Гальштатська культура
Гальшта́тська культу́ра — археологічна культура племен південної частини Середньої Європи в період ранньої залізної доби (приблизно Х-V ст. до н. е.)[1]. Названа за могильником, розташованим біля м. Гальштат (Хальштатт, Hallstatt, південно-західна Австрія)[1].
Зміст
ПоширенняРедагувати
Можна виділити дві основні області поширення Гальштатської культури:
- східну (сучасна Австрія, Югославія, Албанія, почасти Чехія та Словаччина), яка збігається з територією розселення племен, яких відносять до древніх іллірійців, і
- західну (південні частини Німеччини, прирейнські департаменти Франції), де її зв'язують із племенами кельтів[2].
Гальштатська культура відома також
- у східній частині долини річки По в Італії,
- в Угорщині і частині Західної України існував місцевий варіант — Ґава-голіградська культура, що наймовірніше належала фракійцям.
Носії культуриРедагувати
В етнічному відношенні гальштатська культура вважається культурою різних народів:
- індоєвропейських іллірійців — в колишній Югославії;
- ретів і норіків — у Східних Альпах Австрії;
- паннонійців — в Угорщині;
- кельтів — в Чехії, Словаччині, Франції і Німеччині;
- фракійців — в Румунії, Болгарії і Україні.[3]
СуспільствоРедагувати
У племен цієї культури відбувався розклад патріархально-родових відносин і перехід до класового суспільства. Перехід від бронзи до заліза відбувався поступово, причому на початковій стадії Гальштатської культури (900—700 до Р. Х.) мало місце співіснування бронзових і залізних знарядь при усе більшій перевазі останніх.
У суспільних відносинах відбувалися розпад роду і перехід до відносин класового суспільства.
ГосподарствоРедагувати
У господарстві усе більшого значення набувало землеробство. Розповсюдився плуг. Основне заняття носіїв носіїв цієї культури — мотичне землеробство (в середині 1-го тисячоліття до н. е. стало орним) і скотарство. Займалися і гончарством, видобуванням солі, міді й заліза, торгівлею.
ПоселенняРедагувати
Для них найбільш характерними були слабо укріплені поселення. Відомі й пальові поселення. Найбільш розповсюджений тип поселення — слабко укріплене село з правильним плануванням вулиць.
Добре досліджені соляні шахти, мідні рудники, залізоплавильні майстерні і кузні.
ЖитлаРедагувати
Житла були наземні й напівземлянкові. Житла Гальштатської культури — дерев'яні стовпові будинки, а також напівземлянки і пальові будівлі.
Культура в УкраїніРедагувати
На теренах України речі, характерні для Гальштатської культури трапляються в пам'ятках 10-5 ст. до н. е. (Михалківський скарб, Магала та ін.).
ПохованняРедагувати
Для кожного з цих локальних типів Гальштатської культури характерні особливі форми поховального обряду.
Поховання Гальштатської культури свідчать про значне соціальне розшарування і виділення племінної знаті.
ВиробництвоРедагувати
Характерні речі: бронзові і залізні мечі з руків'ям у вигляді дзвіночка або у вигляді дуги, зверненої нагору (так звана антена), кинджали, сокирки, ножі, залізні і мідні наконечники списів, бронзові конічні шоломи з широкими плоскими полями і з гребенями, панцири з окремих бронзових пластинок, що нашивалися на шкіру, різноманітної форми бронзові посудини, особливого типу фібули, ліпна кераміка, намиста із непрозорого скла, жовті с синіми вічками.
МистецтвоРедагувати
Мистецтво племен Гальштатської культури було переважно прикладним й орнаментальним й тяжіло до мальовничості, розкоші, достаткового декору; різноманітні прикраси з бронзи, золота, скла, кості, фібули з фігурками звірів, бронзові поясні бляхи з вибитим візерунком, керамічні посудини — жовті або червоні, з поліхромним, урізним або штампованим геометричним орнаментом.
З'явилося й образотворче мистецтво: надгробні стели, статуетки з глини і бронзи, що прикрашали посудини або складали композицію (бронзова колісниця зі Штретвега в Австрії зі сценою жертвоприносини, 800—600 до Р. Х.); гравіровані або тиснені фризи на глиняних посудинах, поясах і цебрах (сітулах) зображують бенкети, свята, воїнів і хліборобів, ходи людей або звірів, двобої, сцени війни і полювання, релігійні ритуали.
Наступна культураРедагувати
Гальштатська культура поступово змінювалася у західних районах латенською культурою.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Гальштатська культура — Культурологічний словник
- ↑ Гальштатская культура, сайт «База знаний» (рос.)
- ↑ Словник-довідник з археології / Під ред. Н. О. Гаврилюк. — К., 1996
ДжерелаРедагувати
- Галльштадтский могильник // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
- Гальштатская культура // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
- Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия . Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982. (рос.)
- Арциховский А. В., Введение в археологию, 3 изд., М., 1947; (рос.)
- Городцов В. A., Бытовая археология, М., 1910; (рос.)
- Нидерле Л., Человечество в доисторич. времена. Доисторич. археология Европы и в частности слав. земель, пер. с чеш., СПб., 1898; (рос.)
- «Гальштатская культура», Современный толковый словарь, БСЭ. 2003 (рос.)
- Kromer K., Das Gräberfeld von Hallstatt, Bd 1-2, Fierenze, 1959; (нім.)
- Sacken E. F. V., Das Grabfeld von Hallstatt in Oberösterreich und dessen Alterthümer, W., 1868; (нім.)
- Mahr A., Das vorgeschichtliche Hallstatt, W., 1925. (нім.)
- Déchelette J., Manuel d'archéologie préhistorique celtique et gallo-romaine, t. 2, P., 1913; (фр.)
ПосиланняРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гальштатська культура- Гальштатська культура, сайт «Лексика — українські енциклопедії та словники»
- Общая характеристика гальштатской культуры (рос.)
- Монгайт А. Л., Гальштатская культура, сайт «Академик» (рос.)
- Гальштатская культура (рос.)
- Гальштатская культура — Мегаэнциклопедия Кирилла и Мефодия (рос.)
- Гальштатская культура, сайт «VseslovA» (рос.)
- Гальштатская культура (рос.)
- Гальштатская культура (рос.)
