Коцарська вулиця

вулиця в Харкові, Україна

Коцарська вулиця — вулиця у Холодногірському районі Харкова. Починається від Різдвяної вулиці і простягається на захід до вулиці Євгена Котляра. Перетинається із Ярославською, Дмитрівською, Зброярською вулицями.

Коцарська вулиця
Харків
МісцевістьЗалопань
РайонХолодногірський
Колишні назви
вулиця Котовського
Загальні відомості
Протяжність1140 м
Координати початку49°59′27″ пн. ш. 36°13′22″ сх. д. / 49.99083° пн. ш. 36.22278° сх. д. / 49.99083; 36.22278
Координати кінця49°59′31″ пн. ш. 36°12′26″ сх. д. / 49.99194° пн. ш. 36.20722° сх. д. / 49.99194; 36.20722
поштові індекси61052
Транспорт
Найближчі станції метро«Вокзальна», «Центральний ринок»
Автобуси67е, 112е, 221е, 231е, 238е, 246е, 254е, 278е
Тролейбуси11
Зупинки громадського транспортуВул. Ярославська, Вул. Маліновського
Руходносторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлівід № 1 до № 60А
Архітектурні пам'яткибудинки №№ 4, 9, 18, 23
Державні установиВідділ соціальної допомоги Холодногірського району в м. Харкові,
Харківський Обласний Військовий Комісаріат
ПідприємстваШвейна фабрика ім. Тінякова,
Кондитерська фабрика «Харків'янка»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2450173
Мапа
Мапа
CMNS: Коцарська вулиця у Вікісховищі

Назва

ред.

Назва вулиці походить від слова «коц» — довгошерстний килим, яких у Харкові ремісники (коцарі й коцарки) виготовляли до 20 тис. на рік. Український історик Дмитро Багалій зазначає це в своїй праці «Історія Слобідської України»:

 
Коц в експозиції Харківського Історичного музею
  Дуже широко у Харкові було розвинуто коцарське рукомесло; коци — се по російські «ковры». Сим ремеслом займалися коцарки; вони самі робили шерстяну пряжу, красили її у ріжні кольори фарбами, які самі ж таки готували з мінералів та рослин, ткали коци й підстригали їх.  

Історія вулиці

ред.

Коцарська - одна з найстаріших вулиць Харкова. Початок її забудови відносять до кінця XVII — початку XVIII століть.[1] Залопанську місцину обживали ремісники, про що свідчить і назва паралельної Чоботарської вулиці. На початку XIX ст. виробництвом коців займалися ремісники 50-ти дворів Коцарської вулиці. Але поступово містяни почали дедалі більше відрізнятись від селян способом життя, і віддавали перевагу не українським ремісникам, а великоросійським та іноземним. Народні предмети побуту, в тому числі й коци, «виходили з моди», і їх виробництво, відповідно, все більше занепадало.

Кам'яні будівлі на Коцарській почали з'являтись наприкінці XIX ст. У 1896 р. була побудована кондитерська фабрика Жоржа Бормана.

У 1916 р. були відкриті майстерні з пошиву армійського одягу, на базі яких згодом почала працювати швейна фабрика (нині вона носить ім'я Тінякова).

У 1928 р. Коцарській вулиці було присвоєне ім'я Г. Котовського, яке було знов змінено на «Коцарську» імовірно в 1945 р.[2]

У 1964 р. по вулиці пустили тролейбус, зв'язавши центр міста з вокзалом.

Будівлі

ред.

Будинок № 2/4 — пам'ятка архітектури, арх. Ройтенберг Л. Є., початок XX ст. Корпус швейної фабрики. Нині за цією адресою розташована Швейна фабрика ім. Тінякова.[3]

Будинок № 9 — пам'ятка архітектури, арх. Диканський М. Г., 1913—1914 рр. Готель «Паласс», нині студентський гуртожиток.

Будинок № 18 — пам'ятка архітектури, арх. Цауне Ю. С., Ржепішевський О. І., Тенне І. І., 1906-12 рр. Складські й адміністративні будівлі, нині аптечна база.

Будинок № 23 — пам'ятка архітектури, арх. Гінзбург О. М., 1908 р. Житловий будинок.

Будинок № 24/26 — Харківська кондитерська фабрика «Харків'янка». Жорж Борман розпочав виробництво кондитерських виробів у місті Харкові в 1896 р., побудувавши кондитерську фабрику.

Будинок №& 30 — Колишня 5-та юдейська молільня — Коцарська синагога, тепер житловий будинок.

Будинок № 35 — Колишній будинок поета Якова Щоголева.[4] 28 лютого 2017 р. будинок було знесено.[5] Тепер тут розташована Школа Змін [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.].

Будинок № 54 — Відділ соціальної допомоги Ленінського району в м. Харкові.[6]

Будинок № 56 — Харківський Обласний Військовий Комісаріат.[7]

Примітки

ред.
  1. Улицы и площади Харькова. Историко-информационный справочник. Коцарская. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 7 листопада 2015.
  2. Харьков транспортный. Улица Коцарская. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 7 листопада 2015.
  3. ШВЕЙНА ФАБРИКА ІМ. ТІНЯКОВА, ПуАТ. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 листопада 2015.
  4. Прогулки по городу с Андреем Парамоновым. Сказ о доме титулярного советника Якова Щоголева. Архів оригіналу за 31 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.
  5. Головотяпство и позор. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 21 серпня 2017.
  6. Отдел социальных пособий Ленинского района в г. Харькове. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 листопада 2015.
  7. Харьковский Областной Военный Комиссариат. Архів оригіналу за 18 липня 2015. Процитовано 7 листопада 2015.

Джерела

ред.
  • Д. І. Багалій. Історія Слобідської України
  • Н. Т. Дьяченко. Улицы и площади Харькова