Рея (Бердичівський район)

село в Україні

Ре́я (також у документах — Рей[1])село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 873[2] осіб.

село Рея
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район Бердичівський район
Тер. громада Гришковецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA18020070120028944
Облікова картка Рея 
Основні дані
Населення 873
Площа 2,568 км²
Густота населення 420,56 осіб/км²
Поштовий індекс 13321
Телефонний код +380 4143
Географічні дані
Географічні координати 50°1′19″ пн. ш. 28°37′19″ сх. д. / 50.02194° пн. ш. 28.62194° сх. д. / 50.02194; 28.62194
Середня висота
над рівнем моря
231 м
Водойми р. Безіменна
Найближча залізнична станція Рея
Місцева влада
Адреса ради 13321, с. Рея, вул. Миру, 9
Карта
Рея. Карта розташування: Україна
Рея
Рея
Рея. Карта розташування: Житомирська область
Рея
Рея
Мапа
Мапа

CMNS: Рея у Вікісховищі

Географія

ред.

Селом протікає річка Безіменна, ліва притока Коденки.

Історія

ред.

Поміж Реєю і селом Гвіздава археологи зафіксували залишки поселення черняхівської культури[3].

Саме село відоме з XVIII століття. У часи Російської імперії село належало до Солотвинської волості Житомирського повіту Волинської губернії.

Певний час поміщиком у селі був батько відомого українського мовознавця, історика культури й літературознавця Дмитра Овсянико-Куликовського. Ось що він писав про село: «Мой отец, под бременем долгов (свыше миллиона), ещё в 1879 году продал Каховку и купил маленькое именьице Рею в Волынской губернии, в пятнадцати верстах от Бердичева».(Дмитрий Николаевич Овсянико-Куликовский-«Литературно-критические работы», стр.422,том 2,Москва «Художественная литература» 1989 год, Тираж 20000).

У 1888 р. село було власністю Чухровських (Chuchrowskich)[4]

На мапі Шуберта, надрукованої згідно з регонсцировками 1867 и 1875р.р. неподалік Реї знаходився невеличкий хутір та поштова станція з такою ж назвою.[5]

У 1906 році село Солотвинської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 30 верст, від волості 6. Дворів 74, мешканців 534[6].

Рея належала до римо-католицької парафії св. Казимира у м. Троянів.[7]

Радянську владу встановлено в січні 1918 року.

Під час Бердичівської операції корпусу Січових Стрільців навесні 1919 р., Є.Коновалець писав А.Мельнику: «як довго частини Північної групи не займуть Реї, а їх броневі потяги не посунуться до Ришковець, так довго наш наступ не буде мати ніякого успіху»[8].

1924 року з ініціативи партосередку і КНС організовано ТСОЗ.

У 1926 році у справочнику «Вся Україна» зазначений радгосп у с. Рея.

В роки Великої Вітчизняної війни проти німецько-фашистських загарбників бився 401 житель Реї, з них 76 — віддали своє життя за Батьківщину. За мужність і відвагу, виявлені в боях, 325 уродженців села відзначено урядовими нагородами.

На честь загиблих воїнів-односельців і воїнів, які полягли смертю хоробрих під час визволення Реї від гітлерівців, у 1967 році встановлено пам’ятник.

Населення

ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1174 особи, з яких 560 чоловіків та 614 жінок.[9]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1058 осіб.[10]

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[11]

Мова Відсоток
українська 98,15 %
російська 1,85 %

Відомі люди

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Архів:ДАЖО/178/3/46 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). с. 20(скан). Процитовано 7 червня 2021.
  2. Паспорт громади | Гришковецька громада, Житомирська область, Бердичівський район. gryshkovecka-gromada.gov.ua (укр.). Процитовано 22 жовтня 2024.
  3. Історія міст і сіл Української РСР
  4. Filip Sulimierski,Bronislav Chlebowski,Władysław Walewski (1888). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich (пол) . Warszawa: druk.Wieku Nowy-Swyat, nakl.W.Walewski. с. т.ІХ, ст.599.
  5. Шуберт, Федір Федорович (1867-1902). Военно-топографическая карта Российской империи. ЭтоМесто. Процитовано 24.03.2019.
  6. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  7. Žitomirskij Oblastnoj Gosudarstvennyj Archiv. (2010). Kataloh metryčnych knyh : u 2-ch tomach. 1, Rymo-katolycyzm, hreko-katolycyzm, ljuteranstvo, iudaïzm. Т. 1. Žytomyr: Vydavnyctvo "Volynʹ". ISBN 978-966-690-107-4. OCLC 859424843.
  8. Ковальчук, Михайло (2016). Бердичівська операція корпусу січових стрільців навесні 1919р (PDF) (українська) . Український визвольний рух. с. 74.
  9. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  10. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  11. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

Посилання

ред.