Кільський канал
Координати: 53°53′ пн. ш. 9°08′ сх. д. / 53.883° пн. ш. 9.133° сх. д.
Кільський канал (нім. Nord-Ostsee-Kanal) — канал у Німеччині, що з'єднує Балтійське і Північне моря, проходить від Кільської бухти, у міста Гольтенау до гирла річки Ельба, у міста Брунсбюттель.
Довжина 98 кілометрів, ширина понад 100 метрів, глибина 11 метрів. Канал закінчується парою шлюзів з кожного боку, один з шлюзів призначений для малотонажного флоту.
Цей шлях економить близько 519 кілометрів,замість плавання навколо Ютландського півострова. Він не тільки економить час, але і уникає морських штормів. Це - найзайнятіша штучна водна артерія у світі.
ІсторіяРедагувати
Перший зв'язок між Північними і Балтійськими морями був канал Ейдер, який використовував річище Айдер (Ейдер). Ейдер канал було завершено у 1784 і становив 43 кілометри з 175 кілометрової водної артерії від Кіля до гирла Айдера на західному узбережжі. Завширшки 10 м і глибиною 3 метри.
Комбінація морських інтересів — Німецького військово-морського флоту що хотів зв'язати свої бази на Балтиці і Північному морі без плавання навколо Данії — і комерційний тиск заохочував розвиток нового каналу. Будівництво продовжувалося 8 років. У будівництві брало участь 9,000 працівників. 21 червня, 1895, канал офіційно відкрив Кайзер Вільгельм II.
Для того, щоб відповідати руху, що збільшується, і вимогам військово-морського флоту, між 1907 і 1914 ширину каналу було збільшено. Розширення каналу дозволило проходження дредноута розміром з лінійний корабель. Це означало, що ці лінійні кораблі можуть прибути з Балтики до Північного моря без необхідності йти навколо Данії. Після Першої Світової Війни і Версальського Договору, канал став міжнародним , залишаючись під німецькою адміністрацією. Адольф Гітлер відмовився від міжнародного статусу в 1936. Починаючи з кінця Другої Світової Війни канал знову повернувся до відкритого міжнародного користування.
ЛітератураРедагувати
- В. С. Ржевська. Кільський канал // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
ПосиланняРедагувати
- Веб-сайт (англ.)