Вікіпедія

Латенська культура

Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті.

Латенська культура — археологічна культура кельтських племен, що була поширена у Західній, Центральній і Південній Європі у V-I ст. до н. е.

Латенська культура
Зображення
Названо на честь La Tèned
Місце розташування Центральна Європа
Західна Європа
Південна Європа
Власник Кельти[1]
Попередник Культура полів поховальних урн[2] і Гальштатська культура
Наступник Переворська культура, Поєнешти-лукашівська культура і Зарубинецька культура
Час/дата початку 450 до н. е.
Час/дата закінчення 15
Першовідкривач або винахідник Bror Emil Hildebrandd[3]
CMNS: Латенська культура у Вікісховищі

Координати: 47°00′24″ пн. ш. 7°01′24″ сх. д. / 47.00694444002777317° пн. ш. 7.023611110028° сх. д. / 47.00694444002777317; 7.023611110028

Сформувалася у межиріччі верхнього Дунаю та Рейну на основі місцевої гальштатської культури під значним впливом античної цивілізації на зламі VI—V ст. до н. е. Назва походить від імені комуни Ла-Тен (фр. La Tène) у Швейцарії, де було виявлено першу археологічну пам'ятку цієї культури.[4][5]

Найбільшого поширення культура набула у III—I ст. до н. е. і охопила території сучасних Франції, Швейцарії, Чехії, Словаччини, Австрії, Північної Італії, Південної Німеччини і Південної Польщі, Британські острови та Ірландію, значні території Іберійського півострова, північ Балканського півострова, окремі райони півострову Мала Азія.[5]

На території України племена кельтів, що представляли латенську культуру, у ІІІ—І ст. до н. е. проживали компактною групою (близько 40 населених пунктів) у верхів'ях річки Тиса на Закарпатті. Також їх окремі поселення знаходять у Галичині та на території басейну Дністра.[4][5]

Занепад культури, починаючи з II—I ст. до н. е., пов'язаний з римськими завоюваннями та розселенням германців.

Латенська культура вплинула на культуру ряду європейських некельтських племен, зокрема, на германців і, меншою мірою, слов'ян.

Основні ознакиРедагувати

  • Бронзові знаряддя вже не зустрічаються. Розвиваються ковальське, ювелірне й інші ремесла.
  • З'являється гончарне коло.
  • Виникають оппідуми — розташовані на підвищеннях рельєфу укріплені (фортифіковані) племінні центри або притулки. Деякі з них перетворюються в міста.
  • Вдосконалена техніка землеробства — винайдено залізні плужні лемеші, серпи і коси.

Розвиток ремесла й торгівлі призвів до поширення подібних форм матеріальної культури в Західній Європі.

ПеріодиРедагувати

 
Вмираючий кельт, Пергамський вівтар.
Капітолійські музеї, Рим.

Латенська культура (класифікація запропонована німецькими вченими О. Тішлером і П. Рейнеке й французьким археологом Ж. Дешелетом) поділяється на 3 стадії:

  • І стадія (500—300 рр. до Р. Х.) — характерні короткі загострені мечі без перехрестя, із залізними піхвами; різноманітні металеві шийні гривні; фібули з людськими і тваринними прикрасами; кераміка головним чином ліпна, частково — виготовлена на гончарному колі, зі штампованим орнаментом; поховання в ґрунтові (без насипів) могильниках.
  • ІІ стадія (300—100 рр. до Р. Х.) — характеризується довгими мечами з округлим кінцем і вигнутим перехрестям; дерев'яними щитами з еліптичним залізним умбоном; скляними браслетами. З'являються перші місцеві монети. Кераміка високоякісна (виготовлена на гончарному колі), у тому числі чорнолощена, вивозилася до віддалених областей. Поширюються залізні ножиці. В окремих районах зустрічаються поховання в курганах; крім трупоположення, укорінюється обряд трупоспалення.
  • ІІІ стадія (100 р. до Р. Х. — 100 р. після Р. Х.) — характерні дуже довгі мечі з округлим кінцем без перехрестя, кинджали з антропоморфними рукоятками, залізні шпори, замки й ключі, бронзові печатки. Численні скарби, могильники, залишки селищ, міст і укріплень латенської культури зустрічаються, крім основного району поширення і на інших територіях Західної Європи. У завойованих Римом областях латенська культура поступово зникає, поступаючись провінційній римській культурі.

БудівництвоРедагувати

Поселення раннього періоду — це невеличкі укріплення, містечка і протоміста, багато з яких у пізній період перетворюються в крупні центри торгівлі і ремісництва, наприклад Бібракте (площа 135 гектарів) і Алезія (площа 97 гектарів) у Франції. Укріплення цієї епохи — передусім гальська стіна, описана ще Цезарем: дерев'яні комірки, заповнені землею і камінням та ззовні обкладені камінням, чи цеглою-сирцем. Така «композитна» конструкція робила стіну гнучкою (стійкою до таранних ударів), і одночасно вогнетривкою (через кам'яну кладку).

Жилі будинки раннього періоду — невеличкі прямокутні наземні/напівзакопані споруди зі стінами з хмизу, обмазаним глиною, на камінному цоколі і солом'яним дахом. Зустрічаються також округлі землянки з подібним дахом і стінами. Пізніше з'явились будинки з подвійними утепленими стінами.

РелігіяРедагувати

Релігійні уявлення носіїв Латенської культури відомі з римських джерел і за знахідками капищ. Ймовірно, у кельтів був культ «мертвої голови». Пантеон досить великий — Цернунос (бог достатку), Тараніс (аналог римського Юпітера), Епона (богиня коней). Зважаючи на деталі орнаменту, мав місце і солярний культ.

МистецтвоРедагувати

Мистецтво латенської культури переважно орнаментально-стилізоване, що формувалося під впливом етруської і пізньоримської культур.

  • Внутрішня сторона кельтського казана. Хіммерлянд Музей, Ґундерструп

  • Фібули латенської культури 400—300 рр. до Р. Х.

  • Кельтський шолом 2-го періоду Латенської культури

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Crystal D. The Cambridge Encyclopedia of Language — Видавництво Кембриджського університету, 1987. — С. 302. — ISBN 978-0-521-42443-1
  2. ↑ Archaeology and Language: The Puzzle of Indo-European Origins — Pimlico, 1998. — С. 27. — ISBN 0-7126-6612-5
  3. ↑ Archaeology and Language: The Puzzle of Indo-European Origins — Pimlico, 1998. — С. 26. — ISBN 0-7126-6612-5
  4. ↑ а б Латенські пам'ятки на території України. Енциклопедія історії України. (Сайт Інституту історії України) (uk). 2009. Процитовано 2021-11-05. 
  5. ↑ а б в Латенська культура. Енциклопедія сучасної України (uk). 2016. Процитовано 2021-11-05. 

ДжерелаРедагувати

  • Латенская культура // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  • Монгайт А. Л., Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия . Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982. (рос.)
  • Филип Я., Кельтская цивилизация и ее наследие, пер. с чешек., Прага, 1961; Filip J., Keltové ve stredni Evrope, Praha, 1956;
  • Hubert H., Les Celtes depuis l'époque de la Tene et la civilisation celtique, (2 ed.), P., 1950;
  • Déchelette J., Manuel d'archéologie préhistorique celtique et gallo-romaine, t. 4-Second âge du fer ou époque de le Tene, 2 éd., P., 1927.
  • Кухаренко Ю. В., Распространение латенских вещей на территории Восточной Европы. "Советская археология", 1959, № 1;
  • Бідзіля В. І., Історія культури Закарпаття на рубежі нашої ери. К., 1971;
  • Крушельницька Л. І., Племена латенської культури. В кн.: Стародавнє населення Прикарпаття і Волині. К., 1974.
  • Казакевич Геннадій, Східні кельти: культури, ідентичності, історіографічні конструкції, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ – Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2015 р. – 358 с. — ISBN 978-617-7212-87-3 / The Eastern Celts: cultures, identities, historiographic Constructions / G. M. Kazakevich; Taras Shevchenko National University of Kyiv. – Kyiv, Vinnytsia: Nilan Ltd., 2015. – 358 p.

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Латенська_культура&oldid=33765490