Рея (Бердичівський район)

село Рея
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Бердичівський район
Громада	Гришковецька селищна громада
Облікова картка	Рея
Основні дані
Населення	1080
Площа	2,568 км²
Густота населення	420,56 осіб/км²
Поштовий індекс	13321
Телефонний код	+380 4143
Географічні дані
Географічні координати	50°01′19″ пн. ш. 28°37′19″ сх. д. / 50.02194° пн. ш. 28.62194° сх. д.Координати: 50°01′19″ пн. ш. 28°37′19″ сх. д. / 50.02194° пн. ш. 28.62194° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	231 м
Водойми	р. Безіменна
Найближча залізнична станція	Рея
Місцева влада
Адреса ради	13321, с. Рея, вул. Миру, 9
Карта
	Рея
	Рея
Мапа
	Рея у Вікісховищі

Ре́я (також у документах — Рей^[1])— село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 889^[2] осіб.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рея.

Географія ред.

Селом протікає річка Безіменна, ліва притока Коденки.

Історія ред.

Поміж Реєю і селом Гвіздава археологи зафіксували залишки поселення черняхівської культури^[3].

Саме село відоме з XVIII століття. У часи Російської імперії село належало до Солотвинської волості Житомирського повіту Волинської губернії.

Певний час поміщиком у селі був батько відомого українського мовознавця, історика культури й літературознавця Дмитра Овсянико-Куликовського. Ось що він писав про село: «Мой отец, под бременем долгов (свыше миллиона), ещё в 1879 году продал Каховку и купил маленькое именьице Рею в Волынской губернии, в пятнадцати верстах от Бердичева».(Дмитрий Николаевич Овсянико-Куликовский-«Литературно-критические работы», стр.422,том 2,Москва «Художественная литература» 1989 год, Тираж 20000).

У 1888 р. село було власністю Чухровських (Chuchrowskich)^[4]

На мапі Шуберта, надрукованої згідно з регонсцировками 1867 и 1875р.р. неподалік Реї знаходився невеличкий хутір та поштова станція з такою ж назвою.^[5]

У 1906 році село Солотвинської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 30 верст, від волості 6. Дворів 74, мешканців 534^[6].

Рея належала до римо-католицької парафії св. Казимира у м. Троянів.^[7]

Радянську владу встановлено в січні 1918 року.

Під час Бердичівської операції корпусу Січових Стрільців навесні 1919 р., Є.Коновалець писав А.Мельнику: «як довго частини Північної групи не займуть Реї, а їх броневі потяги не посунуться до Ришковець, так довго наш наступ не буде мати ніякого успіху»^[8].

1924 року з ініціативи партосередку і КНС організовано ТСОЗ.

У 1926 році у справочнику «Вся Україна» зазначений радгосп у с. Рея.

В роки Великої Вітчизняної війни проти німецько-фашистських загарбників бився 401 житель Реї, з них 76 — віддали своє життя за Батьківщину. За мужність і відвагу, виявлені в боях, 325 уродженців села відзначено урядовими нагородами.

На честь загиблих воїнів-односельців і воїнів, які полягли смертю хоробрих під час визволення Реї від гітлерівців, у 1967 році встановлено пам’ятник.

Пам'ятник воїнам, загиблим під час Другої світової війни

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1174 особи, з яких 560 чоловіків та 614 жінок.^[9]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1058 осіб.^[10]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[11]

Мова	Відсоток
українська	98,15 %
російська	1,85 %

Відомі люди ред.

Великий Михайло Володимирович (1913-1975) — директор радгоспу, Герой Соціалістичної Праці.
Гуменюк Михайло Прокопович (1918—1988) — український бібліограф, книгознавець, літературознавець та літературний критик.

Див. також ред.

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)

Примітки ред.

↑ Архів:ДАЖО/178/3/46 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). с. 20(скан). Процитовано 7 червня 2021.
↑ https://gryshkovecka-gromada.gov.ua/pasport-gromadi-11-40-02-21-09-2021/
↑ Історія міст і сіл Української РСР
↑ Filip Sulimierski,Bronislav Chlebowski,Władysław Walewski (1888). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich (пол) . Warszawa: druk.Wieku Nowy-Swyat, nakl.W.Walewski. с. т.ІХ, ст.599.
↑ Шуберт, Федір Федорович (1867-1902). Военно-топографическая карта Российской империи. ЭтоМесто. Процитовано 24.03.2019.
↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
↑ Žitomirskij Oblastnoj Gosudarstvennyj Archiv. (2010). Kataloh metryčnych knyh : u 2-ch tomach. 1, Rymo-katolycyzm, hreko-katolycyzm, ljuteranstvo, iudaïzm. Т. 1. Žytomyr: Vydavnyctvo "Volynʹ". ISBN 978-966-690-107-4. OCLC 859424843.
↑ Ковальчук, Михайло (2016). Бердичівська операція корпусу січових стрільців навесні 1919р (PDF) (українська) . Український визвольний рух. с. 74.
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

Посилання ред.

Reje // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 599. (пол.)
Погода в селі Рея

Це незавершена стаття про Житомирську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Архів:ДАЖО/178/3/46 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). с. 20(скан). Процитовано 7 червня 2021.

[2] ttps://gryshkovecka-gromada.gov.ua/pasport-gromadi-11-40-02-21-09-2021/

[3] Історія міст і сіл Української РСР

[4] Filip Sulimierski,Bronislav Chlebowski,Władysław Walewski (1888). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich (пол) . Warszawa: druk.Wieku Nowy-Swyat, nakl.W.Walewski. с. т.ІХ, ст.599.

[5] Шуберт, Федір Федорович (1867-1902). Военно-топографическая карта Российской империи. ЭтоМесто. Процитовано 24.03.2019.

[Список_населених_місць_Волинської_губернії._—_Житомир:_Волинська_губернська_типографія,_1906._—_219_с.-6] Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.

[7] Žitomirskij Oblastnoj Gosudarstvennyj Archiv. (2010). Kataloh metryčnych knyh : u 2-ch tomach. 1, Rymo-katolycyzm, hreko-katolycyzm, ljuteranstvo, iudaïzm. Т. 1. Žytomyr: Vydavnyctvo "Volynʹ". ISBN 978-966-690-107-4. OCLC 859424843.

[8] Ковальчук, Михайло (2016). Бердичівська операція корпусу січових стрільців навесні 1919р (PDF) (українська) . Український визвольний рух. с. 74.

[населення_1989-9] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[населення_2001-10] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[населення_2001_мова-11] Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]