Шлезвіг-Гольштейн

федеральна земля в Німеччині

Шле́звіг-Гольште́йн (нім. Land Schleswig-Holstein) — земля Федеративної Республіки Німеччина. Розташована в північній частині країни. Столиця — місто Кіль. Сусідами землі є Нижня Саксонія, Мекленбург-Передня Померанія, Гамбург та Данія. Утворена 23 серпня 1946 року. Площа — 15.799,65 км². Населення — 2 903 773 (на 31 грудня 2019[2]). На теренах землі розмовляють німецькою, нижньонімецькою, данською і фризькою. ХДС, Зелені і ВДП очолюють земельний уряд. Голова уряду — Данієль Гюнтер (СДПН). За результами виборів до ландтагу, що відбулися 7 травня 2017 року, в ньому представлені такі партії: ХДС (25 депутатів), СДПН (21), Зелені (10) і ВДП (9), АдН (4), СПВ (3) та позафракційний (1). Має 4 депутатів у Бундесраті, верхній палаті парламенту Німеччини. Валовий внутрішній продукт землі складає 93,37 млрд (2017) [3]. Борг землі становить 31,820 млрд € (31 грудня 2015)[4]. Рівень безробіття — 4,9 % (листопад 2019)[5]. Міжнародний код — DE-SH.

Шле́звіг-Гольште́йн
Прапор Герб
Прапор Герб
Гасло: Нероздільні навіки[1]
БерлінБременБременГамбургНижня СаксоніяБаваріяСаарландШлезвіг-ГольштейнБранденбургСаксоніяТюрингіяСаксонія-АнгальтМекленбург — Передня ПомераніяБаден-ВюртембергГессенПівнічний Рейн-ВестфаліяРейнланд-ПфальцШвейцаріяБоденське озероАвстріяЛюксембургФранціяБельгіяЧехіяПольщаНідерландиДаніяДаніяЩецинська затокаШлезвіг-ГольштейнПівнічне мореБалтійське мореKarte
Опис зображення
Країна Німеччина
Столиця Кіль
Площа 15.799,65 км²
Населення 2 903 773 (на 31 грудня 2019[2])
Густота 184 осіб/км²
Утворена 23 серпня 1946
ВВП 93,37 млрд (2017) [3]
Борг 31,820 млрд € (31 грудня 2015)[4]
Голова Данієль Гюнтер (СДПН)
Уряд ХДС, Зелені і ВДП
Ландтаг ХДС (25 депутатів), СДПН (21), Зелені (10) і ВДП (9), АдН (4), СПВ (3) та позафракційний (1)
Останні вибори 7 травня 2017
Наступні вибори 2022
Голосів у Бундесраті 4
ISO DE-SH
Сайт www.schleswig-holstein.de

НазваРедагувати

  • Шле́звіг-Гольште́йн (нім. Schleswig-Holstein, ниж.-нім. Sleswig-Holsteen) — найпоширеніша назва землі
  • Шле́звіг-Гольшта́йн, Шле́звіг-Хольштайн (нім. Schleswig-Holstein) — альтернативні записи з урахуванням сучасної літературної вимови.
  • Шле́звіг-Гольште́йнська земля́ (нім. Land Schleswig-Holstein, ниж.-нім. Land Sleswig-Holsteen) — офіційна назва землі.
  • Шле́звіг-Гольшти́нія — російська назва XVIII — XX ст.[6].
  • Слесвік-Гольса́тія (лат. Slesvicum-Holsatia) — латинська назва.
  • Сле́свіг-Го́льстин (дан. Slesvig-Holsten, Delstat Slesvig-Holsten) — данська назва.
  • Сла́свік-Го́льстін (фриз. Slaswik-Holstiinj, Lönj Slaswik-Holstiinj) — північно-фризька назва.

ГеографіяРедагувати

Шлезвіг-Гольштейн розташований на півдні Ютландського півосторова між Балтійським морем на сході і Північно-Німецьким морем на заході. Земля межує на півночі з Ютландією (Данія), на півдні — з Гамбургом, Нижньою Саксонією і Мекленбург-Передньою Померанією[6]. Південно-західним кордоном, що відділяє Шлезвіг-Гольштейн від Нижньої Саксонії слугує річка Ельба.

Міста: Любек, Шлезвіг, Фленсбург, Ютерзен, Гузум

Через центр землі, від Кіля до Брунсбюттеля пролягяє Кільський канал, який сполучає Балтійське і Північно-Німецьке море.

ІсторіяРедагувати

ГерцогстваРедагувати

Шлезвіг і Гольштейн були двома герцогствами під правлінням данських королів з 1460 року, але вони не були частиною королівства. Більшість населення становили німці, а Гольштейн був членом Рейнської Конфедерації, створеної в 1815. У 1761 році герцог Гольштейн-Готторпський став імператором Росії під ім'ям Петро III. Петро III планував напасти на Данію, щоб повернути Гольштейн-Готторпські володіння, приєднані до Шлезвігу. Імператриця Катерина II в 1767 році уклала договір з Данією  про союз, підтверджений трактатом 1773 року (так званий Царскосельський трактат), який повністю врегулював «готторпське питання». Згідно з укладеним трактатом, спадкоємець російського престолу Павло I, що був одночасно Гольштейн-Готторпським герцогом, відмовлявся на користь Данії від готторпської спадщини в обмін на графства Ольденбург і Дельменхорст в Північній Німеччині, правителем яких став Фрідріх Август I Ольденбургский. В результаті такого рішення весь Шлезвіг-Гольштейн увійшов до складу Данії. 

У 1848 році прусські війська вступили до Шлезвігу і таким чином почалася Дансько-прусська війна, що закінчилася миром 2 липня 1850 року. З того часу Шлезвіг-Гольштейн був повернутий до статусу, що існував до війни. Шлезвіг отримавши особливе данське управління; Гольштейн і Лауенбург, будучи членами Німецького союзу, залишалися під владою Данії; порядок престолонаслідування був визнаний загальний для Данії і герцогств, а саме на користь данського принца-наступника Християна Глюксбургського.

Гольштейнці спробували на свій ризик продовжувати війну з Данією, але були розбиті в битві при Іштедте 24-25 липня 1850 року. Їх розрахунки на підтримку з боку Пруссії не виправдалися. 29 листопада 1850 року в Ольмюці прусський уряд, на вимогу Росії й Австрії, змушений був відмовитися від підтримки революційного руху у Шлезвіг-Гольштейні. Туди була надіслана комісія для приборкання повстання в супроводі австрійських військ. Тимчасовий шлезвіг-гольштейнський уряд усунувся від влади. Гольштейн був зайнятий австрійцями,  данцями Шлезвіг.

Шлезвіг-Гольштейном фактично почали керувати як данською провінцією. Герцогства Шлезвіг і Гольштейн, однак, зберігали свої старі привілеї, місцеві закони і становили особливий митний округ. У Готторпі (до 1846 року) перебував данський намісник, а вища урядова установа для герцогств становила так звана німецька канцелярія в Копенгагені.

ПровінціяРедагувати

Згідно з Празьким мирним договором від 23 серпня 1866 року Австрійська імперія поступилася герцогствами Шлезвіг і Гольшейн на користь Пруссії. Одна зі статей договору передбачала плебісцит населення у Північному Шлезвігу про приєднання до Данії або Пруссії, але цей пункт проігнорували, а через 12 років — скасували[6]. Паралельно, 27 вересня 1866 року Прусія уклала іншу угоду із великим герцогом Петером Ольденбурзьким, за якою він зрікався своїх претензій на спадщину у Шлезвігу й Гольштейні за 1 мільйон талерів[6]. 12 січня 1867 року Прусія об'єднала обидва герцогства, проголосивши створення Шлезвіг-Гольштинської провінції[6].

1895 року німецька влада завершила будівництво Кільського каналу (каналу імператора Вільгельма), що скоротив час проходу між Балтійським і Північно-Німецькими морями.

1890 року, згідно з Занзібарським договором, Велика Британія повернула Німеччині острови Гельголанд, які увійшли до складу Шлезвіг-Гольштейнської провінції[6][7].

Після поразки Німеччини у Першій Світовій війні країна уклала Версальський договір від 28 червня 1919 року, який вимагав провести на території Шлезвігу плебісцит населення про приналежність до Данії. 10 лютого і 14 березня 1920 року, під наглядом спостерігачів від країн Антанти, відбулося два плебісцити у Північному і Центральному Шлезвігу. Населення північних областей проголосували за приєднання до Данії (74.9 %, 75.431 особа), а центральних — за залишення у Німеччині (80.2 %, 51,742 особи). 15 червня того ж року Північний Шлезвіг (Апенрадський, Гадерслебенський, Зондебурзький повіти) увійшов до складу Данії й отримав назву Південна Ютландія. 1921 року було визначено новий дансько-німецький кордон[8].

