Бенке́т, банке́т[1], у́чта (зокрема, багатолюдний бенкет)[2] — званий обід або вечеря в урочистих рамках, які проводяться на честь певної особи або події, наприклад ювілею, весілля тощо.

Державний бенкет (Франція, 1517)

Слово бенкет очевидно запозичене від нім. Bankett, і далі з італ. banchetto або фр. banquet і англ. banquet.

ІсторіяРедагувати

Див. також: Пир

Давні слов'яни влаштовували бенкети-пири з питтям і щедрою їжею. Головним напоєм був мед, бенкетування супроводилися веселими піснями й танцями[3].

В Римі формою бенкету був ковівій. формою зустрічі покровителя, його друзів та утриманців-підлабузників. Для участі у ковівіях було потрібне запрошення, яке, зазвичай, надавали або намагалися отримати в ранковий час у термах (лазнях).

Розміщення гостей на канапках навколо стола узалежнювалося від їх значущості щодо господаря, що визначало і подальшу увагу як спілкування, так і обслуговування (якості та кількості наїдків і напоїв) рабами. На відміну від грецького симпосію на римському бенкеті жінки були присутніми.

В давньоскандинавській культурі бенкет називався сумблу, який проводився у медовій залі. Жінки - "ткалі миру" - мали свою роль - слідкувати за дотриманням формальностей під час бенкету і були учасниками перших трьох кубків: за Одіна (або перемогу), Нйорда та Фрейю (або за мир і родючість) та за духів та покійних предків )("ель пам'яті"). Королева - дружина конунга - подаючи перший напій вечора, мала право офіційно та прилюдно дати йому якусь пораду.


Різновиди бенкетуРедагувати

  • Бенкет-застілля.
  • Бенкети-фуршети.
  • Бенкети-коктейлі.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Банкет // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Учта // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Жайворонок В. В. Пир // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 450.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати