Відкрити головне меню

Ядвіга Гамська-Лемпицька
пол. Jadwiga Gamska-Łempicka
Lempiccy.jpg
Ядвіга Гамська-Лемпицька з чоловіком Станіславом Лемпицьким. Краків, 1945–1947 рік.
Ім'я при народженні Jadwiga Gamska
Народилася 2 липня 1903(1903-07-02)
Перемишль
Померла 9 січня 1956(1956-01-09) (52 роки)
Люблін
Поховання Сальваторський цвинтар
Громадянство Польща ПольщаСРСР СРСРТретій Рейх Третій РейхСРСР СРСРПольща Польща
Національність полька
Діяльність поетеса, прозаїк, перекладачка, критик, літературознавець
Alma mater Філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Мова творів польська
Роки активності 19201956
У шлюбі з Станіслав Лемпіцький

Ядві́га Га́мська-Лемпи́цька (пол. Jadwiga Gamska-Łempicka; * 2 липня 1903(19030702), Перемишль — † 9 січня 1956, Люблін) — польська поетеса, дружина польського вченого й письменника Станіслава Лемпицького.

Біографічні даніРедагувати

Ядвіга Гамська народилася 2 липня 1903 року в Перемишлі, в сім'ї Еміля Гамського, урядовця місцевого Закладу страхування, й Юзефи Ванди Гамської (в дівоцтві Гжещук). У 1914 році пішла до місцевої приватної гімназії Анни Рахальської. Потім цей навчальний заклад перейменували на класичну гімназію імені Марії Конопніцької. Ще ученицею Ядвіга дебютувала віршами, опублікованими в тижневику «Ziemia Przemyska». Закінчивши гімназію в 1922 році, переїхала до Львова, де в університеті вивчала польську літературу й історію. 1927 року здобула диплом філолога, під керівництвом професора Юліуша Кляйнера написавши працю «Motyw śmierci w utworach średniowiecznych» / «Мотив смерті в середньовічних творах». Цього ж року вона видала свою першу поетичну збірку «Przechodniom» / «Прохожим». У 1927–1939 роках Ядвіга Гамська співпрацювала з львівською культурно-літературною пресою (переважно це «Gazeta Lwowska» i «Słowo Polskie»), в якій друкувала, крім своїх віршів, також рецензії на художні твори. Працювала бібліотекаркою в Польському шкільному музеї та в Бібліотеці Баворовських. У 1930 році вийшла заміж за Станіслава Лемпицького, професора Львівського університету, відомого історика літератури, й разом з ним провадила науково-літературну рубрику Львівського радіо у 1931–1936 роках.

У тридцятих роках Гамська-Лемпицька видає наступні поетичні збірки «Między niebem a ziemią» / «Між небом і землею» (Львів, 1934) і «Okno na ogród» / «Вікно в сад» (Львів, 1938). Вони привернули увагу багатьох рецензентів, зокрема одного з чільних польських критиків — Кароля Віктора Заводзінського, який прихильно прокоментував том «Między niebem a ziemią», зауваживши великий поетичний талант авторки. Особливо ж похвалив «Okno na ogród». У поміщеній на шпальтах львівського видання «Wiadomości Literackie» рецензії він написав:

(...) книжка незвичайна власне своїм вмістом, серйозністю головної теми й ставленням авторки до цієї теми, зовсім не мистецьким. Це головна тема смерті, жахіття небуття, гниття в могилі, яке показано в жахливій оголеності, яке повертається з упертістю нав'язливої манії; ми вже скоріш як люди, а не як читачі поезії, здригаємося разом із поетесою з жаху від неухильної й незрозумілої поразки людства.

Оригінальний текст (пол.)
(…) książka niezwykła właśnie swą zawartością, powagą zasadniczego tematu i nieartystowskim doń stosunkiem autorki. Tym centralnym tematem jest śmierć, groza nicości, gnicie grobu zjawiające się w całej przerażającej nagości i wracającej z uporem obsesji, jako ludzie raczej, niż jako czytelnicy poezji, wijemy się razem z poetką w przerażeniu nad nieuchronną i niezrozumiałą klęską człowieczeństwa.

В доробку поетеси важливе місце посідають також переклади, головно з німецької та латинської мов. 1934 року опубліковано її перекладну книжку — «Hymny średniowieczne», передслово до якої написав Юзеф Біркенмаєр.

Після початку Другої світової війни подружжя Лемпицьких залишалось у Львові. У нелегальній пресі публікувалися анонімні вірші Ядвіги Гамської-Лемпицької. В антології «Wiersze płomienne» / «Полум'яні вірші», яку уклала Стефанія Скварчинська й опублікувала 1943 року у фіктивному видавництві «Tłocznia Dr Apaka» / «Друкарня д-ра Апака», містяться також твори Тадеуша Голлендера, Єжи Гординського та Мирослава Жулавського. Наступну книжку — «Śpiew wojenny» / «Військовий спів» — редагували Скварчинська та Жулавський і видали 1944 року в підпільній друкарні «Tajne Lwowskie Drukarnie Wojskowe». Попри великий, як на ті часи, наклад — 1200 примірників, донині їх збeреглося порівняно мало. Вірші Ядвіги Гамської-Лемпицької на військову тематику кілька разів передруковувало лондонське видання «Nowa Polska», яке редагував Антоній Слонімський.

У липні 1945 року Ядвіга Гамська-Лемпицька разом із чоловіком була примусово репатрійована й виїхала до Кракова. Короткий час працювала в керівництві Польської академії знання. З 1948 року вона працює в краківському відділі «Оссолінеуму» та в редакції видавництва «Biblioteka Narodowa», де приготувала до друку багато томів. Тридцять її перекладів поміщено у книжці «Wybór poezji Goethego» (Вроцлав, 1955)[1], a також у томі «Niemiecka ballada romantyczna» (Вроцлав, 1963). Весь час Гамська-Лемпицька допомагала в науковій роботі своєму чоловікові, а після його смерті, що сталася в грудні 1947 року, приготувала видання його творів — «Wspomnienia ossolińskie», перекладну книжку «Heinrich Heine. Poezje wybrane», a також том «Renesans i humanizm w Polsce».

Роки війни й особисті пережиття залишили тривкий слід у психіці поетеси. Дедалі частіше повторялися настрої апатії й психічної депресії. Для творів останнього періоду життя характерним і прикметним стало всеохопне відчуття самотності. У листопаді 1955 року Ядвіга Гамська-Лемпицька приїхала до Перемишля й більшу частину часу свого перебування в цьому місті провела на цвинтарі. 9 січня 1956 року в Любліні вона, почуваючись нікому не потрібною, наклала на себе руки. Тіло поетеси перевезли до Кракова й поховали в чоловіковій могилі на Сальваторському цвинтарі.

Попри активну творчу роботу, Ядвіга Гамська-Лемпицька після Другої світової війни не видала жодної своєї книжки. Тільки після смерті поетеси, завдяки старанням її друзів, особливо ж професора Стефанії Скварчинської, у видавництві «Pax» вийшла книжка «Słowo dla ludzi» (Варшава, 1957). Твори Гамської-Лемпицької виходили в перемишльських видавництвах. Фундаментального значення набрала публікація Стефанії Костшевської-Кратохвілової, поміщена в першому томі видання «Z dziejów kultury i literatury ziemi przemyskiej» / «З історії культури і літератури перемишльської землі». Це найповніша збірка творів поетеси. Чимало віршів опубліковано тут уперше.

У тому ж виданні є також досі не знані спогади з дитячих років під назвою «Moje miasto» / «Моє місто». Написаний за часів німецької окупації у Львові, цей літературний щоденник був для авторки поверненням до юності в Перемишлі й слугував своєрідною втечею від понурої дійсності. Це також цінний поетичний опис міста і людей, що мешкали в ньому.

Ядвіга Гамська-Лемпицька не змогла повною мірою здійснити своїх видавничих намірів. Частина її поетичного доробку досі залишається в рукописах, які зберігаються у вроцлавській Бібліотеці «Оссолінеум».

ТвориРедагувати

Збірки поезіїРедагувати

  • Przechodniom (Львів, 1927)
  • Między niebem a ziemią (Львів, 1934)
  • Okno na ogród (Львів, 1938)
  • Słowo dla ludzi (Варшава, 1957)

Твори в гуртових збіркахРедагувати

  • Wiersze płomienne (Варшава, 1943), видавництво «Tłocznia Dr Apaka»
  • Śpiew wojenny (Львів, 1944), підпільна друкарня «Tajne Lwowskie Drukarnie Wojskowe»
  • Вірші у книжці Z dziejów kultury i literatury ziemi przemyskiej (1 том)
  • Moje miasto — щоденник у книжці Z dziejów kultury i literatury ziemi przemyskiej (1 том)

Перекладні твориРедагувати

  • Hymny średniowieczne (1934)
  • Wybór poezji Goethego (Вроцлав, 1955)
  • Niemiecka ballada romantyczna (Вроцлав, 1963)

Зовнішні зв'язкиРедагувати

ПриміткиРедагувати