Рудольф Штефан Вайгль
Rudolf Stefan Jan Weigl
Rudolf Weigl 2.jpg
Народився 2 вересня 1883(1883-09-02)[1][2]
Пршеров, Чехія
Помер 11 серпня 1957(1957-08-11)[1][3][2] (73 роки)
Закопане, Малопольське воєводство, Польща[1]
Поховання Раковицький цвинтар
Країна Австро-Угорська імперія, Польща
Національність німець
Діяльність біолог, викладач університету, лікар, Лікар-імунолог
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Галузь біологія
Заклад Ягеллонський університет, Львівський національний університет імені Івана Франка і Університет імені Адама Міцкевича у Познані
Ступінь докторський ступінь[1]
Відомі учні Генрик Мосінг, Людвік Флек
Членство Польське наукове товариство у Львовіd і Бельгійська королівська академія медициниd
Нагороди

CMNS: Рудольф Вайгль у Вікісховищі

Рудольф Штефан Ян Вайгль (пол. Rudolf Stefan Jan Weigl; 2 вересня 1883, Маркграфство Моравія — 11 серпня 1957, Закопане, Польща) — лікар, біолог, імунолог. Виготовив вакцину проти епідемічного висипного тифу.

БіографіяРедагувати

 
Пам'ятник Рудольфу Вайглю у Вроцлаві

Рудольф Вайгль народився 2 вересня 1883 року у Маркграфстві Моравія. Його батьками були чеські німці. У п'ятирічному віці він втратив батька. Ним опікувався вітчим, який був учителем гімназії в Стрию, неподалік Львова. Тут Рудольф закінчив гімназію. Пізніше навчався у Львівському університеті на біологічному факультеті. Після студіювання майбутній вчений працював асистентом професора Йозефа Насбаума-Гіляровича, під керівництвом якого захистив докторську дисертацію й став викладати у Львівському університеті.

З початком Першої світової війни Рудольф Вайгль потрапив до армії, де служив військовим лікарем. Майбутній науковець стикнувся із епідемією епідемічного висипного тифу серед австрійських військових та російських полонених. У 1918 році Вайгль виготовив вакцину проти епідемічного висипного тифу, що врятувала життя багатьох людей. У процесі роботи він сам заразився і перехворів на цю хворобу. Виготовлену вакцину вперше випробував на собі. Його дослідження надалі використав у роботі по викоріненню епідемічного висипного тифу його учень Генрик Мосінг.

Викладав у Львівському університеті Яна Казимира. Виїздив у наукові закордонні відрядження з метою поширення свого видатного відкриття. Під час Другої світової війни працював в окупованому нацистами Львові, що спричинило безпідставні звинувачення у колабораціонізмі (пізніше з цих причин науковець не зміг стати Нобелівським лауреатом). Незважаючи на підтвердження участі вченого в Рухові Опору нацистам, на його допомогу потерпаючим від війни, науковець зазнав переслідування з боку комуністичної влади й вимушений був залишити Львів та емігрувати до Польщі.

Після війни завідував кафедрою біології у Краківському університеті, пізніше у Познані.

У 1951 році пішов на пенсію. Помер в 1957 році в місті Закопане.

У 2003 році був зачислений до Праведників народів світу.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Ryszard Wójcik: Kapryśna gwiazda Rudolfa Weigla : Wydawnictwo Uniwersytetu Gdańskiego : Gdańsk 2015 : ISBN 978-83-7865-308-0

ПосиланняРедагувати