Гаральд I Прекрасноволосий

(Перенаправлено з Гаральд I Норвезький)

Гаральд Прекрасноволосий, або Вогневолосий також Світловолосий[1][2] (давньоскан. Haraldr hárfagri, норв. Harald Hårfagre, бл. 850/875[1] — бл. 933/945[1]) — перший норвезький король, який правив в 872–940 рр. Представник династії Інґлінґів, перший король з роду.

Гаральд I Прекрасноволосий
давньоскан. Haraldr hárfagri
норв. Harald Hårfagre
Гаральд I Прекрасноволосий
Гаральд I Прекрасноволосий
Гаральд I Прекрасноволосий (справа) приймає владу з рук батька
1-й король Норвегії
Початок правління: 872
Кінець правління: 930

Попередник: Гальвдан Чорний
Наступник: Ейрік I Кривава Сокира

Дата народження: бл. 850
Місце народження: Східна Норвегія
Країна: Норвегії
Дата смерті: бл. 933
Місце смерті: Ругаланн, Норвегія
Дружина: Аса
Ґіда
Діти: Ейрік I Кривава Сокира
Ґутторм Гаральдсон
Бйорн Мореплавець
Олав Гаральдсон Ґейрстадальв
Династія: Інґлінґи (Горфаґери)
Батько: Гальвдан Чорний
Мати: Раґнгільд Сіґурдсдоттір

866 року Гаральд Прекрасноволосий завойовує перші невеликі королівства, які складають єдину Норвегію, включаючи Вермланд в Швеції, на сьогодні південно-східна Норвегія, яка давала присягу вірності шведському королю Еріку Амундсону. В 872 році, після великої перемоги біля Гафрсфйорду поблизу Ставанґеру, Гаральд став королем цілої країни. Але його королівству і далі загрожували ззовні, велика кількість супротивників знайшли собі притулок, не тільки в Ісландії; але й на Оркнейських, Шетландських, Гебридських, Фарерських островах, Шотланії, та на півночі материкової Європи. Зрештою Гаральд був вимушений провести експедицію на Захід, щоб очистити ці острови та шотландське прибережжя від ворогів.

Деякі сучасні історики (Клаус Краґ, Бйорн Бандлєн[3]) вважають, що влада Гаральда обмежувалась береговими областями південно-західної Норвегії; східна Норвегія тоді була під впливом Данії.

Джерела

ред.

Більшість джерел було написано в XII ст. або пізніше, тобто через 250 років після смерті Гаральда. Тому їх конче необхідно порівнювати з іншими наявними джерелами. Крім того, проблема полягає в тому, що лише молодші джерела описують події в усіх подробицях, що може бути викликано як наявністю низки старіших джерел, так і відвертою вигадкою і прикрашенням. Таким чином, саги XIII ст. містять докладні звіти та подробиці, яких немає в старших сагах, і вони також не вказують, звідки вони беруть інформацію. Звідти, можна багато чого вигадати або сплутати з іншими людьми, як сталося з автором «Ågrip», який переплутав ім'я корабля і конунга[4]. Ці описи мають певні суперечності, зокрема беруть участь в ідеалізації і героїзації образу.

Саги

ред.

Крім «Саги про Гаральда Прекрасноволосого» в «Колі Земному» авторства ісландського скальда Сноррі Стурлусона, який жив набагато пізніше, існують ще два джерела — твори скальдичної поезії «Вороняча пісня»[a][5] та «Драпа про Галас»[b] дискусійного авторства. Проте твір Сноррі береться за основний через його повноту. Кожен епізод його саги треба розглядати окремо, оскільки певна частина може мати ряд джерел, а частина після неї може бути наявна лише у нього. Найціннішу інформацію містить «Вороняча пісня», як найстаріше джерело і як те, що містить цілком конкретні факти[6].

Втім, варто зазначити, що багато саг-першоджерел наразі є безповоротно втраченими. Але, наприклад, такі саги як «Фарерська сага» при втраченому оригіналові можуть бути повністю або майже повністю реконструйованими через цитування тих чи інших частин в низці пізніших творів.

Інші твори

ред.

Зрештою про Гаральда склалася окрема легенда, яка вплинула на саги. Це включає, серед іншого, легенду про Гаральда та фінську дівчину Снофрід. Прізвисько Гаральда, «Лува», також є частиною легенди, яке згадується в «Воронячій пісні». Там це пояснюється як «кудлатий» і як наслідок того, що Гаральд пообіцяв не стригти волосся чи бороду, доки не завоює Норвегію, тому Гаральд Лува одностайно ототожнюється з Гаральдом Горфаґером. Сучасне тлумачення полягає в тому, що це могло бути народне почесне ім'я, яке означало, що він мав народитися з «переможним капелюхом» (Moltke Moe)[6].

Родина

ред.

Батько

ред.

«Вороняча пісня» згадує батька Гаральда — Гальвдана, хоча і без прізвиська (подано переклад відповідної строфи норвезькою (нюношк) Расмуса Фло, оригінал в кінці):[7]

Harald me fylgde,
Halvdans-sonen,
Ynglingen unge,
fraa or egge me komo.[c]

Але, за винятком «Ågrip», джерела другої половини XII-XIII ст. погоджуються, що згадуваний Гальвдан був Гальвданом Чорним, але це не пов'язано зі старішими джерелами, принаймні, немає цитування старіших.

Мати

ред.

В сагах існують розбіжності щодо фігури його матері. Сноррі свідчить, що його матір'ю була Раґнгільд Сіґурдсдоттір, донька Сіґурда Оленя, який є пращуром Раґнара Лодброка[8].

«Красива шкіра» пише, що Гальвдан був одружений як з Раґнгільдою Гаральдсдоттір, так і з Раґнгільдою Сігурдсдоттір. У рукописі «Ланднамабок» Тора вказана як перша дружина Гальвдана, а не Раґнгільд. У пізнішому доповненні до «Красивої шкіри» говориться, що другою дружиною Гальвдана була дехто Гельга Даґсдоттір із Гаделанну[d]. Старіші саги не повідомляють, ким була мати Гаральда, тому невідомо, чому ця інформація з’являється лише в XIII ст.

Гіпотези

ред.

Дослідники найчастіше вважають матір'ю Гаральда або Раґнгільд Сіґурдсдоттір, або Раґнгільд Гаральдсдоттір.

Олафія Ейнарсдоттір, ісландсько-данський історик і археолог, вважає, що розповідь у Красивій шкірі про те, що Раґнгільд Сігурдсдоттір була матір'ю, була написана тому, що король Гокон Гоконссон хотів зв'язати норвезьку королівську сім'ю з данською з важливих політичних і міжнародних міркувань[9]. Вона також стверджує, що матір'ю Гаральда була Раґнгільд Гаральдсдоттір, дочка конунга Соґну. У такому випадку це означало б, що він успадкував владу в фюлке через свою матір[9]. Гальвдан Кут, норвезький історик і біограф, вважав, що Раґнгільд так чи інакше походить від ютландських конунгів[10].

Загалом, дискусії в науковому співтоваристві сходяться в тому, що можна стверджувати, що матір Гаральда звали Раґнгільд, а не Гельга чи Тора, як згадується в сазі «Красива шкіра» і рукописі «Ланднамабок» відповідно.

Шлюби та нащадки

ред.

У всіх сагах розповідається, що Гаральд мав багато дітей від різних жінок. Точне число і дружин і дітей встановити неможливо. Зокрема, які з останніх реально існували.

Сага «Вороняча пісня», написана в IX ст., в строфі 14 розповідає, що Гаральд Гальвдансон одружився з данкою[5]. Традиція саги пізніше буде називати її Раґнгільд Ейріксдоттір, дочкою короля Ютландії.

В Historia Norwegiæ вказано, що він мав 16 синів. «Ågrip» і «Красива шкіра» дають імена 20 синів Гаральда. Сноррі в своїй сазі про кількість нічого не говорить. Згідно з Historia Norwegiæ, Ейрік був найстаршим. Після Красивої шкіри Ейрік був серед найстарших, а Гокон Добрий — серед наймолодших. Сноррі вважав, що дехто Ґутторм був найстаршим. Після смерті Гаральда походження від нього стало політичним інструментом: це давало право спадкоємства королівської влади в Норвегії. Те, що Гаральд Прекрасноволосий був першим норвезьким королем, це, очевидно, надавало значно більшої легітимності претенденту, ніж те, якщо б він походив від випадкового дрібного конунга чи ярла.

Цілком імовірно, що багато родоводів, на які посилалися пізніші правителі, були відредаговані з цієї причини. Можуть бути виправдані сумніви, чи були королі Олаф I Трюґґвасон, Олаф II Гаральдссон і Гаральд III Суворий нащадками Гаральда Прекрасноволосого[11]. Можливі діти від Раґнгільд Ейріксдоттір — Ейрік Кривава Сокира, а від згадуваної ще Тори Мостерстонґ — Гокон Добрий. Решта дітей, згадуваних в різних сагах, сумнівні.

Гіпотези

ред.

Клаус Краґ, норвезький історик і філолог, піддав сумнівам походження Раґнгільд Ейріксдоттір. Жодних джерел про «конунга Ейріка», що мав б правити в той час в Ютландії, немає. Це може бути виключно літературний хід Сноррі Стурлусона, спеціально щоб узаконити ім'я та право на правління наступника Гаральда, Ейріка Кривавої Сокири[12].

Життєпис

ред.

Раннє життя

ред.

«Сага про Гаральда Прекрасноволосого» розповідає, що після смерті свого батька Гальвдана Чорного в бл. 860 році Гаральд успадкував Вестфолл і ще ряд земель у віці 10-ти років. Його регентом був його дядько Ґутторм Сіґурдсон[13].

Одразу по отриманню влади Гаральд був вимушений захищатися. У той час, коли ярли з Оппланну збирали сили на півночі, першим ударив Ґандальв Альвґейрсон з сином Гакі з Альвгейма з південного сходу[13].

Історія протистояння Альвгейму і Вестфоллу бере початок з діда Гаральда, Ґудрьода Мисливця. Він одружився з донькою Альвґейра, попередника Ґандальва, і отримав у посаг частину Вінґулмарку. Коли Ґудрьод помер, Альвґейр забрав посаг назад і батько Гаральда, Гальвдан Чорний, зміг відвоювати цю землю. Але згодом на Гальвдана був скоєний замах, під час якого загинули двоє з трьох синів вже конунга Ґандальва. Той що вижив, Гакі Ґандальвсон, і головував армією в битві при Гакадалі[14][15][16][13].

По результатам битви Ґандальв і Гакі були розбиті, перший втік, другий загинув. Настала черга оппланнських ярлів[13].

Перші територіальні надбання

ред.
 
Норвегія станом на 860 р., володіння Гальвдана, успадковані сином, позначені червоним

Оппланнська знать, зокрема чотири конунга, вирішила зібратися в одному місці, про яке невдовзі дізнався Ґутторм, з яким був і малий Гаральд. Вони йшли лісними дорогами, не ідучи на відкритий бій і атакували опівночі. Конунги в результаті не змогли відреагувати і двоє з них загинули одразу, будучи спаленими, а ще двоє загинули вже в бою[17].

Після знищення ворогів в Оппланні, Ґутторм з Гаральдом повернули до Вестфоллу, підкоривши ряд навколишніх володінь: Грінґарікі (суч. Рінгеріке), Гедмарк, Гудбрандсдален і Гаделанд, Тотен і Раумарікі, а також північну частину Вінґулмарку. Востаннє вони зустрілися з Ґандальвом, якому пощастило втекти раніше. Цього разу він загинув, і Гаральд підкорив Вінґулмарк а Альвгейм згодом відійшов під вплив короля Швеції[17].

Любовна історія

ред.
 
Ґіда «вручає гарбуза» сватам Гаральда на малюнку Кристіана Крога для видання «Кола Земного» 1899 р.

Тут Сноррі робить відступ у вигляді любовної історії, яка спонукала Гаральда об'єднати країну.

Розповідь розпочинається з сватання, яке з презирством відхиляє Ґіда, дочка Ейріка Гордаланнського. Вона відповіла, що не вийде за Гаральда допоки той не стане королем всієї Норвегії. Тоді він дає клятву, що не буде ні голитись ні розчісуватись поки не стане єдиним королем Норвегії[18].

Примітно, що, згідно з історією, Гаральд не вчинив як його дід[14].

Через десять років, здійснивши свою клятву, він обміняв своє прізвисько Заплутановолосий або Копицеволосий на те яке під яким він відомий сьогодні. Більшість дослідників вважають цю історію виключно літературною вигадкою, яка навіяна романтичними історіями, популярними в епоху саг зі збірника «Коло Земне»[19].

Війна в Тренделагу

ред.
Докладніше: Битва при Оркдалі

Наступною ціллю вже в розквіті сил Гаральда став Тренделаг, земля навколо Тронгеймс-фіорду і прилеглі гори з долинами. Він розоряв все на своєму шляху по регіону, допоки не підійшов до Оркдала[20].

Ґрітінґ, місцевий конунг, зібрав свій загін для відбиття навали, але Гаральд переміг, полонивши його і заставивши принести клятву вірності разом з Тренделагом. Але не всі змирилися з новим правителем: Гаральд ще мав ряд битв по всьому фюльке, придушуючи рештки спротиву і підкоряючи до того непокорні поселення[20][21][22][23].

Саме Нідарос став головною базою Гаральда; він облаштував там найбільший маєток Гладір, і завжди називав його домом[23].

Битви біля Сульшела

ред.

Наступною військовою ціллю став регіон Мьоре, що на південний схід від Тренделагу[24].

Там правив Гунтьольв, а його сином був дехто Сьолві Клові, обидва вони були відомі як неабиякі воїни. Неназваний дідусь Сьолві по материнській лінії правив землями за Мьоре. Ці конунги зібрали велике військо коли почули про наближення Гаральда, і вирішили дати йому зустрічний бій. Вони зійшлись в морській битві біля острова Сульшел[en]. В цій битві Гаральд переміг, розгромивши ворога наголову[24].

Обидва конунги загинули, лише Сьолві вижив. Гаральд підпорядкував собі обидва володіння, і дідове і батькове, а син тим часом завдавав чималого клопоту, ставши піратом. Крім того, він почав шукати союзників, щоб взяти реванш у переможця і повернути вотчину. Союзників Сьолві знайшов у правителі ще південнішого фйорду — Аудбйорна. Вони вирішили разом протистояти навалі Гаральда, оскільки в поразці вбачали рабство[25].

Гаральд спочатку повернувся в Нідарос відновити сили, цей час був використаний для того і союзниками. У той час як Сьолві з Аудбйорном вичікували, їх ворог проявив ініціативу, напавши першим. Союзники чекали Гаральда біля того самого острову. Морська битва знову завершилася перемогою Гаральда, союзник Сьолві загинув, а сам він знову втік, продовживши займатися піратством. Проте і конунг Вестфоллу зазнав чималих втрат: Сноррі перелічує ряд імен загиблої знаті. Також настільки тяжка перемога була неповна, бо Сьолві продовжував безкарно грабувати прибережні землі, хоч вже і не зазіхав на владу[25]. Цікаво, що саме від рук Сьолві через 30 років загинув син Гаральда — Ґутторм — в морській битві біля витоку річки Гета-Ельв. Свого роду це можна вважати помстою за нищівні поразки[26].

Війна в Швеції

ред.

Передумови

ред.

Після воєн на півночі Гаральд повернувся у Вестфолл, в якому не був чотири роки. Там він дізнався, що король Швеції, Ерік Анундсон, підкорив Вермланд і по всіх лісних поселеннях поставив свою владу. Весь Йоталанд також був шведський, король призначив туди ярла, якого звали Грані Гаузкі, і він мав під собою чимале військо[27].

Гаральду не подобалося таке положення в регіоні. Він вирішив запропонувати Еріку з його дружиною зустрітися в Вермланді. В той час Аке — найбагатша людина Вермланду — зацікавився пропоновою. Він послав людей до обох правителів і домовився з ними про бенкет в один день[28].

У Аке була гостьова медова зала, яка на той час була стара. Він наказав зробити іншу, так само велику, та гарно прикрасити. Нову залу завішали новими шкурами, як стару — старими. Коли гості прийшли на пир, шведам дали місце в старих хоромах, а норвежцям — в нових; усе столове начиння було змінено таким чином, що люди Еріка мали старий посуд, золотий та вирізний, а люди Гаральда все мали нове, так само оздоблене. Напій подавали і там і там пречудовий[28].

Раніше Аке був людиною Гальвдана Чорного. Коли кількаденний бенкет закінчився, його організатор пішов до Гаральда і привів із собою свого сина на ім'я Уббі, якому було 12 років. Батько попросив взяти його до Гаральда слугою, той погодився і упевнив старого в дружбі. Потім Аке пішов до шведського короля, який був в досить похмурому настрої і вже готовий до від’їзду. Старий потім супроводжував його і Ерік спитав, чому все найкраще віддавалося Гаральду[28].

 
Я думав, — каже Аке, — що тобі, королю, і твоїм людям на цьому бенкеті не бракувало гарного прийому; але коли там, де ви пили, були старі меблі, то це тому, що ви тепер старі, але конунг Гаральд зараз у розквіті сил, тому я дав йому нові меблі; але коли ти нагадав мені, що я повинен бути твоєю людиною, тоді я не менше знаю, що ти моя людина.
 
Оригінальний текст (норв.)
«Jeg tænkte,» siger Aake, «at I, konge, og eders mænd ikke har manglet god modtagelse i noget ved dette gjestebud; men naar det var gammelt indbo der, hvor I drak, saa kommer det af, at I nu er gammel, men kong Harald er nu i sin blomstrende ungdom, derfor gav jeg ham nyt indbo; men naar du mindede mig om, at jeg skulde være din mand, da ved jeg ikke mindre, at du er min mand.»

Відповідь здалася Еріку нахабною і неприпустимо принижуючою, і він вихопив свій меч, завдавши йому два смертельних поранення, після чого продовжив поїздку.

Коли Гаральд от-от від'їжджав, він наказав покликати до нього Аке, але його знайшли вбитим на дорозі короля. Оголошуючи помсту, Гаральд поскакав дорогою, якою їхав до того Ерік, поки обидва не опинились один перед одним. Ерік відірвавася від Гаральда, ускакавши далі на схід, до своїх земель. Тоді Гаральд повертається до Вермланду, підкорюючи цей край і вбиваючи людей короля Еріка, що траплялися на шляху. Конунг повернувся у свої володіння, в Раумарікі з настанням зими[28].

Перебіг подій

ред.

Після відпочинку вдома, Гаральд із свіжими силами відправився грабувати Альвгейм, що віднедавна став шведський. Геати, місцеве населення тих земель, почали збирати армію для протистояння. Вони ставили стовпи в річку Гета-Ельв, щоб Гаральд не вдирався на кораблях вглиб країни. Але він зупинився біля стовпів і почав грабувати судохолом. Геати вирішили дати опір грабіжникам, загинуло багато людей з обох сторін, але Гаральд переміг[29][30].

Далі Сноррі не вдається в подробиці: Гаральд проходив по Йоталанду знавіснілим вихором, допоки не стрінувся з ворожим геатським полководцем, Грані Гаузкі. В битві з ним конунг так само переміг і в результаті проголосив себе правителем усієї землі на північ від Гета-Ельви і на захід від озера Венерн, на додачу до раніше підкореного Вермланду. Одразу після цього Ґутторм Сіґурдсон, дядько Гаральда по материнській лінії і згодом його права рука, був поставлений намісником регіону, а сам Гаральд відплив[31].

Конкретний перебіг бойових дій відтворити неможливо, оскільки Сноррі наводиться лише результат, якщо не враховувати епітети на зразок «жорстока битва».

Битва при Гафрсфйорді

ред.
 
Норвегія станом на 872 р., перед вирішальною битвою при Гафрсфйорді

В той час з незалежних фйордів південної Норвегії прийшли вістки, що місцеві конунги хочуть виступити проти Гаральда. Кожен очолив свої війська: Ейрік, конунг Гордаланну Сульке, конунг Ругалану; Кйотве Багатий, конунг Аґдеру; з Телемарку — два брати, Гроальд і Гадд[32].

Коли Гаральд дізнався про це, він зібрав свої війська, поставив кораблі на воду та вирушив на південь уздовж узбережжя, набираючи на шляху нових людей з союзних фюльке. Його противники отримали звістки, коли знаходились на південь від півострову Стад, чекаючи підкріплення зі сходу, який тоді був під впливом Данії. Конунги вирушили на північ від Ядару й увійшли до Гафрсфйорду, де вже чекав Гаральд зі своїми військами. Почалася велика битва, в якій Гаральд переміг[32].

Інші джерела

ред.

Основним джерелом є «Вороняча пісня»[5], яка і цитується Сноррі, а конкретно строфи 6-11, які приписують сучаснику Гаральда, скальду Тьодольву з Квіна. Всього скальдичний твір містить 23 строфи, з яких 7-12 присвячені битві. Строфи також присутні в сазі «Красива шкіра», яка була написана раніше за Сноррівську «Сагу про Гаральда Прекрасноволосого», будучи його джерелом. Проте існує ряд суттєвих відмінностей, як-от Сноррі наводить історію спасіння Кйотве Багатого, що існує лише в його творі.

Після об'єднання Норвегії

ред.
 
Ґіда знову бачить сватів Гаральда після виконання ним клятви на малюнку Кристіана Крога для видання «Кола Земного» 1899 р.

Після битви біля Гафрсфйорду Гаральд став королем Норвегії, але його влада обмежувалась береговими областями південно-західної Норвегії; східна Норвегія тоді була під впливом Данії.

Сноррі робить багато літературних відступів, як-от завершення історії з Ґідою, яка до того презирливо відхилила його пропозицію[33]; взаємини з дружинами, яких у нього було вдосталь[34]; події з друзями[35] тощо.

Але деякі його відомості варті уваги. Ще на початку, під час завоювання Тренделагу, скальд згадував, що Гаральд прискіпливо ставився до адміністративного впорядкування вже під час перших завоювань[21], тож і згодом він не мав проблем із цим, всюди поставивши своїх людей, наприклад, дядька Ґутторма у Вікені, який після смерті того перейшов сину Гаральда — Ґутторму Гаральдсону[36].

Коли Гаральду було вже п'ятдесят років, він розділив свої володіння між синами, яких у нього було по декілька від багатьох дружин. Кожному він дав титул конунга, і онукам давав теж титул конунга, якщо той був його нащадком по батьківській лінії, якщо по материнській — ярла. Але, втім, це викликало лише розбрат між братами, часом протистояння доходило до братовбивства. Деякі нащадки вирішили випробувати долю в воєнних походах[26].

Останні роки життя

ред.

Смерть

ред.

Точна причина смерті невідома.

В огляді розповідається про місце смерті і похорон:

Потім він [Гаральд] помер в Ругаланні й був похований у Гайгар-упп, що в Гассельойсунді[e].[37]

Сноррі вказує, що король прожив три роки після того, як надав Ейріку повну владу над королівством. Вказується, що помер від сифілісу і похований в королівському маєтку в Ругаланні. Церква в королівському маєтку Ґайгар або Ґар (gar, тобто gaarden, норв. ферма), як пізніше назвали відокремлену частину Ґайгара, була закрита в XVI ст., але на її місці зараз стоїть курган Гаральда, зведений у 1872 році[38].

