Вулиця Максима Кривоноса (Львів)

Ву́лиця Макси́ма Кривоно́са — вулиця у Галицькому районі Львова, що бере свій початок від площі Данила Галицького, проходить південним схилом Замкової гори до перевалу між Горою Лева і Замковою, де переходить у вулицю Опришківську. З непарного боку відгалужуються вулиці Насипна, Замкова, Княжа, Високий Замок, з парного — вулиці Винниченка, Гуцульська, Довбуша. Ділянка вулиці, від площі Данила Галицького до перехрестя з вулицею Гуцульською, належить до охоронної зони ландшафтного парку «Знесіння». Решта вулиці є межею ландшафтного парку та його охоронної зони.

Вулиця Максима Кривоноса
Львів
Кам'яниця на кул. Кривоноса, 7
Кам'яниця на кул. Кривоноса, 7
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Максима Кривоноса
Колишні назви
Ерцбішофсґассе, Роте Клоста / Артилерієґассе, Театинська, Шльосберґштрассе, Театинська
австрійського періоду (українською) Ерцбішофсґассе, Роте Клоста / Артилерієґассе
австрійського періоду (німецькою) Erzbischofs Gasse, Rothe Kloster / Artillerie Gasse
польського періоду (польською) Teatyńska
радянського періоду (українською) Театинська
Загальні відомості
Протяжність 800 м
Координати початку 49°50′40″ пн. ш. 24°02′00″ сх. д. / 49.8444528° пн. ш. 24.0334833° сх. д. / 49.8444528; 24.0334833Координати: 49°50′40″ пн. ш. 24°02′00″ сх. д. / 49.8444528° пн. ш. 24.0334833° сх. д. / 49.8444528; 24.0334833
Координати кінця 49°50′51″ пн. ш. 24°02′30″ сх. д. / 49.8475639° пн. ш. 24.0417972° сх. д. / 49.8475639; 24.0417972
Поштові індекси 79008[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття асфальт, бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 1, 6, 35, 37[2]
Храми Костел Казимира і монастир реформатів
Державні установи ДП «НДІ метрології вимірювальних і управляючих систем»,
Територіальне управління ДБР
Навчальні заклади Львівський державний університет внутрішніх справ,
ДНЗ «Львівське вище професійне училище технологій та сервісу»
Поштові відділення ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1]
Забудова класицизм, сецесія, конструктивізм 1960-х років
Парки «Знесіння»
«Високий Замок»
«На Валах»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Максима Кривоноса у Вікісховищі

НазваРедагувати

Початкові назви в різний спосіб пов'язані з колишньою будівлею Колегією театинів, що розташована на ній.

  • Від початку XIX століття й до 1860 року — Ерцбішофсґассе[3].
  • 1860 — 1871 роки — Роте Клоста або ж Червоного кляштору. Назва походить від червоної черепиці, якою було покрито дах колегії театинів.[4]. Згодом — Артилерії. Власне через те, що монастир був перетворений 1785 року на казарми артилерії[5][3].
  • 1871 — 1942 роки — вулиця Театинська, що походить від назви чернечого ордену театинів, котрому монастир початково належав[6]. 1890 року до вулиці Театинської приєднано частину вулиці Шкарпової (нині — вулиця Насипна), що дало змогу подовжити вулицю до площі Стрілецької (нині — площі Данила Галицького)[3].
  • 1942 — 1944 роки — під час німецької окупації вулицю було перейменовано на Шльосберґштрассе або ж Замкова гора[7].
  • У червні 1944 року повернена передвоєнна назва — вулиця Театинська[8], а від грудня того ж року — вулиця Кривоноса, названа на честь Максима Кривоноса, козацького ватажка, полковника, котрий 15 жовтня 1648 року керував першим в історії успішним штурмом Високого замку, біля підніжжя якого прокладена вулиця[9][10].

