Вулиця Князя Романа (Львів)

Ву́лиця Кня́зя Рома́на — вулиця у Галицькому районі Львова. Простягається від площі Галицької до перехрестя вулиць Франка, Левицького та Герцена.

Вулиця Князя Романа
Львів
Lviv, Kniazia Romana Street (1).jpg
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Романа Мстиславовича
Колишні назви
Гончарська, Ґалицького передмістя, Ґалицька (част.), Баторія,
Свердлова, Вермахтштрасе, Баторія, Ватутіна,
польського періоду (польською) Garncarska, Halickego Przedmieścia, Halicka (cz.), Batorego
радянського періоду (українською) Свердлова, Баторія, Ватутіна
радянського періоду (російською) Свердлова, Батория, Ватутина
Загальні відомості
Протяжність 400 м
Координати початку 49°50′21″ пн. ш. 24°01′55″ сх. д. / 49.8392222° пн. ш. 24.0320889° сх. д. / 49.8392222; 24.0320889Координати: 49°50′21″ пн. ш. 24°01′55″ сх. д. / 49.8392222° пн. ш. 24.0320889° сх. д. / 49.8392222; 24.0320889
Координати кінця 49°50′10″ пн. ш. 24°02′05″ сх. д. / 49.8363222° пн. ш. 24.0347917° сх. д. / 49.8363222; 24.0347917
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 1/3,2,4,5,6,9,12/14,24,26,32,34[2]
Державні установи Львівське державне обласне радіо, Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр, ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»
Навчальні заклади НДІ НУ «Львівська Політехніка», Львівський коледж культури і мистецтв
Заклади культури відділ мистецької літератури Львівської державної обласної універсальної наукової бібліотеки та дитяча бібліотека-філія № 13, кав'ярня-музей кіно-фототехніки «Фіксаж», Народний музей метрології та вимірювальної техніки
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Забудова класицизм, історизм, сецесія, конструктивізм
Комерція хостел «Компас»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Князя Романа у Вікісховищі

НазваРедагувати

  • 1505—середина XVIII століття — вулиця Гончарська, назва вулиці, ймовірно, пов'язана з проживанням і діяльністю в цій місцевості гончарів.
  • середина XVIII століття1871 рік — вулиця Галицького передмістя, назва вулиці походить від назви передмістя оточеного мурами Львова.
  • 18711885 роки — вулиця Галицька (частково). В цей період вулиця вважалась продовженням середміської вулиці Галицької. На той час вони вже близько ста років були фактично об'єднані.
  • 1885—грудень 1940 року — вулиця Стефана Баторія, що утворилася під час «глобального» впорядкування Львова на початку «ери» місцевого самоврядування. Саме 1885 року частину вулиці Галицької було виокремлено в окрему вулицю, яку названо на честь польського короля Стефана Баторія.
  • грудень 1940—серпень 1941 року — вулиця Свердлова, на честь російського радянського політичного та державного діяча Якова Михайловича Свердлова.
  • серпень—листопад 1941 року — вулиця Баторія, повернена передвоєнна назва.
  • листопад 1941—липень 1944 року — Вермахтштрасе.
  • липень—грудень 1944 року — вулиця Баторія, повернена передвоєнна назва.
  • грудень 19441992 роки — вулиця Ватутіна, на честь Миколи Федоровича Ватутіна, радянського воєначальника.
  • від 1992 року — сучасна назва вулиця Князя Романа, на честь засновника Галицько-Волинського князівства Романа Мстиславовича.[3]

Між будинками № 16 та № 18 пролягає невеличкий провулок, що сполучає вулиці Князя Романа та Нижанківського. Нині провулок належить до вулиці Князя Романа, але упродовж 1863—1955 років був окремою вулицею та мав назви:

  • 18631871 роки — вулиця Альтпостґассе або Старопоштова, назва вулиці, пов'язана з тим, що наприкінці XVIII століття в палаці Бесядецьких, що розташований неподалік, містилася стара поштова управа.
  • 1871—листопад 1941 роки — вулиця Святого Шимона, на честь Святого Симона Кананіта, одного з дванадцяти апостолів Ісуса Христа.
  • листопад 19411943 роки — вулиця Шимонштрассе.
  • 1943—липень 1944 роки — вулиця Сімонґассе.
  • липень 19441946 роки — вулиця Святого Шимона.
  • 19461955 роки — вулиця Бордуляка, на честь українського письменника Тимотея Бордуляка. 1955 року вулицю Бордуляка приєднано до тодішньої вулиці Ватутіна.[3]

БудівліРедагувати

№ 1, 3. Початково на цьому місці розташовувався монастир кармелітів взутих із костелом святого Леонарда. Частину цієї території займав приватний житловий будинок. У середині 1870-х років будинок перебудовано за проєктом Юліана Захаревича і у ньому розташовано Крайовий повітовий суд.[4] Споруда простояла лише 15 років, після чого її разом із залишками монастиря розібрано і у 18911895 роках зведено значно монументальнішу будівлю суду в стилі неоренесансу з елементами класицизму — Палац Справедливості[5] або ж Вищий суд Галичини.[6] Проект Франциска Сковрона, опорядження фасадів Яна Завейського. Центральний ризаліт увінчує скульптурна група «Правосуддя» (нині ушкоджена), виконана у 1893 році Леонардом Марконі. 1897 року Марконі, при допомозі Антона Попеля, доповнив боковий фасад від площі Галицької двома необароковими статуями «Справедливість» і «Законодавство» (не збережені). Нині це один із корпусів Львівської політехніки.[7] Тут, у так званій «кармелітській тюрмі», у 18771878 роках перебував в ув'язненні Іван Франко, про що сповіщає встановлена 1972 року меморіальна таблиця (скульптор Анатолій Галян, архітектор Мирон Вендзилович).[8] Таблицю відлито на Львівській кераміко-скульптурній фабриці.[9] Тут же відбувся суд над Михайлом Павликом і Остапом Терлецьким.[8]

№ 4. Житловий будинок у стилі модерн із елементами неокласицизму, споруджений у 19131912 роках за проєктом Станіслава Бардзького виконаним у бюро Адольфа Піллера.[10] Нині одне з приміщень займає хостел «Компас», а також майстерня з ремонту взуття та сумок «Каблучок-Обнова» (вхід з вулиці).

№ 5. Триповерхова неоренесансна будівля колишньої 3-ї міської гімназії імені Цісаря Франца-Йосифа I (від 1919 року — Державна 3-я міська гімназія імені короля Стефана Баторія). Споруджена 1876 року на розі з нинішньою вулицею Шухевича за проєктом Юліуша Гохберґера. Центральний ризаліт прикрашений шістьома скульптурами видатних діячів польської культури і науки: М. Коперника, А. Снядецького, А. Міцкевича, Т. Чацького, Ю.-М. Оссолінського, Я. Длугоша. Скульптор — Тадеуш Баронч.[11] До побудови цього будинку гімназія містилася на вулиці Валовій, де після переїзду певний час діяла її філія.[12] Упродовж 1911—1914 років тут викладав викладав польську мову та літературу польський письменник, представник жанру жахів у польській літературі першої половини XX століття Стефан Грабінський. Директором гімназії у 19211926 роках був польський науковець, педагог Емануель Августинович де Рошко. Нині тут міститься науково-дослідний інститут НУ «Львівська Політехніка» (навчальний корпус № 20).[11]

№ 6. Збудований у 19121914 роках за проєктом Адольфа Піллера і Романа Фельпеля, як прибутковий будинок на замовлення купців Кароля Чуджака і Людвіка Штадтмюллера. У 1920-х роках тут знаходився «Банк землі польської», а від 1929 року — радіостанція. Будинок поєднує риси Юґендстилю (німецького різновиду модерну) та стилізовані романсько-готичні елементи. Скульптури лицарів, що підтримують еркери, та барельєф із левом над потрійним порталом виконані у 19121913 роках Станіславом-Ришардом Пліхалем.[13] Нині тут розташовані Львівське державне обласне радіо та Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр, а також працює кав'ярня-музей кіно-фототехніки «Фіксаж».

№ 12/14. Колишній готель «Австрія», збудований у 19001901 роках за проєктом архітектора Августа Богохвальського у стилі необароко з елементами сецесії.[14]

№ 24. Будинок в стилі класицизму, споруджений близько 18291830 років ймовірно за проєктом архітектора Фридерика Баумана або Ігнатія Хамбреза. Автор скульптурного декору — Йоан Шімзер.[15]

№ 26. Початково будинок французької нафтової компанії «Прем'єр». Спорудження завершено 1924 року за проєктом архітектора Юліана Цибульського від 1914. Плани і фасад модифіковані Фердинандом Касслером. Будинок, а особливо його останній поверх привертає увагу скульптурним декором невідомого автора.[16]

№ 30. На цьому місці була 4-класова жіноча школа. Її приміщення подароване фундаційним записом родиною Бурлярдів. На початку XX століття будівля була у вкрай незадовільному стані.[17] 1908 року за проєктом Тадеуша Обмінського збудовано новий сецесійний будинок для притулку Віктора Бурлярда. Розташований на розі з вулицею Нижанківського, має також іншу адресу — вул. Нижанківського 2/4. Нині в будинку міститься Львівський коледж культури і мистецтв.[18]

№ 32. Збудований 1911 року за проєктом архітектора Людвіка Теуша. Фасад прикрашений рельєфами путті в неокласицистичному стилі. У міжвоєнний період у будинку розташовувалось фотоательє «Oleografia» Міколяша і Межецької.[19] У 19201925 роках тут діяло архітектурно-будівельне бюро фірми Альфреда Захаревича і Євгена Червінського.[20] Нині на першому поверсі містяться відділ мистецької літератури Львівської державної обласної універсальної наукової бібліотеки та дитяча бібліотека-філія № 13.

№ 34. Житловий будинок, споруджений 1912 року за проєктом Станіслава Улейського і Юзефа Пйонтковського[21]. Тут мешкав інженер, винахідник, творець першого у Польщі літака Едмунд Лібанський, архітектор Ян Новорита. На стриху розташовувалась майстерня художника Володимира Блоцького, а згодом — Марії Б'янкі-Моссочи.[19]

№ 36. Попередником будинку, що нині розташований на цій ділянці, був заїжджий двір Бенедикта Криніцького, збудований близько 18001810 років.[22]

№ 38. Колишня кам'яниця Кшижановського. Тут мешкав польський літератор Ян Лям.[23] В будинку міститься Державне підприємство «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», при якому діє Народний музей метрології та вимірювальної техніки.

Втрачені будівліРедагувати

Богоявленська церква

Перша документальна згадка про церкву походить із 1386 року. Із 1546 року при храмі існувала найстаріша у Львові церковна школа. 1711 року була збудована наново (попередня можливо знищена військовими діями). 1800 року закрито і продано разом із ґрунтами. Під час будівельних робіт у 1875 і 1926 роках віднайдено залишки церковного цвинтаря і козацьких поховань з часів облоги Львова 1648 року. Церква знаходилась приблизно на місці скверу, що на парній стороні вулиці, поблизу перехрестя з вулицею Франка і Герцена. Протягом усього свого існування церква була дерев'яною.[24]

Костел святого Леонарда і монастир кармелітів взутих

Бароковий костел, із монастирем, збудований 1724 року на місці давнішого, що походив з початку XVII ст. Монастир закрито під час йосифінської касати 1784 року. Перетворений спочатку на фабрику, а потім на тюрму. У 18771878 роках у так званій «кармелітській тюрмі» перебував арештований Іван Франко. Комплекс будівель до 1889 року розібраний для будівництва споруди Вищого крайового суду (будинок № 1/3). Перед розбиранням виконано обміри, які дозволяють нині скласти певне уявлення про втрачену споруду.[25]

Палац Павловського

Збудований на початку 1770-х років ймовірно у стилі раннього класицизму за проектом Йозефа Зайделя для підчашого брацлавського Йосипа Самуїла Павловського. Спорудження велось будівничими Франциском Кульчицьким і Антоном Косинським. Палац знаходився навпроти монастиря кармелітів.[26]

ПриміткиРедагувати

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-5
  2. Список будинків — пам’яток архітектури м. Львова
  3. а б Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 52
  4. Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 44. — ISBN 978-966-7022-86-0.
  5. пол. Gmach bylego Sądu Karnegowww.lvivcenter.org
  6. Ілько Лемко. Львів, якого вже нема. Палац Справедливості // Цікавинки з історії Львова: літературно-художнє видання. — Львів : Апріорі, 2011. — С. 26. — ISBN 978-617-629-024-7.
  7. Архітектура Львова… — С. 275—276; Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 156.
  8. а б Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 311.
  9. Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 27.
  10. Архітектура Львова… — С. 491.
  11. а б Архітектура Львова… — С. 286—287; Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 95—96.
  12. Gajak-Toczek M. Męskie gimnazja państwowe we Lwowie w latach 1772–1914 // Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica. — 2010. — № 13. — S. 352. — ISSN 1505-9057.
  13. Архітектура Львова… — С. 492—493; Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 244.
  14. Архітектура Львова… — С. 463.
  15. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 49.
  16. Бірюльов Ю. О. Львівські будинки нафтових компаній // Галицька брама. — 1997. — № 1 (25). — C. 14.
  17. Waląca się szkoła // Słowo Polskie. — 27 marca 1906. — № 132. — S. 3.
  18. Архітектура Львова… — С. 493.
  19. а б Lwów. Ilustrowany przewodnik // Pod red. J. Biriulowa. — Lwów : Centrum Europy, 2001. — S. 78. — ISBN 966-7022-26-9.
  20. Бірюльов Ю. О. Захаревичі… — С. 308.
  21. Тимофієнко В. І. Улейський С. // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — ISBN 966-7452-16-6.
  22. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 25.
  23. Ґранкін П. Е. З полиці дослідника // Аптека галицька. — 2002. — № 8 (78). — С. 19—20.
  24. Качор І., Качор Л. Львів… — С. 148—149.
  25. Качор І., Качор Л. Львів… — С. 178—179.
  26. Вуйцик В. С. Львівський архітектор Франціск Кульчицький // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 5. — Львів, 1996. — С. 72. — ISBN 5-7707-9955-2.

ДжерелаРедагувати