Едмунд Келер
Едмунд Келер (нім. Edmund Köhler, Koehler, бл. 1839 — 30 грудня 1888, Львів) — архітектор.
| Едмунд Келер | |
|---|---|
| Народження | бл. 1839 |
| Смерть | 30 грудня 1888 |
| Діяльність | архітектор |
| Архітектурний стиль | неоренесанс |
Біографія ред.
Місце народження не відоме. Освіту здобував у Відні. Від 1858 року працював у Львові, де споруджував будинки у стилі неоренесансу.[1] У 1878—1886 роках був членом Політехнічного товариства.[2] У довіднику 1875 року будинок архітектора Келера значиться на вулиці Пекарській.[3] Помер у Львові.[1]
- Роботи
- Керівництво спорудженням Будинку військових інвалідів на вулиці Клепарівській у Львові (1856—1863, проект Феофіла ван Гансена).[1]
- Прибутковий будинок на вулиці Кривоноса, 7 (1864, розібраний 1905).[1]
- Проект перебудови приміщень колишнього монастиря реформатів у Львові для потреб притулку-сиротинця сестер шариток, особистий нагляд за будівництвом (1867).[4]
- Житловий будинок на вулиці Січових Стрільців, 13, на розі з вулицею Костюшка (1869).[5]
- Перебудова монастиря вірменських бенедиктинок на вулиці Лесі Українки, 10 (1872).[1]
- Реконструкція житлового будинку на площі Ринок, 45 у Львові. Перебудова даху з добудовою стриху та влаштуванням стрихових вікон (1872), перенесення входу з площі Ринок на вулицю Друкарську, нова сходова клітка (1873).[6]
- Реконструкція житлового будинку Едварда Мілковського на площі Ринок, 25 у Львові. Надбудовано четвертий ярус (1873).[7]
- Вілла Ю. Супінського у на площі Кропивницького, 3 (1873—1874, розібрана 1909).[1]
- Вілла «Затишок», збудована для Владислава Чарновського на вулиці Глібова, 12, або Калічій Горі 7-9 (1875). Зовні поєднувала елементи неороманського стилю та неокласицизму. Пізніше перебудована.[8]
- Театральна зала німецького товариства «Фрозінн» у саду львівського готелю «Жорж» (1875).[9]
- Вілла Тадеуша Жебровського на вулиці Драгоманова, 36. Збудована 1878 року, пізніше втрачена. Нині на її місці багатоквартирний житловий будинок.[10]
- Вілла Ф. Рихтера на вулиці Пекарській, 11 (1878, неодноразово перебудована, пізніше розібрана).[1]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж Бірюльов Ю. О. Кеглер (Келер, Кьоглер) Едмунд // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 176—177. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877–1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 90.
- ↑ Przewodnik po Lwowie / ułożył A. Schneider. — Wyd. drugie. — Lwów: nakł. ks. Gubrynowicza i Schmidta, 1875. — S. XVIII.
- ↑ Бойко О. Г., Слободян В. М. З історії латинських монастирів Львова // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2006. — № 16. — С. 45; Biernat M. Kościół p. w. Św. Kazimierza i Zakład Wychowawczy SS. Miłosierdzia (dawny klasztor OO. Reformatów) // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego. — Kraków : Antykwa, 2011. — Т. 19. — S. 237. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-89273-92-5.
- ↑ Львів. Туристичний путівник. — Львів : Центр Європи, 2004. — С. 178. — ISBN 966-7022-09-9.
- ↑ Вуйцик В. З історії львівських кам'яниць. Площа Ринок, 45 // Галицька брама. — 2001. — № 2—3 (74—75). — C. 17.
- ↑ Вуйцик В. З історії львівських кам'яниць. Площа Ринок, 25 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 129.
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 348—349. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- ↑ Котлобулатова І. П. Дати і події в історії Львова. — Львів : Аверс, 2009. — С. 118. — ISBN 978-966-8386-64-0.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 349.