ЗабудоваРедагувати

У забудові вулиці переважають класицизм, сецесія, конструктивізм 1960-х років[11]. Декілька будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення[2]:

 
Фігура Святого Вінсента де Поля (автор Антон Попель)
  • № 1-А: Колишній шпиталь і дім убогих святого Вінсента де Поля. Заснований 1714 року монахинями ордену сестер Милосердя («Шариток»). Багаторазово перебудовувався, зокрема, архітектором Альфредом Каменобродським наприкінці XIX століття. У 19091910 роках корпуси перебудовано й доповнено ще одним новим за проєктом Ігнатія Кендзерського та Адама Опольського[14].
  • № 3: На цьому місці стояв будинок професора української гімназії, священика Івана Рудовського, збудований 1911 року за проєктом Петра Тарнавецького[15]. На початку XX століття в будинку мешкав архітектор Якуб Фельд[16], інспектор української кредитної спілки «Дністер» Осип Кузьмич[17], діяч українського руху в Галичині, депутат австрійського парламенту Ксенофонт Охримович[18], український громадсько-політичний діяч, дипломат, адвокат, журналіст, видавець Лонгин Цегельський[19]. Будинок зруйнований 1944 року. У 1960-х роках тут споруджена чотириповерхівка. Ще на початку ХІХ століття під схилом гори на подвір'ях будинків № 3, 5, 7 розміщувався цвинтар, що позначений на мапі Львова 1828 року.
  • № 6: Будівля колишньої колегії театинів, споруджена у 17381746 роках за проєктом архітекторів Нікола Сальві і Гаетано К'явері. У 1785 році йосифинською касатою, яка стосувалася ліквідації дрібних чи малозаселених монастирів, колегію закрили, театинці виселені, а у приміщенні влаштовано казарми артилерії[20] «Червоний кляштор» використовували як казарми до 1989 року. Нині тут міститься Державне підприємство «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем»[21] та Територіальне управління Державного бюра розслідувань України. Будівля колишньої колегії театинів є пам'яткою архітектури місцевого значення під реєстраційним № 603-м[2].
Докладніше: Колегія театинів
 
Кам'яниця Франциска Сковрона (вул. Кривоноса, 10)
  • № 9: у 1900—1916 роках в будинку містилася редакція, українського сатирично-гумористичного часопису «Комар» (редактор Іван Кунцевич)[27].
  • № 10: початково це був власний будинок архітектора Франциска Сковрона. Фасад спроектований Іполітом Слівінським, неорококове скульптурне оздоблення ймовірно Антона Попеля[28]. До 1939 року це була бурса імені Митрополита Андрея Шептицького. У 1974—1992 роках — навчальні приміщення технічного училища № 2 (нині — Львівський коледж «Інфокомунікації» Національного університету «Львівська політехніка», що розташований на вул. Січових Стрільців, 7)[29]. Від 1994 року тут діє Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України[30].
  • № 12—А: в будинку за радянських часів працювала майстерня з ремонту взуття.
  • № 13: на цьому місці стояв власний дерев'яний будинок Юліана Зеліберга, каліграфа намісника Галичини та засновника першого в Галичині товариства глухонімих «Надія». Зруйнований під час другої світової війни.
  • № 14: у цьому будинку на початку XX століття містився ресторан Менахема Масса[31].
  • № 15: у 1903—1906 роках в будинку містилися редакції газети «Руский селянин». Редакторами видання були Ж. Гольоб та В. Дем'янчук[32].
  • № 18: в будівлі міститься Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище технологій та сервісу», засноване 10 червня 1946 року, як профтехшкола[33].
  • № 18—А: студентський гуртожиток Державного навчального закладу «Львівське вище професійне училище технологій та сервісу». Споруда стилізована у неороманському стилі.
  • № 19: в будинку на початку ХХ століття містилася редакція руського (українського) місячника «Економіст», заснованого українським громадським діячем Костянтином Паньківським.[34]
  • № 29: у цьому будинку мешкав польський фізик та математик, професор Львівської політехніки, вчитель середньої школи Вітольд Еразм Рибчинський[35].
  • № 31, 33, 35, 37: Комплекс з двох триповерхових та двох чотириповерхових чиншових кам'яниць, збудований у 19111912 роках за проєктом Станіслава Данковського з архітектурно-будівельного бюро Зиґмунта Федорського на замовлення підприємців Якуба Зільберштайна та Шимона Фрея[36]. В декорі кам'яниць переважають елементи неороманського (неоготичного) стилю. Частковий дозвіл на заселення приміщень власники отримали у березні 1913 року, а на частину приміщень цокольного поверху — у червні того ж року[37]. Кам'яниці під № 35 та № 37 є пам'ятками архітектури місцевого значення під реєстраційними № 957-м та № 958-м відповідно[2]. На початку XX століття в кам'яниці № 31 мешкав український фольклорист, правник доктор Олександр Бариляк[38], в кам'яниці № 37 — віце-директор Крайової спілки промисловців Владислав Берґель[39], директор кредитної спілки Станіслав Хоміцький[40], ректор духовної семінарії о. Юзеф Ґаворшевський[41], до 1919 року мешкав український вчений-правник і політичний діяч, автор проєкту Конституції ЗУНР, професор австрійського цивільного права у Львівському університеті Станіслав Дністрянський[42]. На початку XX століття в будинку № 33 мешкав директор львівського «Луна-парку»[43] Макс Буркер[44], повоєнні роки в будинку мешкала відома українська письменниця Ірина Вільде.[45] У будинку № 35 мешкав архітектор Міхал Лужецький[46].

ТранспортРедагувати

Якщо уважно придивитися до будинків при вулиці Кривоноса, то можна побачити тримачі розтяжок контактної мережі на згадку про те, що тут колись курсував трамвай. Це був одноколійний трамвайний маршрут № 12, який прямував від вулиці Суворова (нині — вулиця Сахарова) та доходив аж до головної алеї парку Високий Замок[47], але був найскладнішою трамвайною лінією Львова. Маршрут ліквідували 1969 року через неможливість експлуатації на ній нових важких вагонів, а згодом розібрали рейки та заасфальтували вулицю[11].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України: Львів-8. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 7 серпня 2020. 
  2. а б в г д Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 7 серпня 2020. 
  3. а б в Проект «Вулиці Львова»: вулиця Кривоноса М.. lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 8 серпня 2020. 
  4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 101
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 98
  6. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 122
  7. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 118
  8. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 93
  9. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 32
  10. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 67
  11. а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 161
  12. Архітектура Львова… — С. 130—131.
  13. Бойко О., Слободян В. Вул. Кривоноса, 01 — церква блаженного о. Климента Шептицького (колишній костел св. Казимира). lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 8 серпня 2020. 
  14. Архітектура Львова… — С. 330, 439.
  15. Piotr Tarnawiecki, architekt lwowski… — S. 81.
  16. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 106.
  17. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 237.
  18. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 307.
  19. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 663.
  20. Архітектура Львова… — С. 146—148.
  21. Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем, ДП. infomisto.com. Процитовано 8 серпня 2020. 
  22. Архітектура Львова… — С. 482.
  23. Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д-Й. — С. 413. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  24. Бірюльов Ю. О. Кеглер (Келер, Кьоглер) Едмунд // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 177. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  25. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1916… — S. 360.
  26. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 172.
  27. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 629.
  28. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 118. (пол.)
  29. Історія Львівського коледжу «Інфокомунікації». vsp-lki.lviv.ua. Процитовано 8 серпня 2020. 
  30. Структура НАПН України. Львівський НПЦ професійно-технічної освіти. naps.gov.ua. Національна академія педагогічних наук України. Процитовано 9 серпня 2020. 
  31. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 586.
  32. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 630.
  33. Офіційна сторінка ДНЗ «ЛВПУ технологій та сервісу». lvivproflicej.com.ua. Процитовано 7 серпня 2020. 
  34. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 628.
  35. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 363.
  36. Архітектура Львова… — С. 492.
  37. Заречнюк О. Вул. Кривоноса, 31 — житловий будинок. lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 8 серпня 2020. 
  38. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1916… — S. 18.
  39. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1916… — S. 23.
  40. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1916… — S. 53.
  41. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1916… — S. 97.
  42. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1916… — S. 69.
  43. Проект «Урбаністичні образи»: Луна-парк. lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 9 серпня 2020. 
  44. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 56.
  45. Вул. Кривоноса, 33 — житловий будинок. lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 8 серпня 2020. 
  46. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 261.
  47. Львов: справочник, 1949, с. 105

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати