Станіслав Цалик, письменник, краєзнавець, BBC, 28 травня 2016
  9. Див. стор. 77-82 у: Ярослав Ісаєвич. Ювілеї міст: Львів, Київ і знову Львів, copy // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки, 2007, 16, с. 75-87
  10. Язичницькі та рідновірські місця і пам'ятки Києва. Збручанський, або Збруцький ідол // ToursDeKiev: Екскурсії по Києву, тури в Київ, інформація про Київ
  11. Культурно-історичний портал Спадщина Предків
  12. Володимирська, 15: ГУ МВС України у Києві, Апеляційний суд Київської області, Печерський районний суд міста Києва
  13. а б Історія Збруцького Ідола. Пригоди київскої копії // youtube #Велесова_Стезя #Спадщина #Вогнеслав_Змійович, 13 червня 2020 року
  14. Ще у 1990-ті роки релігійні фанатики робили написи "Бес, изыди!". Вандалів 2013-го року назвали "київськими талібами" (у 2001 році таліби знищили Баміанські статуї Будди). Поліція кримінальну справу не відкрила, у подібному випадку написавши, що знищення "у зв’язку з малозначністю не несе суспільної небезпеки". За правління Януковича в Україні були відомі лише два випадки, коли за пошкодження пам’ятників конкретні особи понесли покарання, мова йде про пам’ятник Леніну в Києві та пам’ятник Сталіну в Запоріжжі.
  15. «Це напад на нашу історію» // Ліна Кушнір, Україна Молода > Пам'ятки, 13 березня 2013, випуск №038
  16. а б Рыбаков Б. Язычество Древней Руси…
  17. Рыбаков Б. Збручский Род-Святовит…

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати