Вулиця Свєнціцького
Вулиця Свєнці́цького — вулиця у Галицькому районі Львова, в місцевості Софіївка. Є продовженням забудови з парного боку вулиці Франка і прямує до вулиць Мушака та Снопківської.
| Вулиця Свєнціцького Львів | |
|---|---|
.jpg) | |
| Місцевість | Софіївка |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | Іларіона Свєнціцького |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 250 м |
| Координати початку | 49°49′37″ пн. ш. 24°02′02″ сх. д. / 49.8269722° пн. ш. 24.0340528° сх. д.Координати: 49°49′37″ пн. ш. 24°02′02″ сх. д. / 49.8269722° пн. ш. 24.0340528° сх. д. |
| Координати кінця | 49°49′30″ пн. ш. 24°02′09″ сх. д. / 49.8251583° пн. ш. 24.0360250° сх. д. |
| Поштові індекси | 79011 |
| Транспорт | |
| Трамваї | 4,8 |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | бруківка |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Свєнціцького у Вікісховищі | |
ІсторіяРедагувати
Вулиця, початково під назвою Дверницького, виникла 1885 року вздовж забетонованого потоку Залізна Вода. Ряд котеджів, збудованих за проектами Вільгельма Штенгеля і Йогана Міхеля, існував тут ще до впорядкування вулиці.[1] Назва змінювалась неодноразово: Голонівська — від січня 1941, повторно Дверницького від серпня 1941, Бадгассе — 1943, втретє Дверницького — липень 1944, Інститутська — 1946, 30-річчя Перемоги — 1975. Сучасна назва, на честь філолога, етнографа і музеєзнавця Іларіона Свєнціцького, походить із 1991 року.[2]
При перетині з вулицями Франка та Самчука у 1962 році встановлено пам'ятник радянському диверсанту Миколі Кузнецову. Скульптори Валентин Подольський Василь Власов, С. Рукавишніков, архітектори Володимир Дорошенко[3], Михайло Каневський.[4] 1993 року пам'ятник демонтовано і перевезено до Росії. На цьому місці планувалось встановлення пам'ятника Володимирові Кубійовичу.[5]
БудівліРедагувати
№ 1. Будинок Інституту фізики конденсованих систем НАН України. Колишня бурса імені Т. Костюшка Товариства наукової допомоги, збудована 1900 року за проектом Людвіка Вежбицького та Людвіка Фрюгауфа. Фасад із нетинькованої червоної цегли, вирішений у формах неоренесансу.[6]
№ 2. Будинок Західної електроенергетичної системи. Спорудження за проектом Тадеуша Солецького розпочато ще 1938 року для Польського історичного товариства.[7]
№ 5. Будинок у стилі функціоналізму, споруджений у 1938—1939 роках для Львівської фармацевтичної фабрики за проектом Тадеуша Врубеля. Тут містилися склади сировини, відділ фасування, аналітична лабораторія, конторські приміщення. На першому поверсі від самого початку була аптека.[8]
№ 6a. За цією адресою знаходилось інженерно-будівельне бюро Станіслава Маліни.[9]
№ 7. Вілла, свого часу належала майстрові художнього металу Станіславові Конопацькому. Збудована у другій третині XIX століття за проектом Вільгельма Штенгеля і Йогана Міхеля.[1]
№ 9, 11, 11а. Чотириповерхові житлові будинки у стилі модернізованого класицизму. Збудовані у 1911—1912 роках за проектом Адольфа Піллера.[10] В останньому з них у 1912—1915 роках діяло архітектурне бюро Збігнєва Левинського.[11]
№ 10. Неоренесансна вілла, споруджена 1895 року за проектом Адама Берського[5].
№ 12. Сецесійна триповерхова вілла, збудована 1901 року за проектом Альфреда Захаревича для родини Рідлів. 1945 року тут мешкав і помер відомий математик Стефан Банах. Після другої світової війни тут мешкали нащадки Василя Стефаника. Із часом було втрачено частину ліпних сецесійних оздоб та дерев'яних конструкцій даху.[12][13]
№ 15. Початково на цьому місці стояла вілла Камінських, власників ставу на Снопкові (нині басейн «Залізна Вода»). Збудована 1847 року та розширена у 1876 році.[1] У 1930—1938 роках тут збудовано гімназію ім. Королеви Ядвіги у стилі функціоналізму за проектом Тадеуша Пісевича (споруджував Адольф Каменобродський). Проектом був передбачений будинок директора у дворі, що мав утворювати зі школою єдиний ансамбль, який однак не реалізовано. Нині це львівська середня загальноосвітня школа № 27[14][15]
1 грудня 2014 року, на фасаді школи, відкрита пам'ятна таблиця колишньому учню, активісту Євромайдану Юрієві Вербицькому[16], а 19 червня 2015 року Львівська міська рада присвоїла школі ім'я Юрія Вербицького.[17]
№ 16. Вілла «Люсія» споруджена у проміжному стилі між історизмом, сецесією та модерном у 1895-1896 роках фірмою Івана Левинського за проектом архітектора Івана Долинського на замовлення Юзефа Ольпінського, власника конс. ділянки № 39 на тодішній вул. Дверніцького, 16. У 1897 році тут мешкав цісарський радник і контролер Головної крайової каси Юзеф Обмінський. Від 1916 року власницею вілли була Кароліна Скотт. У 1931-1933 роках тут мешкав Станіслав Лемпицький — польський вчений, письменник, професор, представник львівсько-варшавської філософської наукової школи. Чоловік польської поетеси Ядвіги Гамської-Лемпіцької[18]. По закінченню війни вілла була націоналізована та перетворена на звичайний житловий будинок на 5 помешкань.[19] 6 липня 2007 року будинок знятий з балансу ЛМР, а у листопаді 2013 року віллу придбало ОСББ «Свєнціцького, 16», яке збирається на місці вілли спорудити житлову багатоповерхівку з підземним паркінгом.[20] Об'єкт культурної спадщини, рекомендований для внесення до Реєстру пам'яток архітектури.[21]
№ 17. Будівля Українського католицького університету. Корпус споруджено ще у 1924—1926 роках для потреб VIII міської гімназії за проектом Владислава Дердацького у формах модернізованого класицизму з декором у стилі пізнього модерну та ар деко.[15][7]
№ 18. Житловий багатоквартирний будинок, споруджений 1998 року за проектом Ярослава Мастила.[5]
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в Бірюльов Ю. Мешканці Снопкова і Софіївки — уславлені та призабуті // Галицька брама. — 2001. — № 11—12 (83—84). — С. 5—6.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 55
- ↑ Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 256
- ↑ Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — Москва : Советский художник, 1980. — С. 32. (рос.)
- ↑ а б в Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów : Centrum Europy, 2003. — S. 177—178. — ISBN 966-7022-26-9.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 433
- ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 532
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 541
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa ze spisem miejscowości wojew. lwowskiego na rok 1939. — S. 28—29.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 490
- ↑ Бірюльов Ю. Левинський Збіґнев Брохвіч // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4. — С. 45. — ISBN 978-966-8853-23-4.
- ↑ Захаревичі, 2010, с. 217
- ↑ Бірюльов Ю. О. Мешканці… — С. 6.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Каменобродські // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 52. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 537
- ↑ 10 фактів про Юрія Вербицького. Життя до і після смерті (фоторепортаж)
- ↑ Львовский горсовет присвоил имя похищенного и замученного бандитами во время Революции Достоинства героя Небесной Сотни Юрия Вербицкого его родной школе. ФОТО (рос.)
- ↑ Будинок на вул. Свєнціцького, 16 (вілла Люсія) під загрозою знесення: місто пропрацьовує варіанти для збереження будинку
- ↑ Вілла на Свєнціцького, 16 отримає статус пам'ятки архітектурb
- ↑ Доля історичної вілли «Люсія» у Львові: що відомо станом на нині
- ↑ Будинок на вулиці Свєнціцького, 16 захистять на державному рівні
ДжерелаРедагувати
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Бірюльов Ю. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 217. — ISBN 978-966-7022-86-0.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 55. — ISBN 966-603-115-9.
- Трегубова Т., Мих Р. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — К. : Будівельник, 1989. — С. 256.