 
Курган Гаральда в Гассельойсунді

Пам'ятник був спроектований архітектором Крістіаном Крісті як великий могильний курган, оточений гранітною стіною з 29 надгробками, по одному від кожного зі старих норвезьких фюльке. На вершині кургану височіє 17-метровий гранітний обеліск із чотирма бронзовими панелями навколо квадратної основи. На кожній з них зображено найважливіші сцени з життя Гаральда Прекрасноволосого. Пам'ятник має сакральне значення для більшості норвежців[39].

Наступник

ред.

Саги дещо суперечать одна одній в тому, як наступник і син Гаральда, Ейрік Кривава Сокира, обійняв трон і скільки правив.

Відповідно до пізніх ісландських саг, Ейрік був вигнаний з Норвегії, тому що, будучи королем, він продовжував сувору лінію правління свого батька. Кажуть, що боротьба, яку він вів проти своїх братів, також викликала широке обурення. Його наступником на посаді норвезького короля став його зведений брат Гокон[41].

Історик Клаус Краґ дає йому приблизно п'ять років, тобто лише два-три роки на додаток до тих років, які він нібито правив разом зі своїм батьком[41].

Історична традиція

ред.

Думка науковців

ред.

Як перший одноосібний король країни, Гаральд Горфаґер заслужено займає високе, якщо не найвище, місце в історії Норвегії. У сагах він зображений як переможець колишніх дрібних правителів і, таким чином, національний об'єднач, який раз і назавжди створив королівство Норвегія, що існує і понині. Згідно з сагами, пізніші норвезькі королі були його нащадками аж до початку XIV ст. Це також змусило сучасних істориків у XIX-XX ст. надавати особливого значення Гаральду та його внеску. Але ті самі історики водночас наголошували, що об'єднання було тривалим процесом, який продовжувався до Олафа Гаральдсона (з певних точок зору навіть довше)[6].

Після критики саг в норвезькому науковому товаристві під час Першої світової війни також виявилося проблематичним те, що так багато джерельних матеріалів про Гаральда походять через триста років після його життя. Крім того, проблема полягає в тому, що найбільший обсяг має наймолодша частина цього матеріалу. Таким чином, докладна сага Сноррі містить багато деталей, яких немає в трохи старших сагах[6].

У рамках критики саг Гальвдан Кут приблизно в 1920 році започаткував нову хронологію, яка включала Гаральда Прекрасноволосого, а також решту королів у IX ст. аж до Олафа Трюґґвасона, посунувши дати. Кут вважав, що Гаральд народився бл. 860 року (а не 850), крім того, що битва в Гафрсфйорді відбулася не в 872 році, а приблизно в 900 році, і що Гаральд помер близько 940 року[6].

Але дослідження археолога і історика Олафії Ейнарсдоттір у 1960-х роках значною мірою відновили віру в датування смерті Гаральда сагами початку XII ст. Це означає, що Гаральд помер у 932 році, точніше близько цього року[6]. Зокрема, середньовічна версія датування ґрунтується на «Книзі ісландців» авторства Арі Торґільсона (також автора «Ланднамабок»)[43]. Саме за Арі відповідні дати наводив і Сноррі.

Традиція саги

ред.

Варто зазначити, що відносно рання традиція саги вважає, що саме внутрішня частина Східної Норвегії, ближче до гір, є вотчиною Гаральда з боку його батька. Зокрема в «Historia Norwegiæ» Гальвдан Чорний має «королівство в горах»[f][44]. Лише в пізніших сагах і найбільш чітко в Сноррі Гальвдан і Гаральд нерозривно пов'язані з Вестфоллом разом із їх пращурами кілька поколінь. Таким чином Вестфолл стає відправною точкою об'єднаної Норвегії. Розвиток цієї точки зору може бути пов’язаний з претензіями Данії на Вікен у другій половині XII ст. Данські королі стверджували, що Вікен історично був данською землею. У такій ситуації було б важливо, якби норвезькі королі мали обґрунтування, що Вестфолл був їхньою старою родинною землею[6].

У пізнішій традиції ісландської саги Гаральд також описувався як тиран і першопричина, чому люди прагнули на захід до Ісландії: волелюбні ісландці робили все, щоб уникнути влади короля. Характер правління Гаральда, безсумнівно, був важливим для ісландців у XIII ст., щоб пояснити, як виникло їхнє демократичне суспільство, і піднести його цінності на противагу норвезькому королю. Але це твердження, скоріше за все, будується на піску[45].

В масовій культурі

ред.

Музика

ред.

Кінематограф

ред.

Відеоігри

ред.

Примітки

ред.

Посилання на джерела

ред.
  1. а б в Войтович Л: Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? с. 43.
  2. Войтович Л: Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? с. 44.
  3. Публікації Бйорна Бандлєна на сайті Університету Південно-Східної Норвегії
  4. Gustav Indrebø[en]: Ågrip, Norrøne bokverk, 1973
  5. а б в «Вороняча пісня» в перекладі норвезькою (нюношк) Расмуса Фло
  6. а б в г д е ж Norsk biografisk leksikon
  7. «Вороняча пісня», строфа 4
  8. «Сага про Гальвдана Чорного» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 7
  9. а б Олафія Ейнарсдоттір: Harald Dovrefoster fra Sogn, Historisk Tidsskrift номер 2, 1971.
  10. Гальвдан Кут: Harald Hårfagre og rikssamlingen, 1956, ст. 30
  11. Клаус Краґ. Norge som odel i Harald Hårfagres ætt: et møte med en gjenganger // Historisk tidsskrift. — Осло, 1989. № 3, ст. 288-302
  12. Norsk Biografisk Leksikon
  13. а б в г «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 1
  14. а б «Сага про Інґлінґів» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 48
  15. «Сага про Інґлінґів» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 49
  16. «Сага про Гальвдана Чорного» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 1
  17. а б «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 2
  18. «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 3
  19. «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 23
  20. а б «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 5
  21. а б «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 7
  22. «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 8
  23. а б «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 9
  24. а б «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 10
  25. а б «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 11
  26. а б «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 33
  27. «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 13
  28. а б в г «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 14
  29. «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 15
  30. «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 16
  31. «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 17
  32. а б «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 18
  33. «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 20
  34. «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частини 21, 25, 26
  35. «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 24
  36. «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 28
  37. «Огляд саг про норвезьких конунгів» мовою оригіналу, ст. 32
  38. «Сага про Гаральда Прекрасноволосого» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 44
  39. Store norske leksikon
  40. Theodoricus: De antiquitate regum Norwagiensium / On the Old Norwegian Kings.
  41. а б в г Norsk biografisk leksikon
  42. «Огляд саг про норвезьких конунгів» в перекладі данською Королівським скандинавським товариством старожитностей
  43. «Книга ісландців», частина 1
  44. «Historia Norwegiæ», ст. 80
  45. Norgeshistorie
  46. LEAVES' EYES To Release 'King Of Kings' Album In September
  47. Альбом на swisscharts

Коментарі

ред.
  1. давньоскан. Haraldskvæði[en]
  2. давньоскан. Glymdrápa
  3. Hreyfðisk inn hǫsfjaðri, — ok of hyrnu þerrði, — arnar eiðbróðir, — ok at andsvǫrum hugði: — ‘Haraldi vér fylgðum syni Halfdanar — ungum ynglingi síðan ór eggi kvômum.
  4. «Красива шкіра» та «Коло Земне» кажуть, що Гальвдан Чорний був одружений з обома, Раґнгільдою Гаральдсдоттір і Раґнгільдою Сігурдсдоттір. Але пізніше доповнення до Красивої говорить, що другою дружиною Гальвдана була Гельга Даґсдоттір з Гаделанну. У «Ланднамабоці» Тора вказана як перша дружина Гальвдана, а не Рагнґільд. Сноррі вважав, що Раґнгільд Сігурдсдоттір була донькою Сіґурда Оленя, тоді як автор «Красивої» вважав, що це був Сіґурд Зміїноокий.
  5. Місцевість в Ругаланні; вузька протока.
  6. «Huius filius Halfdanus cognomento Niger regnum post patrem item in montanis optinuit.»

Джерела

ред.

Посилання

ред.