Відкрити головне меню

Станіслав Лемпицький
пол. Stanisław Łempicki
Lempicki.jpg
Станіслав Лемпицький. Не пізніш, ніж у 1939 році.
Ім'я при народженні Stanisław Łempicki
Народився 25 травня 1886(1886-05-25)
Кам'янка-Бузька
Помер 2 грудня 1947(1947-12-02) (61 рік)
Краків
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Сальваторський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРПольща ПольщаСРСР СРСРТретій Рейх Третій РейхСРСР СРСРПольща Польща
Національність поляк
Діяльність Науковець, прозаїк, перекладач, критик, педагог, літературознавець
Alma mater Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Мова творів польська
Роки активності 19101947
Членство Польське наукове товариство у Львові[d]
У шлюбі з Ядвіга Гамська-Лемпіцька
Премії Командорський хрест Ордена Відродження Польщі

Стані́слав Лемпи́цький (пол. Stanisław Łempicki; 25 травня 1886(18860525), Кам'янка-Струмилова — 2 грудня 1947, Краків) — польський учений, письменник, професор, дійсний член Польської академії знання, представник львівсько-варшавської філософської наукової школи. Чоловік польської поетеси Ядвіги Гамської-Лемпицької.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Станіслав Лемпицький народився 25 травня 1886 року. Навчався в гімназіях Нового Сонча (1897—1901) i Львова (1901—1904). У 1904 році він вступив на філологічний факультет Львівського університету, де вивчав польську літературу й класичну філологію. Слухав лекції, зокрема, Вільгельма Брунхальського та Йозефа Калленбаха. Там він познайомився зі Станіславом Котом, Юліушем Кляйнером, Тадеушем Сінком, Стефаном Грабінським і Стефаном Верчинським. Здобувши вищу філологічну освіту, 1910 року вступив на юридичний факультет цього ж навчального закладу й у 1911 році закінчив його. З 1910 по 1921 рік працював викладачем у Восьмій і Шостій львівських гімназіях, а також у гімназіях Городенки та Борислава. У 1913 році захистив докторську дисертацію. 1924 року став екстраординарним професором, завідувачем кафедри історії освіти й навчання Львівського університету. Крім історії освіти, займався також дослідженнями історії культури в Польщі (праці Mecenat kulturalny w Polsce. Problemy i postulaty, Biskupi polskiego renesansu jako opiekunowie kultury, Szymon Szymonowicz i jego czasy, Medyceusz polski XVI wieku, Renesans i humanizm w Polsce), був історик польської літератури (Ян Кохановський, Ігнацій Красицький, Адам Міцкевич). У 1933 році Станіслав Лемпицький став ординарним професором. Обіймав посаду заступника декана й декана гуманітарного факультету Львівського університету.

З 1925 року він працював директором Польського шкільного музею у Львові, у 1925—1927 роках керував літературним видавництвом Оссолінеуму, у 1933—1939 роках був редактором «Енциклопедії освіти». З 1928 року обирався дійсним членом Наукового товариства у Львові, а з 1929 року був член-кореспондент Польської академії знання. 1930 року одружився з Ядвігою Гамською й разом з нею провадив науково-літературну рубрику Львівського радіо. У 1937 році нагороджений командорським хрестом Ордена Відродження Польщі[1].

Після приєднання Львова до СРСР викладав старопольську літературу у Львівському університеті.

Під час німецької окупації працював бібліотекарем у львівському Оссолінеумі, брав участь у роботі таємного університету.

Після Другої світової війни Станіслав Лемпицький був викладачем Львівського університету. Навесні 1945 року примусово репатрійований, виїхав до Кракова. Став там викладачем, а згодом завідувачем кафедри історії літератури Ягеллонського університету. З 1946 року Лемпицький дійсний член Польської академії знання.

Помер 2 грудня 1947 року в Кракові від гострого інфаркту міокарда, коли в себе вдома приймав іспит у студентів[2]. Поховали Станіслава Лемпицького на Сальваторському цвинтарі.

УчніРедагувати

Учнями Станіслава Лемпицького були Стефан Цьорох, Амелія Діцян, Ян Добжанський, Ева Гродецька, Тадеуш Ган, Оскар Канфер, Л. Карлувна, Антоні Кнот, Броніслав Коцовський, Марія Ванда Кон-Культис, Лукаш Курдибаха, Адольфіна Маннувна, Броніслав Надольський, Марія Антоніна Ольхава, Редер Рапаппорт, Альфонс Шлец, Таубе Шонфельд, Естер Шрейбер і Уршула Шумська[3].

ТвориРедагувати

 
Станіслав Лемпицький з дружиною Ядвігою Гамською-Лемпицькою. Краків, 1945—1947 рік.

Наукові праціРедагувати

  • Mecenat kulturalny w Polsce. Problemy i postulaty
  • Biskupi polskiego renesansu jako opiekunowie kultury
  • Szymon Szymonowicz i jego czasy
  • Medyceusz polski XVI wieku
  • Renesans i humanizm w Polsce (1952)

Художні твориРедагувати

  • Wspomnienia ossolińskie (1948)
  • Złote paski (1957) — автобіографічна повість
  • Heinrich Heine. Poezje wybrane. (Wrocław 1951) — переклади поезії Гайнріха Гайне

БібліографіяРедагувати

  • Ewa Brodacka-Adamowicz. Stanisław Łempicki (1886—1947) — człowiek i historyk. A. Marszałek, 2002. ISBN 8373229353, 9788373229358
  • Jan Draus. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie 1918—1946. Portret kresowej uczelni. Kraków 2007.
  • Władysława Szulakiewicz. Stanisław Łempicki (1886—1947). Twórca lwowskiej szkoły historii wychowania. Toruń: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 2012. ISBN 978-83-231-2802-1

Зовнішні зв'язкиРедагувати

НагородиРедагувати

Командорський хрест Ордена Відродження Польщі (1937)

ПриміткиРедагувати

  1. Internetowy System Aktów Prawnych. M.P. z 1937 r. Nr 260, poz. 410
  2. Tadeusz Ulewicz. Wspomnienie o Stanisławie Łempickim (від 07.02.2015)
  3. Joanna Pisulińska. Doktoraty historyczne na Uniwersytecie Jana Kazimierza 1918—1939. У: Wielokulturowe środowisko historyczne Lwowa w XIX i XX w., t. 1, red. Jerzy Maternicki, Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego 2004, s. 233—249