Мирослав Жулавський
Мирослав Жулавський (пол. Mirosław Żuławski, 16 січня 1913, Нисько — 17 лютого 1995, Варшава) — польський письменник, прозаїк, дипломат і сценарист, батько режисера Анджея Жулавського.
| Мирослав Жулавський | ||||
|---|---|---|---|---|
| Mirosław Żuławski | ||||
| Народився |
16 січня 1913 Нисько, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина | |||
| Помер |
17 лютого 1995 (82 роки) Варшава, Республіка Польща[1] | |||
| Громадянство |
 Польща | |||
| Діяльність | письменник, прозаїк, дипломат і сценарист | |||
| Alma mater | Львівський університет | |||
| Знання мов | французька | |||
| Партія | Польська об'єднана робітнича партія | |||
| Рід | Q63532193? | |||
| Батько | Славомир Жулавський | |||
| Мати | Марія Вишневська | |||
| Діти | Анджей Жулавський | |||
| Нагороди |
| |||
| IMDb | ID 0958560 | |||
Життєпис ред.
Мирослав Жулавський народився 16 січня 1913 у місті Нисько.
Здобув юридичну і дипломатичну освіту у Львівському університеті Яна Казимира.
Кар'єру поета розпочав в 1934 році, друкуючись в щомісячнику «Сигнали».
Під час Другої світової війни він був вояком Союзу збройної боротьби, а згодом Армії Крайової. В останній Жулавський працював у культурному підпіллі, а також писав інформаційні бюлетені. Певний час під час німецької окупації Львова працював в Інституті висипного тифу і вірусології професора Рудольфа Вайгля.[2]
1944—1945 років був військовим кореспондентом.
Після війни став помічником головного редактора газети Rzeczpospolita.
1945—1952 і 1957—1978 років Мирослав Жулавський був на дипломатичній роботі як постійний представник Польщі в ЮНЕСКО у Парижі. Також був послом Польської Народної Республіки (ПНР) в Сенегалі і Малі. Був редактором тижневика Przegląd Kulturalny з 1952 до 1957.
1990-х років Мирослав Жулавський публікував фейлетони в Twój Styl.
Твори ред.
- Остання Європа, оповідання, 1947
- Три мініатюри, 1947
- Червона ріка, роман, 1953[3]
- Портрет ворога, 1954
- Атлантична повість, 1954[4]
- Тріски бамбука, 1956
- Зіркова собака, 1965
- Оповіді моєї дружини, 1970
- Писане вночі, фейлетони, 1973 (розширене видання 1976 року)
- Сімейний альбом, 1997
- Втеча до Африки, спогади, 1983—1989
Кіносценарії ред.
- Автобус відправляється о 6.20, консультант сценариста, 1954
- Історія Атлантики, на його власних спогадах, 1955
- Пісня торжествуючої любові (за Тургенєвим), 1967
- Павончелло, 1967
- Третя частина ночі, 1971
Цитати ред.
- «Людям здається, що вони кращі, коли їм краще» — Мирослав Жулавський.[5]
Примітки ред.
- ↑ Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ Михайло Андрейчин, Василь Копча, Вальдемар Гальота, Малгожата Павловська. Талант і доля львівського мікробіолога, творця висипнотифозної вакцини Рудольфа Стефана Вейля (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 листопада 2018. Процитовано 29 травня 2016.
- ↑ Жулавський, Мирослав. Червона ріка: роман / М. Жулавський. — К.: Радянський письменник, 1956. — 246 с.
- ↑ Мирослав Жулавский «Атлантическая повесть» [Архівовано 1 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Pisane nocą / Mirosław Żuławski. — Czytelnik, 1976 — P. 53 [Архівовано 18 березня 2018 у Wayback Machine.](пол.)
Посилання ред.
- Фотогалерея родини Жулавських [Архівовано 1 березня 2018 у Wayback Machine.]culture.pl
- Мирослав Жулавський на сайті IMDb (англ.)
- Internetowa encyklopedia PWN [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- WIEM Encyklopedia [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Album domowe [Архівовано 12 листопада 2017 у Wayback Machine.](пол.)
- Мирослав Жулавський [Архівовано 23 листопада 2017 у Wayback Machine.]filmweb.pl(пол.)
- Mirosław Żuławski [Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.]pl.wikiquote.org(пол.)