Відкрити головне меню

Куба — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Великих Антильських островів (найбільший острів архіпелагу) Карибського регіону [⇨]. Загальна площа країни 110 860 км² (106-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 109 820 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 040 км²[1]. Площа країни втричі більша за площу Одеської області України.

Географія Куби Picto infobox map.png
Географічне положення Куби
Географічне положення Куби
Континент Північна Америка
Регіон Вест-Індія
Координати 21°30′ пн. ш. 80°00′ зх. д. / 21.500° пн. ш. 80.000° зх. д. / 21.500; -80.000
Площа 110,86 тис. км² (106-те)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 3735 км
Державний кордон 28,5 км
Тип рівнинний
Найвища точка пік Туркіно (1974 м)
Найнижча точка Карибське море (0 м)
Тип тропічний
Найдовша річка Кауто (343 км)
Найбільше озеро Лагуна-де-Лече (67,2 км²)
Природні ресурси руди кольорових металів, залізні руди, кам'яна сіль, деревина, кремнезем, вуглеводні, родючі ґрунти
Стихійні лиха тропічні циклони, посухи
Екологічні проблеми забруднення повітря, забруднення вод, знеліснення

Зміст

НазваРедагувати

Офіційна назва — Республіка Куба, Куба (ісп. Republica de Cuba, Cuba)[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова. Острів Куба був відкритий 1492 року Христофором Колумбом. Він був впевнений, що відкрита ним земля є частиною азійського материка, тому назвав її Хуана на ім'я спадкоємця іспанського королівського престолу[3]. Пізніше деякий час у вжитку була назви Фернандіна, на честь короля, і Сантьяго, на честь Святого Якова, покровителя Іспанії[3]. Проте найбільш вживаною залишився топонім індіанців-араваків таїно на позначення свого центральної землі — «кубана», яке незабаром було поширене на весь острів[3]. Подібну етимологію має китайське Чжун-го (Серединна держава).

Історія дослідження територіїРедагувати

Географічне положенняРедагувати

Куба — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Проте на південному сході острова в затоці Гаунтанамо США на постійній основі орендують територію суходолу й акваторію прилеглих вод під військово-морську базу. Загальна довжина цього державного кордону — 28,5 км. Острів Куба простягається майже в широтному напрямі на 1200 км при ширині від 32 до 145 км. Куба омивається водами Атлантичного океану; на півдні водами Карибського моря; на півночі 150 км водами Флоридської протоки від півострова Флорида (США), Старої Багамської — від Багамських Островів; на сході 77 км водами Навітряної протоки від Гаїті; на півдні Ямайка (140 км) і Кайманові Острови (Велика Британія); на заході 200 км водами Юкатанської протоки від півострова Юкатан (Мексика); на північному заході омивається водами Мексиканської затоки[4]. Загальна довжина морського узбережжя 3735 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1].

Крайні пунктиРедагувати

Докладніше: Крайні точки Куби

ЧасРедагувати

Докладніше: Час на Кубі

Час на Кубі: UTC-5 (-7 годин різниці часу з Києвом)[6]. Літній час вводиться другої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в першу неділю листопада переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

ГеологіяРедагувати

Докладніше: Геологія Куби

Частину території Куби займають субплатформні ділянки, складені вапняками і структурно пов'язані з вапняковим плато Юкатану, Флориди і Багамських островів. На південному сході острів перетинає основна складчаста система Антильської острівної дуги, яка творить гірський хребет Сьєрра-Маестра.

Корисні копалиниРедагувати

Надра Куби багаті на ряд корисних копалин: кобальт, нікель, залізну руду, хром, мідь, кам'яну сіль, кремнезем, нафту[7].

СейсмічністьРедагувати

Докладніше: Сейсмічність Куби

ВулканізмРедагувати

Див. також: Вулкани Куби

РельєфРедагувати

Докладніше: Рельєф Куби

Середні висоти — 108 м; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — пік Туркіно (1974 м). Рельєф Куби визначається рядом субширотних кулісоподібно розташованих гірських гряд і хребтів, розділених слабкогорбистими та рівнинними площами.

УзбережжяРедагувати

ОстровиРедагувати

Докладніше: Острови Куби

Головний острів оточений архіпелагами дрібних островів, серед яких найбільші — Сабана і Камагуей (близько 400 островів) на півночі, Хардінес-де-ла-Рейна на південному сході і Лос-Канарреос (350 островів) на південному заході (у тому числі острів Хувентуд, колишній Пінос).

КліматРедагувати

Докладніше: Клімат Куби

Територія Куби лежить у тропічному кліматичному поясі, трохи південніше тропіка Рака[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[9]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[9]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[9]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[9].

Куба є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Внутрішні водиРедагувати

Докладніше: Гідрографія Куби

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 38,12 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 8,7 тис. км² зрошуваних земель[1].

РічкиРедагувати

Докладніше: Річки Куби

Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Річки Куби не мають великого господарського значення. Найдовша річка — Кауто в гірській області південного сходу країни, довжиною близько 240 км, судноплавна для невеликих суден в нижній течії на відстані 120 км.

ОзераРедагувати

Докладніше: Озера Куби

БолотаРедагувати

Докладніше: Болота Куби

Ґрунтові водиРедагувати

ҐрунтиРедагувати

Докладніше: Ґрунти Куби

РослинністьРедагувати

Докладніше: Флора Куби

Земельні ресурси Куби (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 60,3 %,
    • орні землі — 33,8 %,
    • багаторічні насадження — 3,6 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 22,9 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 27,3 %;
  • інше — 12,4 %[1].
Див. також: Ліси Куби

Тваринний світРедагувати

Докладніше: Фауна Куби

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Антильської підобласті Неотропічної області[9].

Охорона природиРедагувати

Куба є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенціїз охорони морських живих ресурсів[1].

Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати

Докладніше: Екологія Куби

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: східне узбережжя страждає від ураганів з квітня по листопад (загалом один руйнівний ураган на рік); часті посухи[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районуванняРедагувати

У фізико-географічному відношенні територію Куби можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також: Екорегіони Куби

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к Cuba, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б в Поспелов Е. М., 2005
  4. Атлас світу, 2005
  5. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 16 July. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Куба // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  9. а б в г д ФГАМ, 1964
  10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  11. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
  • (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333. 

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати