Лада (міфологія)

богиня жіночого буття у слов'янському язичництві

Ла́да — богиня кохання й шлюбу, богиня світової гармонії, покровителька пологів, жінок, дітей, шлюбу, любові, жіночих справ, врожаю, родючості.

Лада
Серия Древо жизни. Держательница кольца (Лада).1998г.29,6х20,2.jpg
М. Пресняков (1998). Лада.
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ОписРедагувати

В XVII столітті Інокентій Гізель в своєму «Синопсисі», доповненні до розповіді «По́вісті мину́лих літ» про ідолів князя Володимира писав:

...Четвёртый идол — Ладо. Сего имяху бога веселия и всякого благополучия. Жертвы ему приношаху готовящийся ко браку, помощию Лада мнящи себе добро веселие и любезно житие стяжати. Сия же прелесть от древнейших идолослужителей произыде, иже неких богов Леля и Полеля почитаху, их же богомерское имя и доныне по неким странам на сонмищах игралищных пением Лелюм-Полелем возглашают. Такожде и матерь лелеву и полелеву — Ладо, поюще: Ладо, Ладо! И того идола ветхую прелесть дияволю на брачных веселях, руками плещуще и о стол бьюще, воспевают.[1]

Тут Лада виступає в чоловічому роді, а потім як мати Лелі і Полеля.

Лада — богиня життя, весни, родючості, народження, жита-зерна, яка витворює і воскрешає відмерлу на зиму природу, робить землю плодючою. Лада символізує світову любов, що є основою життя на землі.

Мати Лада після смерті збирає душі праведників, які стали іскрами, і йде у людський світ, вкладаючи їх у лоно жінкам, які прагнуть дитини. Супутницями богині є почуття Чарівності і Любові. Прилітаючи у цей світ на чарівній колісниці, запряженій парою голубів і парою лебедів, вона розпалює вогонь небесних гроз, проганяє злі сили, виводить з-за холодних хмар світлосяйне сонце.

У руці вона тримає червоне яблуко з виноградною лозою. Немовля при цьому символізує Явлений (втілений) світ, а яблуко (або яйце) — початок усього сущого, камінь Алатир — Сваргу, Сонячний хрест. Прекрасні дні травня і початку червня з давнини присвячувались Ладі і знаменувались загальними ігрищами. Тим, хто приносить їй пожертви, вона пророкує майбуття. Приносили жертви їй також жінки, які не могли мати дітей, щоби вона сприяла зачаттю. Лада прийшла вперше до людей з яблуком та виноградом, виростила перше зерно жита.

Щорічно, коли зустрічаються перші зорі в сузір'ї Перуна (Стрільця), богиня Лада, народжує нове Сонце (Божича-Коляду — Сонце зимового сонцестояння), після чого вона разом з Сварогом протягом 12 ночей творить Всесвіт. Свято Великої Лади відзначається з піснями цілий місяць — від 25 травня до 25 червня.

В пожертву Ладі приносили: млинці, кашу, хліб, мед, сир, молоко, олію, крупи, пироги, нитки, візерунчате печиво, шкурки куниць, ласок і соболів, зерно, яйця, пиво, хустки, полотно, вовну, посуд. Чоловіча пара Лади — Ладо (Дід Ладо) згадується у Велесовій Книзі як бог.

Повніше осмислити функцію Лади дозволяє порівняння із міфами, які збереглись в Елладі (характерно що сама назва країни також нагадує ім'я богині), про Леду і Зевса, та їх дітей Єлену і Полідевка. Серед ведичних богинь також відомі певні аналогії - Лакшмі і Лаліта.

Цікаві фактиРедагувати

Ім'ям богині названа одна з найбільших земель на Венері - Земля Лади.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Гізель, Інокентій (1823). О ІДОЛЪХ [Про ідолів] (PDF). КIЕВСКIЙ СѴНОПСИСЪ или КРАТКОЕ СОБРАHIE ОТЪ РАЗЛИЧНЫХЪ лѣтописцовъ о началѣ Славенороссійскаго Народа и первоначальныхЪ КнязехЪ Богоспасаемаго ГРАДА КIЕВА [Київський синопсис чи коротке зібрання від різних літописців про початок славяноросійського народу і перших князів богоспасаємого града Києва] (російська дореформенна). Київ: Типографія Києво-Печерської Лаври. с. 33—34. Процитовано 27 квітня 2021.