Рудольф Вайгль

польський біолог-інфекціоніст

Рудольф Штефан Вайґль
Rudolf Stefan Jan Weigl (Wejgel)
Rudolf Weigl 2.jpg
Народився 2 вересня 1883(1883-09-02)[1][2]
Пршеров, Чехія
Помер 11 серпня 1957(1957-08-11)[1][3][2] (73 роки)
Закопане, Малопольське воєводство, Польща[1]
Поховання
Країна Австро-Угорська імперія, Польська Республіка
Національність німець
Діяльність біолог, викладач університету, лікар, лікар-імунолог
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка, Ягеллонський університет і Університет імені Адама Міцкевича у Познані
Галузь біологія і імунологія[4]
Заклад Ягеллонський університет, Львівський національний університет імені Івана Франка і Університет імені Адама Міцкевича у Познані
Ступінь докторський ступінь[1] і габілітація[4]
Відомі учні Генрик Мосінг, Людвік Флек
Членство Польське наукове товариство у Львові, Бельгійська королівська академія медициниd, Польська академія знань і Варшавське наукове товариство
У шлюбі з Софія Вайгль
Нагороди

CMNS: Рудольф Вайгль у Вікісховищі

Рудольф Штефан Ян Вайґль (пол. Rudolf Stefan Jan Weigl (Wejgel); 2 вересня 1883, Маркграфство Моравія — 11 серпня 1957, Закопане, Польща) — лікар, біолог, імунолог. Виготовив вакцину проти епідемічного висипного тифу.

БіографіяРедагувати

 
Пам'ятник Рудольфу Вайґлю у Вроцлаві

Рудольф Вайґль народився 2 вересня 1883 року у Маркграфстві Моравія. Його батьками були чеські німці. У п'ятирічному віці він втратив батька. Ним опікувався вітчим, який був учителем гімназії у Стрию, яку закінчив Рудольф.

Пізніше навчався у Львівському університеті на біологічному факультеті. Після студіювання майбутній вчений працював асистентом професора Йозефа Насбаума-Гіляровича, під керівництвом якого захистив докторську дисертацію та став викладати у Львівському університеті.

З початком Першої світової війни Рудольф Вайґль потрапив до армії, де служив військовим лікарем. Майбутній науковець стикнувся з епідемією епідемічного висипного тифу серед австрійських військових і російських полонених. У 1918 році Вайґль виготовив вакцину проти епідемічного висипного тифу, що врятувала життя багатьох людей. У процесі роботи він сам заразився і перехворів цією хворобою. Виготовлену вакцину вперше випробував на собі. Його дослідження надалі використав у роботі з викорінення епідемічного висипного тифу його учень Генрик Мосінг.

У 1920 році у Львові створили Науково-дослідний інститут висипного тифу та вірусів Рудольфа Вайгеля, який проіснував, керований професором, до 1944 року[5].

Викладав у Львівському університеті Яна Казимира. Виїздив у наукові закордонні відрядження з метою поширення свого видатного відкриття. Під час Другої світової війни працював в окупованому нацистами Львові, що спричинило безпідставні звинувачення у колабораціонізмі (пізніше з цих причин науковець не зміг стати Нобелівським лауреатом). Незважаючи на підтверджену участь вченого в Русі опору нацистам і його допомогу потерпаючим від війни, науковець зазнав переслідування з боку комуністичної влади й вимушений був залишити Львів та емігрувати до Польщі.

Після війни завідував кафедрою біології у Краківському університеті, пізніше працював у Познані, у Медичному університеті.

У 1951 році пішов на пенсію. Помер у 1957 році в місті Закопане.

У 2003 році був зачислений до Праведників народів світу.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати