Бердичівський район (1925—2020)

Колишній район у Житомирській області (Україна), що існував з 1925 по 2020 роки

Берди́чівський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця у складі Бердичівської округи і Житомирської області УРСР та України. Районний центр — м. Бердичів. Населення становить 29 174 осіб (на 1.08.2013). Площа — 865.2 км². Утворений 17 червня 1925 року.

Бердичівський район
адміністративно-територіальна одиниця
Berdychivsky COA 2008.png Berdychivsky Flag 2008.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті регіону
Основні дані
Країна: СРСР СРСР
Україна Україна
Область: Бердичівська округа
Житомирська область Житомирська область
Код КОАТУУ: 1820800000
Утворений: 17 червня 1925 року
Ліквідований: 19 липня 2020 року
Населення: 28216 (на 1.01.2018)
Площа: 865.2 км²
Густота: 32,6 осіб/км²
Тел. код: +380-4143
Облікова картка: Бердичівський район (1925—2020)
Поштові індекси: 13300—13376
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Бердичів
Селищні ради: 1
Сільські ради: 29
Смт: 1
Села: 59
Селища: 2
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Томашевська Софія Броніславівна
Голова РДА: Димидюк Людмила Вікторівна[1]
Вебсторінка: Бердичівська РДА
Бердичівська райрада
Адреса: пл. Соборна, м. Бердичів, Житомирська обл., 13313
Мапа

Commons-logo.svg Бердичівський район у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Район розташований в південній частині Житомирської області і входить до складу лісостепової зони. Клімат помірно континентальний, ґрунт розвитку рослинництва.

Житомирський район
Чуднівський район Андрушівський район
Вінницька область
(Хмільницький район)
Вінницька область
(Козятинський район)

До складу Бердичівського району входить 62 населених пункти, підпорядкованих одній селищній та 29 сільським радам. Одне селище міського типу смт. Гришківці.

Площі лісонасаджень складають понад 10 тис.га.

Корисні копалиниРедагувати

У районі є граніт, сировина для виробництва цегли та черепиці, камінь, каолін, будівельний пісок, торф.

Далеко за межами району відоме Райківське кам'яне родовище з видобутку природного каменю. Розвідувальні запаси кар'єру становлять 12 млн м³.

У Великогадомецькому родовищі розвідані великі запаси первинних каолінів. Досліджена на вміст каоліну територія займає 70 га із заляганням товстого шару цінної глини 7-14 метрів, що дозволяє видобувати її відкритим способом. Запаси каоліну сягають 83 млн м³. У промисловості він використовується як добавка при виготовленні паперу, парфумерії, скла, гуми, штучних шкір, пластмас, фарб, деяких засобів захисту рослин, є головним компонентом для виробництва керамічних і порцелянових виробів.

ІсторіяРедагувати

Бердичівський район (1923—1925)Редагувати

Бердичівський район утворений 7 березня 1923 року[2]. 27 березня 1925 центр Бердичівського району перенесений з Бердичева до Махнівки, а район перейменований на Махнівський[3].

Бердичівський район (1925—2020)Редагувати

17 червня 1925 року на території Бердичівської округи утворено новий Бердичівський район[4], до якого ввійшли:

  • В.-П'ятигірська, Бистрицька, Жидовецька, М.-Радзивилівська, Маркушівська, Обухівська, Терехівська, Фридрівська, Хажінська, Поличинецька, Грушковецька, Дмитріївська і Скраглійська сільради Махнівського району.
  • В.-Мошківська, Гальчинецька, Журбинецька, Ляховецька (без села Розкопана Могила), М.-Мошківська, Никонівська, Половецька, Реївська, Скаківська, Солотвинська і Червонинська сільради розформованого Коднянського району Житомирської округи.
  • Слободищенська і Швайківська сільради Троянівського району Житомирської округи.
  • Голодьківська, Мало-Татаринівська і Райківська сільради Янушпільського району, переданого до Бердичівської округи.
  • Білопільська, Велико-Гадомецька, Велико-Низгурецька, Гуровецька, Іванковецька, Кашперівська, Красівська, Пузирецька, Садківська і Семенівська сільради розформованого Білопільського району.

15 вересня 1930 року район розформований[5] з віднесенням сільрад:

  • Домбалівської, Фрідріхської, Кмитинецької та Поличинецької до складу Махнівського району;
  • Гурівецької, Дерганівської, Пузирецької, Палаївської, Білопільської, Закутинецької, Мало-Гадомецької, Кашперівської та Татарсько-Селищної до складу Козятинського району;
  • решту до відання Бердичівської міської ради.

28 червня 1939 року, Указом Президії Верховної Ради УРСР, зі складу Бердичівської міської ради виділено сільську територію, з котрої утворено Бердичівський сільський район з центром у м. Бердичів у складі Житомирської області.

30 грудня 1962 року до складу району було включено весь Чуднівський район та частини Андрушівського та Житомирського районів, котрі було повернуто до попереднього складу районів в 1965 році, Чуднівський район відновлено роком пізніше[6].

Ліквідований відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»[7].

Адміністративний устрійРедагувати

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селищну громаду, 3 сільські територіальні громади та 7 сільських рад, які об'єднують 62 населених пунктів та підпорядковані Бердичівській районній раді. Адміністративний центр — місто Бердичів, котре не входить до складу району[8].

НаселенняРедагувати

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[9]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 15 806 3219 2230 4592 3778 1915 72
Жінки 18 750 2983 2121 4249 4572 4401 424


Чисельність району станом на 01. 01. 2007 року становила 31,6 тис. чол., у тому числі смт. Гришківці — 4,6 тис. чол.

За переписом 2001 року розподіл мешканців району за рідною мовою був наступним[10]:

ПромисловістьРедагувати

У виробничому відношення Бердичівський район — сільськогосподарський. Тому питанню розвитку сільського господарства приділяється належна увага.

Завершилось реформування сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно.

Відповідно до існуючих природно економічних умов у районі склався зерно-буряковий напрямок із розвиненим хмелярством у рослинництві та молочно-м'ясний у тваринництві. Провідними культурами району є озима пшениця та ячмінь, як займають 47 % у структурі посівних площ зернової групи.

Також розвинене хмелярство.

ТранспортРедагувати

Територією району проходить автошлях E583.

КультураРедагувати

У районі працює 180 аматорських колективів, 46 бібліотек, 49 клубних установ.

Стали традиційними проведення свят, оглядів, конкурсів народної творчості. Основним осередком культури району є районний будинок творчості.

У с. Скраглівка діють оздоровчі табори «Березовий Гай» та «Соколятко».

У с. Терехове розташований музей класика англійської літератури Джозефа Конрада.

До послуг населення центральна лікарня, поліклініка, 14 лікарський амбулаторій, 36 фельдшерсько-акушерських пунктів, 8 аптек.

Пам'яткиРедагувати

ПолітикаРедагувати

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Бердичівського району були створені 53 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 69,80 % (проголосували 17 659 із 25 299 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 62,83 % (11 095 виборців); Юлія Тимошенко — 18,25 % (3 222 виборців), Олег Ляшко — 7,61 % (1 343 виборців), Сергій Тігіпко — 2,70 % (476 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,04 %. [11]

ПерсоналіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Розпорядження Президента України від 15 листопада 2019 року № 401/2019-рп «Про призначення Л.Димидюк головою Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області»
  2. Постанова ВУЦВК № 309 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»
  3. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 109 від 27 березня 1925 «Про зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Київщини й Поділля»
  4. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 270 від 17 червня 1925 «Про адміністраційно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині й Поділля»
  5. Постанова ВУЦВК № 225 від 2 вересня 1930 «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління»
  6. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006.. http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 16. Процитовано 1 September 2020. 
  7. Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 24 December 2020. 
  8. Адміністративно-територіальний устрій Бердичівського району на сайті Верховної Ради України
  9. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Житомирська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (uk). Державна служба статистики України. 
  10. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
  11. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 2018-02-27. Процитовано 2016-03-16. 

ПосиланняРедагувати