Гінзбург Олександр Маркович

Гінзбург Олександр Маркович
Ginzburg.jpg
Народження 4 липня 1876(1876-07-04)Слов’янськ, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть 1949(1949)Харків, Українська РСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1937-1949).svg Українська РСР
Навчання Харківський університет[d] (1898), Гумбольдтський університет Берліна і Харківський технологічний інститут (1903)
·Цауне Юлій Семенович і Бекетов Олексій Миколайович
Діяльність архітектор, викладач університету, письменник
Праця в містах Харків, Дніпро, Суми, Масандра, Кисловодськ і Луганськ
Архітектурний стиль Модерна архітектура і конструктивізм
Наукові праці «Залізобетон»
«Про професійну організацію і етику архітекторів»
Вчене звання професор[d]
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна

Гінзбург Олександр Маркович (4 липня 1876, Слов'янськ Ізюмського повіту Харківської губернії1949, Харків, Українська РСР) - український та радянський архітектор, науковий діяч, засновник конструктивізму в архітектурі.

БіографіяРедагувати

Народився 4 липня 1876 року у місті Слов'янськ Ізюмського повіту Харківської губернії (тепер — районний центр Донецької області) в родині заможного лікаря, почесного громадянина Слов'янська та статського радника Марка Гінзбурга. У 1877 році родина переїхала до Харкова, де оселилася в будинку по вулиці Сумський, 11 — на розі з провулком Грабовського.

У 1894 році з похвальною грамотою закінчив третю харківську чоловічу гімназію, у 1898 — математичний факультет Харківського університету. Подорожував Європою, відвідав 13 країн[1], де знайомився з шедеврами світової архітектури; вивчав математику в Берлінському університеті (1899). У 1903 році закінчив інженерний факультет Харківського технологічного інституту , отримав диплом інженера-механіка і право на ведення будівельних робіт. Вчителями О. Гінзбурга в інституті були такі талановиті архітектори як М. Ловцов, С. Загоскін, Ю. Цауне, А. Молокін О. Бекетов[2] та інші.

У 1903 році у Харкові створив власне проектне бюро «Залізобетон», яке виконувало приватні замовлення з проектування різних будівель. У 1903 – 1905 рр. на провулку Грабовського 4, по сусідству з будинком батьків О. М. Гінзбург будує власний прибутковий будинок. Проект будинку був виконаний спільно з архітектором старої школи  І. І. Загоскіним. Брав участь у громадському житті міста, був членом архітектурно-будівельного відділу Харківського технічного товариства, утвореного у 1904 році. Писав статті з архітектурно-інженерних питань, брав участь в архітектурних конкурсах.

У 1912 році зодчому довелося піддати часткової реконструкції власний будинок. 27-го квітня 1911-го року газета "Южный край" писала про пожар та вибух у будівлі на вулиці Сумській, 11. Допомагав йому у реконструкції інженер Плахотько.

Після революції 1917 року втратив всю власність і, щоб уникнути репресій, виїхав до Ростова-на-Дону[3]. Викладав до 1922 року, потім відновлював Донбас.

У 1923 – 1924 рр. О. М. Гінзбург стає головним інженером будівництва Губернського продовольчого комітету та Донвугілля в Артемівську (Бахмуті).

До Харкова повернувся у 1924 році, активно займався промисловою архітектурою, брав участь у реконструкції Фабрики імені Тінякова та інших підприємств легкої промисловості.

З 1933 по 1938 роки викладав в Промисловій академії, з 1933 — в Індустріальному інституті Наркомвугілля.

З початком війни в армію Гінзбурга не взяли — через сильну короткозорість[3]. Тим не менш, знаходячись у 1941-му році, під загрозою захоплення міста німцями, допомагав військовим, даючи важливі дані щодо підземних тунелів у центрі міста.

В 1941 р. – 1944 р. знаходився в евакуації у Грузії, переніс бідність й голод працюючи викладачем у Тбілісі. Читав лекції в ХІБІ (ХИСИ) у 1943 р. – 1944 рр. та в Індустріальному інституті Наркомвугілля.

Повернувшись у Харків в 1944 році Гінзбург був шокований дізнавшись про звіряче знищення нацистами харківських євреїв в ході Холокосту. Повернувшись до Харкова, продовжив викладати, займатися науковою діяльністю, а також створенням міської єврейської общини. Домігся приміщення для громади на вулиці Сумській, 8 (будівля знесена, колишня філармонія), напроти кінотеатру «Перший Комсомольський»[3]. Був обраний головою общини, та невдовзі її закрили.

У 1945 році Гінзбурга позбавили усіх посад і заборонили викладати. Його діяльність була визнана шкідливим проявом сіонізму[3].

Чотири роки він бідував, доки не захворів[3]. Помер у 1949 році в Харкові, де і похований.

ТворчістьРедагувати

Працював у стилях модерн та конструктивізм. Вперше в Харкові проектував багатоповерхові прибуткові будинки із застосуванням залізобетонних конструкцій.

Автор проектів більш ніж ста двадцяти будівель, з яких двадцять увійшли до Списку пам'яток архітектури Харкова.

Проектував також будівлі у Харківській губернії (будинок Волинського в селі Карасівка1913; виноробний завод у Коломаці1906), Катеринославі (театр-клуб Громадського зібрання — 1909-1912; прибутковий будинок Гальперіна — 1914), Луганську (клуб і театр — 1913), Москві (прибутковий будинок Левіна — 1912), Сумах (театр «Тіволі»1909), Масандрі (дача Пестерева — 1912), Кисловодську (готель Вострякова — 1913).

Друкувався в «Південно-російській сільськогосподарській газеті», «Записках Харківського відділення Російського технічного товариства», «Зодчому», «Архітектурно-художньому тижневику». Написав книги: «Залізобетон» (1907) і «Про професійну організацію і етику архітекторів» (1915).

У 1916 році спільно із землеміром Жаврідом зробив топографічний план Харкова з прилеглими передмістями, селищами і покажчиком. План був виданий накладом в 1000 екземплярів і поширений за підпискою[3].

У 1929 році запатентував свій винахід — сітчасті конструкції для великих прольотів[3].

У 1931 році отримав звання професора. Опублікував дві книги з геометрії просторових структур.

З початку 1930-х років конструктивізм, передвісником і основоположником якого вважають Гінзбурга[3], був заборонений, тому Олександр Маркович відійшов від архітектурного проектування та будівництва. Але продовжив наукову роботу, займався не лише проблемами містобудування, мистецтвознавства, а й стереоскопічним кіно, теорією симетрії, кристалографії, оптикою і колористикою[4].

Викладав у інжененерно-будівельному та інших вузах, консультував проектувальників — в 1930-ті Гінзбург став одним з найкращих в країні фахівців з акустики: він проектував акустичні системи в Палаці піонерів і Будинку Червоної армії, в будівлі довоєнного Оперного театру[3].

Будівлі в Харкові, зведені за проектами ГінзбургаРедагувати

№ п/п Охоронний № Адреса Початкове використання Співавтори Дата будівництв Сучасне використання Зображення
1 86 вул. Сумська, 26 Прибутковий будинок Ліорніце (модерн) - 1910 Житловий будинок, магазини, банки  
2 88 вул. Сумська, 82а Прибутковий будинок Бергера з крамницями (модерн) - 1908 Житловий будинок  
3 89 вул. Сумська, 80 Прибутковий будинок Ландо-Безверхова (модерн) - 1914[5] Житловий будинок  
4 94 вул. Сумська, 108 Прибутковий будинок Павлова з крамницями (модерн) - 1912 Житловий будинок  
5 110 вул. Пушкінська, 19 Прибутковий будинок Селіванова (модерн) - 1907 Житловий будинок  
6 191 вул. Каразіна, 5 Особняк Авторство Гінзбурга — ймовірне[1] Початок ХХ століття Не використовується  
7 122 вул. Чернишевська, 59 Особняк - Початок ХХ століття Харківська обласна організація Спілки письменників  
8 241 вул. Куликівська, 6 Будинок табачного фабриканта Бураса Авторство Гінзбурга — ймовірне[1] 1909 Будинок культури профтехосвіти  
9 243 вул. Куликівська, 12 Навчальна споруда Єврейського благодійного товариства - 1909-1912 Один із корпусів Фармацевтичного університету  
10 246 вул. Громадянська, 25 Фабрична будівля Автор невідомий. Реконструкція Гінзбурга Кінець ХІХ століття, реконструкція — 1910 Обласне виробниче об'єднання «Фармація»  
11 263 пров. Каплунівський, 4 Житловий будинок - 1913 Житловий будинок  
12 264 пров. Грабовського, 4
так званий «Будинок золотої рибки»
(фасад будівлі прикрашений фігурами тритонів, залізобетонні кронштейни, що підтримують широкий карниз будинку, зроблені у формі золотих рибок)
Приватне проектувальне бюро Гінзбурга, магазин живої риби — на першому поверсі (модерн) Іліодор Загоскін 1905 Житловий будинок, магазини  
13 326 вул. Нетіченська, 16 Житловий будинок - 1910 Музична школа № 5  
14 327 пров. Плетнівський, 7 Житловий будинок Цетліна (модерн з елементами неокласицизму) - 1916 24-та Міська дитяча клінічна лікарня (стаціонарне відділення)  
15 345 вул. Гольдбергівська, 106 Житловий будинок - Початок ХХ століття Адміністративна будівля
16 384 вул. Коцарська, 23 Флігель житловий - 1908 Житловий будинок та флігель
17 410 вул. Сумська, 65 Прибутковий будинок - 1913 Житловий будинок  
18 413 вул. Сумська, 45 Житловий будинок - 1907 Житловий будинок, магазини  
19 427 вул. Римарська, 23 Прибутковий будинок Єндовицького, пізніше — Феймана (модерн з елементами неокласицизму) Автор невідомий, реконструкція — Гінзбурга 1887, реконструкція — 1913 Житловий будинок і установа «Горремстрой»  
20 629 вул. Чоботарська, 45 Прибутковий будинок - 1908 Житловий будинок
21 - вул. Сумська, 6 Прибутковий будинок з крамницями Гінзбург реконструював його в стилі модерн Кінець ХІХ століття, реконструкція — 1910 Житловий будинок  
22 - вул. Сумська, 51 Прибутковий будинок - Початок ХХ століття Житловий будинок, книжковий магазин «Books»
23 - вул. Сумська, 88[6] Житловий будинок деякі дослідники автором цього будинку вважають архітектора Моісея Диканського[5] Початок ХХ століття Житловий будинок, «Укрсиббанк», кафе  
24 - вул. Сумська, 102 Прибутковий будинок - Початок ХХ століття -
25 - пров. Мовчанівський, 7 Житловий будинок - 1910 -
26 - вул. Чайковського, 15 Житловий будинок - Початок ХХ століття -
27 - вул. Чайковського, 21 Житловий будинок - 1912 -  
28 - вул. Куликівська, 8 Житловий будинок - 1910 -  
29 - пл. Фейєрбаха,8 Житловий будинок - 1914 Не зберігся
30 - вул. Чигирина, 4 Житловий будинок - 1911 -
31 - вул. Велика Панасівська, 67 Іванівський пивоварний завод Ігнатіщева - 1905 -
32 - вул. Свободи, 35 Особняк Авторство Гінзбурга — ймовірне[1] Початок ХХ століття -  
33 - - Літній театр в саду Комерційного клубу - 1912 -
34 - провул. Кравцова, 15 Синагога - 1912 Добудована. З 1957 року — Планетарій
35 - майдан Першого Травня, 2 Дерев'яні трибуни іподрому для кінних перегонів Здислав Харманський 1906-1907 Не збереглися  

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. а б в г Розвадовский Л. Е. Архитектор Александр Маркович Гинзбург (1876-1949) // Ватерпас. — 1996. — №7.
  2. Лейбфрейд А. Ю. Архитекторы – евреи в Харькове [Текст]: очерк / Лейбфрейд Александр Юрьевич. ¬– Х., 2002. – С. 8. 
  3. а б в г д е ж и к Воловик Л. Александр Маркович Гинзбург. К 130- летию со дня рождения // Дайджест Е. — 2006. — №8.
  4. Гінзбург Олександр Маркович // Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII-початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
  5. а б Зона Сумской улицы // Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х. : Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
  6. Вулиця Сумська// Про вулиці і площі міста на сайті про Харків: kharkov.ua (рос.)

Додаткова літератураРедагувати

  1. Борисова Е.А., Каждан Т.П. Русская архитектура конца XIX – начала ХХ века. — М.:Наука, 1971. — 239 с.
  2. Лейбфрейд А.Ю., Полякова Ю.Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. — Х.:Фолио, 1998. — 335 с.
  3. Ревский С.Б. Зодчие, инженеры, художники, участвовавшие в формировании Екатеринослава (конец XVIII – начало ХХ вв.) / Методическая разработка. — Дп.:ДИСИ, 1981. — 98 с.
  4. Ясиевич В.Е. От модерна к конструктивизму. Творчество архитектора А.М. Гинзбурга (1876 – 1949) // Строительство и архитектура. — 1976. — № 9.
  5. Гінзбург Олександр Маркович//Давидич Т. Ф. Выдающиеся архитекторы Харькова XVIII — середины XX вв.// На сайті про Харків: kharkov.ua (рос.)Воловик Л. Александр Маркович Гинзбург. К 130- летию со дня рождения // Дайджест Е. — 2006. — №8.
  6. Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е, испр. и доп. — Х. : Прапор, 1977. — 272 с. — 50 000 прим.
  7. Гінзбург Олександр Маркович // Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII-початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
  8. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х. : Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.