Вулиця Ігоря Білозіра
Ву́лиця Ігоря Білозіра — вулиця в Галицькому районі міста Львова, що сполучає вулицю Франка з проспектом Шевченка та вулицею Князя Романа.
| Вулиця Ігоря Білозіра Львів | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | Ігоря Білозіра |
| Колишні назви | |
| Лозіньского, Тюльпенштрассе, Лозинського, Герцена | |
| польського періоду (польською) | Łozińskiego |
| радянського періоду (українською) | Лозинського, Герцена |
| радянського періоду (російською) | Лозинского, Герцена |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 173 м |
| Координати початку | 49°50′08″ пн. ш. 24°01′57″ сх. д. / 49.8355750° пн. ш. 24.0325833° сх. д.Координати: 49°50′08″ пн. ш. 24°01′57″ сх. д. / 49.8355750° пн. ш. 24.0325833° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′02″ пн. ш. 24°02′02″ сх. д. / 49.8339528° пн. ш. 24.0340444° сх. д. |
| поштові індекси | 79005[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 2—9[2] |
| Архітектурні пам'ятки | № 5, 6, 9[3] |
| Поштові відділення | ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1] |
| Забудова | історизм, конструктивізм[4], модерн, еклектика[5] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Ігоря Білозіра у Вікісховищі | |
Прилучається вулиця Ярослава Стецька.
Історія ред.
Вулиця утворилася під час «глобального» впорядкування Львова на початку «ери» місцевого самоврядування. Парцеляція та розпродаж колишніх земель пана Крижанівського (за записами Львівського магістрату 1875 року він був власником цих земель, до складу яких входила і територія нинішньої вулиці Ігоря Білозіра) була завершена у 1910 році. Вулиця сформувалася на рівній території з чітко промальованою регуляційною лінією[5]. У 1913 році вулиця була названа на честь польського історика, публіциста та письменника Владислава Лозинського. Тоді то була просто вузька стежка для піших прогулянок, що сполучала вулиці Академічну, Баторія та Кохановського між собою.
На початку німецької окупації Львова, у вересні 1941 року була перейменована на Тюльпенштрассе, а у липні 1944 року їй була повернена довоєнна назва. У грудні 1944 року вулицю перейменовано на Герцена, на честь російського письменника, публіциста, революціонера-демократа Олександра Герцена[6][7].
Вулиця Герцена входила до переліку з 53-х вулиць Львівської МТГ, які під час процесу дерусифікації заплановано перейменувати[8]. В онлайн-голосуванні, яке тривало з 8 по 21 червня 2022 року на сайті Львівської міської ради, найбільше респондентів проголосувало за пропозицію перейменування вулиці на пошану Левка Лук'яненка — українського політичного та громадського діяча, учасника національного визвольного руху[9]. Втім, рішенням Львівської міської ради від 18 серпня 2022 року вулицю було перейменовано на пошану українського композитора, лідера ВІА «Ватра» Ігоря Білозіра[10][11].
Забудова ред.
Вулиця Ігоря Білозіра забудована переважно чиншовими кам'яницями у стилі еклектики та модерну[5], а також присутні історизм, конструктивізм[4]. Більшість будинків внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
.jpg)
№ 4 — за Польщі у цьому будинку містилося ательє дамських капелюшків пані Чапліцької[12].
№ 5 — чотириповерховий житловий будинок зведений у 1938—1939 роках за проєктом архітектора Фердинанда Касслера для Владислава Лянґа. У дизайні застосована уся палітра прийомів тогочасної європейської архітектури: стрічкові вікна, вікна-ілюмінатори та інші елементи перегукуються із архітектурними постулатами Ле Корбюзьє[13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2078-м[3]. У 2021 році в межах програми «100 років модернізму у Львові» Бюро спадщини ознакувало будинок інформаційною табличкою[13].
№ 6 — чотириповерхова чиншова кам'яниця споруджена 1911 року за проєктом львівського архітектора Івана Багенського[14] за участі будівничого Войцеха Дембінського[15][16] для Ф. Костюка[14] у стилі пізнього модерну з використанням форм готики. В будинку зберігся вітраж сходової шахти «Карпатський пейзаж» початку XX століття[17]. У 1910-х роках цю адресу мала приватна музична школа Л. Святковської та Ф. Щепановської[18]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 732-м[3].
№ 7 — колишній польський академічний дім «Лозинець», який знаходився на розі сучасних вулиць Білозіра та Стецька, споруджений у 1906 році за проєктом архітектора Альфреда Захаревича у закопанському стилі. У цьому будинку польське студентство розпочало свою мобілізацію для оборони Львова — звідси, 31 жовтня 1918 року, вийшов перший підрозділ оборонців Львова під командуванням підхорунжия Анджея Баттаглії, студента університету, який загинув при обороні Львова. Про ці події сповіщала пропам'ятна таблиця з текстом: «AKADEMICY — OBROŃCY LWOWA. 1918–1928». До наших часів не збереглася[19]. У міжвоєнний період одне з приміщень польського Академічного дому «Лозинець» було головним осідком Академічної читальні — першого польського студентського наукового товариства, заснованого 1867 року у Львові[20]. Нині в будинку міститься гуртожиток № 1 Львівського національного університету імені Івана Франка[21].
№ 9 — житлова кам'яниця. Внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1586-м[3].
№ 10 — будинок було розбомблено під час другої світової війни. На його місці у 2008—2012 роках був споруджений готельний комплекс «Нобіліс», який займає місце буд. № 7 по вул. Фредра та розташованого за ним, на паралельній вулиці, буд. № 10 по вул. Білозіра[22].
Примітки ред.
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 18 липня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 2 квітня 2023.
- ↑ а б в г Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
- ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 124.
- ↑ а б в Звід, с. 548.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 15.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 34.
- ↑ Пресслужба ЛМР (24 травня 2022). У Львівській громаді перейменують 53 вулиці: перелік. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 5 грудня 2022. Процитовано 22 червня 2022.
- ↑ Пресслужба ЛМР (21 червня 2022). Львів'яни проголосували за нові назви для 14 вулиць міста. Результати. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 5 грудня 2022. Процитовано 22 червня 2022.
- ↑ Катерина Родак (18 серпня 2022). Депутати погодили перейменування ще 20 вулиць у Львові. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 18 серпня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Пресслужба ЛМР (18 серпня 2022). Лук'яненка, Гладишевського, Чубая: у Львові перейменували ще 20 вулиць. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 22 вересня 2022. Процитовано 18 серпня 2022.
- ↑ Ілько Лемко (21 листопада 2008). Герцена вул. Житловий будинок (№ 4). pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 21 липня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б У Львові ознакують 30 будинків, збудованих у міжвоєнний період. Огляд будівель. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». 20 травня 2022. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 6 січня 2024.
- ↑ а б Звід, с. 549.
- ↑ Ю. О. Бірюльов. Дембінський Войцех // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.
- ↑ Герцена вул. Житловий будинок (№ 6). pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 19 липня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Звід, с. 550.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: Rocznik dziewiętnasty, 1916… — S. 397. (пол.)
- ↑ Lwów — Tablice pamiątkowe. cracovia-leopolis.pl (пол.). Cracovia Leopolis. Процитовано 19 липня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Буковська-Марчак Е. Проєкт «Інтерактивний Львів»: Академічна читальня. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 26 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Гуртожиток № 1. lnu.edu.ua. Львівський національний університет імені Івана Франка. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
- ↑ Готельний комплекс «Нобіліс» в межах вул. Фредра, 7 — Герцена, 10 у м. Львові. shulhagroup.com. Архів оригіналу за 6 липня 2016. Процитовано 19 липня 2021.
Джерела ред.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 34. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Герцена вулиця // Звід пам'яток історії та культури України. Львів. — Львів — Т. 1. — С. 548—550.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Герцена вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 124. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 15, 85, 111, 123. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 213, 214. — 750 прим. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Księga adresowa Stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie // Wydanie drugie. — Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 275 s.: 102 il. z planem miasta (пол.)
Посилання ред.
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Герцена А. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 19 липня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)