Відкрити головне меню

Гельмут Карл Бернхард фон Мольтке

Ге́льмут Карл Бе́рнхард фон Мо́льтке, Мо́льтке Ста́рший (нім. Helmuth Karl Bernhard von Moltke; 26 жовтня 1800 — 24 квітня 1891) — граф (1870), німецький генерал-фельдмаршал (16 червня 1871), російський генерал-фельдмаршал (1872), військовий теоретик. Поряд з Отто фон Бісмарком і Альбрехтом фон Рооном вважається одним із засновників Німецької імперії. Дядько начальника німецького Генерального Штабу генерал-полковника Гельмута фон Мольтке (Мольтке-молодшого).

Гельмут Карл Бернхард фон Мольтке
Helmuth Karl Bernhard von Moltke
Генерал-фельдмаршал
Generalfeldmarschall Helmuth Graf von Moltke.JPG
Загальна інформація
Народження 26 січня 1800(1800-01-26)
Пархім, Велике герцогство Мекленбург-Шверін
Смерть 24 квітня 1891(1891-04-24) (91 рік)
м. Берлін, Німецька Імперія
Громадянство Flag of the German Empire.svg Німеччина
Національність німець
Псевдо Великий мовчун нім. Der große Schweiger
Військова служба
Роки служби 18221888
Приналежність Flag of Prussia (1892-1918).svg Королівство Пруссія
Німецька імперія Німецька Імперія
Війни / битви Турецько-єипетська війна
Друга війна за Шлезвіг
Австро-прусська війна
Франко-прусська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Корони (Пруссія)
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Великий хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Рятувальна медаль
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Вірності (Баден)
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден Генріха Лева
Орден Людвіга Гессенського
Хрест «За військові заслуги» (Гессен)
Орден Вендської корони
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Орден Військових заслуг Карла Фрідріха
Орден Рутової корони
Військовий орден святого Генріха
Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Орден Корони (Вюртемберг)
Орден Білого Сокола (Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське)
Орден дому Саксен-Ернестіне
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий хрест ордена Вежі й Меча Орден Серафимів Лицар Великого хреста ордена Білого слона (Таїланд)
Кавалер Вищого ордена Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста Савойського військового ордена
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Орден Пошани (Османська імперія)
Орден Меджида 1 ступеня
Орден Білого Орла
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Георгія

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився в Мекленбурзі в Пархімі, закінчив кадетський корпус в Копенгагені, був офіцером датської армії.

У 1822 році перейшов на прусську службу. У 1826 році закінчив Берлінську військову академію, в 1828 році зарахований до прусського Генеральному штабу. У 1833 році — переведений в Генеральний штаб, працював в його топографічному бюро.

 
Пам'ятник Мольтке в парку Великий Тіргартен (Берлін)

Османська кампаніяРедагувати

Мольтке вже бував на півдні Німеччини та північної Італії, а в 1835 році, після отримання рангу капітана, мав шестимісячний від'їзд у південно-східну Європу. Після короткого перебування в Константинополі султан Махмуд II попросив його модернізувати армію Османської імперії. Отримавши дозвіл у Берліні, він прийняв пропозицію. Він провів два роки в Константинополі, навчав турецьку армію. Він мав багато подорожей по обидві сторони Босфору, також відвідував Валахію, Болгарію та Румелію.

У 1838 році Мольтке був направлений як радник генерал-полковника Османської імперії в Анатолію, який повинен був вести похід проти Мухаммеда Алі. За ці роки, Мольтке зробив великі розвідки земель Османської імперії, об'їздив кілька тисяч кілометрів під час подорожі (Таврські гори, пустелі Месопотамії), також плавав по Євфрату, він створив багато карт цих країв. У 1838 році він взяв участь у кампанії проти курдів.

У 1839 році війська вирушили на південь, щоб боротися з єгиптянами, але перед прибуттям ворога генерал відмовився слухати пораду Мольтке. Консультант пішов у відставку з посади офіцера і взяв на себе командування артилерією. У битві під Незібом (сучасний Нісібіс) 24 червня 1839 року османська армія була розгромлена, але команда Мольтке була останньою, яка відступила з поля битви. Мольтке повернувся до Константинополя. Султан Махмуд II більше не був живий, тому здоров'я Мольтке погіршилося, і він повернувся до Берліну у грудні 1839 року.

Після повернення додому, Мольтке опублікував деякі з листів в Листах про умови і події в Туреччині в період з 1835 до 1839. Книга була добре сприйнята. Одна з його сестер вийшла заміж за англійського вдівця Яна Хайлігера Берта, який оселився в Гольштейні. У 1841 році Мольтке одружився з молодою шістнадцятирічною донькою Яна Берта від колишнього шлюбу Марією Бурт (Мольтке був майором у день весілля). Це були щасливі стосунки, хоча у них не було дітей. Листи до дружини є одним із найцінніших джерел для його біографії.

Служба в НімеччиніРедагувати

У 1855 році повернувся до Пруссії, став першим ад'ютантом кронпринца Фрідріха-Вільгельма, в 1858 році призначений начальником прусського (з 1871 — німецького) Генерального штабу.

У 1864 році брав участь в Другій війні за Шлезвіг, результатом якої стала поразка Данії і відторгнення від неї провінцій Шлезвіг-Гольштейн, пізніше увійшли до складу Пруссії.

У 1866 році спільно з генералом Альбрехтом фон Рооном розробив план кампанії блискавичної війни проти Австрії. Завдяки цьому плану прусська армія провела швидку мобілізацію, в результаті чого австрійська армія зазнала ряд поразок в Богемії та Моравії.

У 1866-1870 роках займався розробкою плану війни з Францією. У 1870 році очолив штаб Вільгельма у війні з Францією: фактично, Мольтке був командувачем військами німецьких держав, які воювали з Францією. Керував переможним для німців битвою при Седані, в результаті якої в полон здався імператор Франції Наполеон ІІІ і 110 000 французьких солдатів. Восени-взимку 1870 року керував облогою Парижа. Брав участь в підготовці проголошення Німецької імперії в січні 1871 року й умов мирного договору з Францією.

27 грудня 1870 року російський уряд нагородив його орденом Св. Георгія II ступеня. Почесний член СПбАН з 03.12.1871. 8 квітня 1871 року одержав звання генерал-фельдмаршала Німецької імперії.

30 серпня 1872 призначений шефом 69-го піхотного Рязанського полку, залишаючись ним до своєї смерті. У тому ж році отримав звання генерал-фельдмаршала Російської імперії. З 1867 по 1891 рік був депутатом Рейхстагу від консерваторів.

Мольтке був прихильником строгої дисципліни, точності виконання всього, що становило програму виховання і освіти війська. Він засновував всю мирну підготовку на суворому розрахунку, передбачливості, що доходила до дрібниць, на усунення можливих випадковостей. Він запозичив зразки у великих полководців, але разом з тим він категорично висловлювався, що досвідом колишніх воєн можна користуватися лише остільки, оскільки вони відповідають умовам сучасності. Він проводив невпинно серед підлеглих ідею, що перший бій є іспит всіх міркувань і розрахунків, і не витримати цей іспит — значить провалити всі ці міркування, а разом з тим і довести неспроможність вищого персоналу армії.

У прагненні досягти більшої готовності армії він спростив перехід армії з мирного на воєнний стан скороченням потрібного на це часу (територіальна система укомплектування). Саме акуратне постачання кожної військової частини всієї необхідної для військового часу матеріальної частини, найретельнішим чином розрахована військово-кінська і військово-підводна повинність і, нарешті, педантичний по годинах розрахунок всіх військових мобілізаційних робіт — ось чого домагався і домігся Мольтке. Але, якщо в зазначеному вище дещо і було зроблено до призначення його начальником генерального штабу, то в питанні про зосередження армії йому довелося створювати все знову. Розуміючи, що домогтися точності в перевезеннях мобілізованих військ можна тільки тоді, коли залізні дороги будуть в руках уряду, Мольтке домігся не тільки викупу всіх залізниць в казну, а й того, що в прокладанні нових ліній домінуючою умовою повинен бути задум війни; він не допускав прокладки ліній комерційного значення раніше, доріг стратегічного значення. Досягнувши цього, він спрямував роботу генерального штабу до складання планів перевезень по корпусам, і домігся того, що згодом мав повне право сказати по оголошенні війни Франції: «я можу, нарешті, відпочити».

Написав кілька книг по військовому мистецтву і військової історії, найбільш значущі з яких «Військові повчання» і «Історія франко-німецької війни 1870—1871 рр.».

Поряд з К. Клаузевіца і А. Шліффеном є найбільшим військовим теоретиком XIX століття, основоположником німецької військової думки. Військові кампанії, проведені Гельмутом Мольтке, були покладені в основу «Плану Шліффена».

Пам'ятьРедагувати

У 1935 р. Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Мольтке кратера на видимій стороні Місяця.

НагородиРедагувати

Нагороди німецьких державРедагувати

Нагороди ПруссіїРедагувати

Іноземні нагородиРедагувати

Нагороди ІталіїРедагувати

Нагороди Австро-УгорщиниРедагувати

Нагороди Російської імперіїРедагувати

Нагороди Османської імперіїРедагувати

БібліографіяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Військові повчання. Оперативна підготовка до бою. Пер. з нем. М., 1938;
  • Історія німецько-французької війни 1870—1871 рр. Пер. з нем. М., 1937.
  • У збірнику "Стратегія в працях військових класиків. Т.II. — М.: Госвоениздат, 1926.
  • Генерал-Фельдмаршал Граф Мольтке Гельмут Карл Бернхард
  • Мольтке, фон // Минный офицерский класс — Нисса : [рос.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1914. — С. 383—387. — (Военная энциклопедия : [в 18 т.] / под ред. К. И. Величко [и др.] ; 1911—1915, т. 16). (рос.)
  • Franz Carl Endres: Moltke (1913)
  • Gedenkblatt für das deutsche Volk. Generalfeldmarschall Graf Helmuth von Moltke (1891)
  • Fedor von Köppen: Graf Helmuth von Moltke. Ein Lebensbild für Jung und alt (1895)
  • Max Jähns: Feldmarschall Moltke, 1894
  • Oskar Höcker: Aus Helmut von Moltkes Leben, 1883
  • Wilhelm Bigge: Feldmarschall Graf Moltke, ein militärisches Lebensbild, 1901
  • Wilhelm Mueller: Generalfeldmarschall Graf Moltke, 1889
  • Wagner, Reinhold Moltke und Mühlbach zusammen unter dem Halbmonde 1837–1839. (1893)
  • Von Schlichting Moltkes Vermächtniß (1901)
  • Walter Jost: Helmuth von Moltke, in: Willy Andreas / Wilhelm von Scholz (Hg.): Die Großen Deutschen. Neue Deutsche Biographie, Propyläen Verlag, Berlin, 4 Bde. 1935–1937, 1 Ergänzungsbd. 1943; Dritter Band, S. 407–423
  • Herbert Günther: Das eherne Maß: Helmuth von Moltke, in: Ernst Adolf Dreyer / Heinz W. Siska (Hg.): Kämpfer, Künder, Tatzeugen. Gestalter deutscher Größe. 3 Bde., Zinnen-Verlag, München–Wien–Leipzig 1942, Bd. I, S. 253–275
  • Gerhard von Pelet-Narbonne (Hg.): Erzieher des Preussischen Heeres, 1905–1907 Band 10: Moltke

ПосиланняРедагувати