Гришковецька селищна громада

територіальна громада в Україні

Гришковецька селищна територіальна громада — територіальна громада в Україні, в Бердичівському районі Житомирської області. Адміністративний центр — селище Гришківці.

Гришковецька селищна громада
Основні дані
КраїнаУкраїна Україна
ОбластьЖитомирська область
РайонБердичівський район
Код КАТОТТГUA18020070000083539
Утворена17 травня 2018 року
Адмін. центрГришківці
Територія та населення
Площа216,6 км²
Населення9657 осіб
Населені пункти
Міста0
Селища2
Села15
Органи влади
РадаГришковецька селищна рада
Вебсторінкаgryshkovecka-gromada.gov.ua
Голова громадиІрена Леонідівна Лісова

Мапа

Загальна інформація

ред.

Площа території — 216,6 км², кількість населення — 9 657 осіб (2020)[1].

Станом на 2018 рік площа території громади становила 216,76 км², кількість населення — 9 872 осіб (2018)[2].

Населені пункти

ред.

До складу громади входять 2 селища (Гришківці, Хмельове) і 15 сіл: Агатівка, Гальчин, Гвіздава, Дубова, Журбинці, Кукільня, Никонівка, Новий Солотвин, Осикове, Половецьке, Рея, Скаківка, Старий Солотвин, Сьомаки, Хмелище.

Історія

ред.

Утворена 17 травня 2018 року шляхом об'єднання Гришковецької селищної та Гальчинської, Никонівської, Осиківської, Половецької, Рейської, Скаківської, Старосолотвинської сільських рад Бердичівського району.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 червня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», громада увійшла до складу новоствореного Бердичівського району[3].

Примітки

ред.
  1. Гришковецька територіальна громада. Загальна інформація. https://decentralization.gov.ua/. Процитовано 6 квітня 2023.
  2. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 280-р «Про затвердження розподілу обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об'єднаних територіальних громад у 2019 році». https://www.kmu.gov.ua/. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 6 квітня 2023.
  3. Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 24 грудня 2020.

Джерела

ред.
  • ВВРУ, 2018, № 37, стор. 31

Посилання

ред.