ЗемляРедагувати

23 серпня 1946 року на основі Шлезвіг-Гольштейнської провінції була утворена Шлезвіг-Гольштейнська федеральна земля Німеччини[9]

Адміністративний поділРедагувати

ПовітиРедагувати

  Герцогство Лауенбург Kreis Herzogtum Lauenburg
Адміністративний поділ
Bremerhaven (zu Freie Hansestadt Bremen)NiedersachsenFreie und Hansestadt HamburgFreie und Hansestadt HamburgMecklenburg-VorpommernПіннебергKönigreich DänemarkKreis NordfrieslandFlensburgKielNeumünsterLübeckГерцогство ЛауенбургШтормарнЗегебергСхідний ГольштейнПіннебергШтайнбургДітмаршенШлезвіг-ФленсбургПленРендсбург-Екернферде 
Опис зображення
  Дітмаршен Kreis Dithmarschen
  Північна Фризія Kreis Nordfriesland
  Східний Гольштейн Kreis Ostholstein
  Піннеберг Kreis Pinneberg
  Плен Kreis Plön
  Рендсбург-Екернферде Kreis Rendsburg-Eckernfoerde
  Шлезвіг-Фленсбург Kreis Schleswig-Flensburg
  Зегеберг Kreis Segeberg
  Штайнбург Kreis Steinburg
  Штормарн Kreis Stormarn

4 міст на правах району:

  1. Кіль (KL)
  2. Любек (HL)
  3. Ноймюнстер (NMS)
  4. Фленсбург (FL)

ЛандтагРедагувати

 
Даніель Гюнтер, голова земельного уряду з 28 червня 2017 року.

Розподіл місць у Шлезвіг-Гольштейнському ландтазі за результатами виборів 2017 року. Уряд очолює коаліція ХДС, Зелених і ВДП.

21
10
3
9
25
4
1
21 10 25 

Розподіл 73 місць:


ПромисловістьРедагувати

Розвинуті суднобудування, виробництво електричного й інженерного устаткування, харчова промисловість.

НаселенняРедагувати

В землі розмовляють німецькою (бл. 2,7 млн мовців), нижньонімецькою (бл. 1,3 млн мовців), данською (бл. 65 тисяч мовців[10]), фризькою (бл. 10 тисяч мовців).

ПриміткиРедагувати

  1. Фраза із Рібського договору 1460 про об'єднання Шлезвіга і Гольштейна.
  2. Statistikamt Nord – Bevölkerung der Gemeinden in Schleswig-Holstein 4. Quartal 2019 (XLSX-файл) (нім.)
  3. Bruttoinlandsprodukt von Schleswig-Holstein seit 1970. de.statista.com. 
  4. Schulden der öffentlichen Haushalte am 31. Dezember 2015. www.destatis.de. 
  5. Arbeitslosenquoten im November 2019 – Länder und Kreise. statistik.arbeitsagentur.de. Statistik der Bundesagentur für Arbeit. Процитовано 2019-12-02. 
  6. а б в г д е Шлезвиг-Гольштиния // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург, 1903, Т. 39, С. 677—682.
  7. Helgoland-Sansibar-Vertrag
  8. Alnor, K. Die Ergebnisse der Volksabstimmungen vom 10. Februar und 14. März 1920 in der 1. und 2. schleswigschen Zone (= Heimatschriften des Schleswig-Holsteiner-Bundes. Band 15). Flensburg (Lutherhaus): Verlag des Schleswig-Holsteiner-Bundes, 1925.
  9. Verordnung Nr. 46, Auflösung der Provinzen des ehemaligen Landes Preußen in der Britischen Zone und ihre Neubildung als selbständige Länder (1946). verfassungen.de. 1946-08-23. 
  10. З них — 50 тисяч представники данської меншини, 7 тисяч — громадяни Данії, а також кілька тисяч німців, що опанували данську мову в процесі навчання.

БібліографіяРедагувати

ДовідникиРедагувати

ПосиланняРедагувати