Фібула

стародавній елемент одягу, аксесуар

Фі́була (лат. fibula — «скобка») — металева застібка, яка одночасно виконувала роль прикраси. Як правило, фібула складалася з голки, корпуса та пружини. Фібули відомі з бронзової доби і проіснували до раннього середньовіччя. Фібули часто слугували для защіпання плащів на одному плечі. В археології фібули сприяють датуванню культурних шарів, оскільки форма їх змінювалася протягом різних історичних періодів.

Один з найпростіших видів фібул.
Фібула Браганца, ІІІ ст. до н. е., Британський Музей
Фібула в імператора Юстиніана (мозаїка)
Фібула з с. Половці Чортківського р-ну Тернопільської обл. (VIII—VII ст. до н. е.)
Різновид фібул

Починаючи з залізної доби, фібули зустрічаються постійно в різних місцезнаходженнях. Фібули, відкриті в європейських місцезнаходженнях, поділяються на три групи: угорсько-скандинавські, грецькі та італійські.

Територія України багата на знахідки фібул, завезених із Римської імперії, готські фібули. Окрім того, найдавніша відома в Європі форма для відливання пальчастих фібул знайдена біля села Бернашівки Могилів-Подільського району Вінницької області у майстерні слов'янського ювеліра, V—VI ст. н. е. [1]. Пружинні бронзові фібули місцевого виробництва знайдено також у поселеннях висоцької культури (VIII—VII ст. до Р. Х.) в межиріччі Збруча та Стрипи. Їх вигнуті спинки прикрашені бронзовими намистинками.

Широко застосовувались до періоду Середньовіччя, поки на зміну не прийшли ґудзики.

Див. Також

ред.

Література

ред.
  • Бандрівський М. С. «Скриньові поховання Висоцької культури в межиріччі Збруча і Стрипи». Львів: Логос, 1994. С113
  • Володарець-Урбанович Я. В. Фібули V — першої половини VIII ст. з Полтавщини (знахідки початку 2000-х років) // Археологія 2015 випуск III (87—107 ст.)

Посилання

ред.