Чайковська вулиця (Харків)

вулиця в Харкові, Україна

Ву́лиця Чайко́вська — вулиця у Київському районі Харкова. На деяких мапах зустрічається назва «вулиця Чайковського». Починається від вул. Пушкінської і йде на південний схід. Перехресть з іншими вулицями немає. За будинком № 20, за проїздом до двору, починається вулиця Труфанова, яка фактично є продовженням Чайковської вулиці.

Вулиця Чайковська
Харків
Kharkiv Pushkinska 84 prytulok SAM 9564 63-101-2339.JPG
Місцевість Нагірний район
Район Київський
Назва на честь П. І. Чайковського
Загальні відомості
Протяжність 530 м
Координати початку 50°00′20″ пн. ш. 36°14′58″ сх. д. / 50.00556° пн. ш. 36.24944° сх. д. / 50.00556; 36.24944
Координати кінця 50°00′15″ пн. ш. 36°15′23″ сх. д. / 50.00417° пн. ш. 36.25639° сх. д. / 50.00417; 36.25639
Поштові індекси 61024
Транспорт
Найближчі станції метро «Пушкінська» (230 м)
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі від № 1 до № 33б
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Чайковська вулиця у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Вулиця відносно молода, її виникнення відносять до другої половини—кінця XIX століття. На початку XX століття Чайковська вулиця ще не мала назви. Вулиця відходила від колишньої Німецької (нині Пушкінська) у напрямку Журавлівської вулиці (нині вул. Шевченка), закінчувалась невеликим Котячим яром і переходила у Дегтярну вулицю (нині Труфанова). Офіційно Чайковська вулиця почала існувати в 1909 році. Саме тоді їй було присвоєне ім'я Петра Ілліча Чайковського, всесвітньо-відомого російського композитора.

БудинкиРедагувати

 
Будинок № 4
 
Будинок № 16
 
Будинок № 17
 
Будинок № 21
  • Буд. № 1 (вул. Пушкінська, 86) — Пам'ятка архітектури Харкова, особняк поч. XX ст. Цей будинок, а також будинок № 3, імовірно, були зведені за проектом В. В. Величка. Можливо, що автором будинку № 3 був І. Виноградський.[1] Обидва будинки були реконструйовані й надбудовані після війни, зараз у них розміщується Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького. Подвір'я інституту є ботанічною пам'яткою природи місцевого значення. Висаджені на ньому дерева-екзоти утворили на міській вулиці затишний природний куточок.
  • Буд. № 2 (вул. Пушкінська, 84) — Пам. арх., колишній притулок дворянських сиріт, побудований у 1915 р. за проектом арх. О. М. Бекетова. Зараз це навчальний корпус кафедри криміналістики юридичного університету ім. Ярослава Мудрого.
  • Буд. № 4 — Також спроектований О. М. Бекетовим притулок для престарілих дворян, 1916 р. Нині тут розміщується Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського.[2]
  • Буд. № 8 — Житловий будинок, архітектор О. І. Ржепішевський, 1914 р. Пізніше був заселений співробітниками УФТІ.[3]
  • Буд. № 13 — Пам. арх., житловий будинок, 1920-і роки, архітектор невідомий.
  • Буд. № 14 (у дворі) — У цьому будинку в різні роки жили видатні науковці-фізики — Л. В. Шубников, А. О. Слуцкін, І. Є. Островський, про що свідчать меморіальні дошки.
  • Буд. № 15 — Житловий будинок, архітектор О. М. Гінзбург, 1910-і роки.[4] Було надбудовано 2 поверхи.
  • Буд. № 16 — Пам. арх., житловий будинок поч. XX ст., архітектор невідомий. До революції в ньому був розважальний готель, а одразу після неї тут оселилася Харківська ВНК. У будинку влаштували тюрму, камери тортур, тут розстрілювали людей і таємно ховали їх у Котячому яру. Навіть харківські візники категорично відмовлялися їхати на Чайковську вулицю. Пізніше, коли «надзвичайка» переїхала на інше місце, будинок заселили пересічними мешканцями.[5]
  • Буд. № 17 — Пам. арх., житловий будинок, архітектор О. І. Ржепішевський, 1911 р.
  • Буд. № 20 — Побудована у 1930-і роки школа № 100. Після війни була перебудована під житловий будинок.[6]
  • Буд. № 21 — Пам. арх., житловий будинок, архітектор, імовірно, Б. І. Гершкович, 1913 р. Також можливе авторство Ф. Ф. Небеля. Раніше будівля використовувалася як туберкульозне відділення дитячої клінічної лікарні № 23.[7]

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати