Плоске (Кременецький район)

Пло́ске — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. До 2020 - адміністративний центр Плосківської сільської ради, якій було підпорядковане село Підлісне (Кременецький район). До Плоского приєднано хутір Завалля. Розташоване на сході району, через село проходять автошляхи E85, М19, Н02. До 1946 називалося Великі Фільварки.

село Плоске
Церква в с Плоске Церква в с Плоске
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький
Громада	Кременецька міська громада
Облікова картка	Село Плоске
Основні дані
Засноване	В першій половині 16 ст. Перейменоване у 1946
Колишня назва	Великі Фільварки
Населення	503
Територія	1.718 км²
Площа	4 км²
Густота населення	292.78 осіб/км²
Поштовий індекс	47040
Телефонний код	+380 3546
Катойконіми	Плосківчани
День села	жовтень
Географічні дані
Географічні координати	50°02′40″ пн. ш. 25°46′59″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	410 м
Водойми	0,1
Відстань до обласного центру	72 км
Відстань до районного центру	7 км
Найближча залізнична станція	Кременець
Відстань до залізничної станції	9 км
Місцева влада
Адреса ради	47000,Тернопільська обл, м. Кременець, вул. Шевченка, буд. 67
Вебсторінка	Плосківська сільська рада (Кременецький район)
Карта
Плоске
Плоске
Мапа
Плоске у Вікісховищі

Історія

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства.

Село Плоске до 1946 року називалося Великі Фільварки. Давня назва села пов'язана із заснуванням на цій території панських маєтків, фільварків, польських шляхтичів та магнатів-переселенців. В селі мешкали українці, поляки, євреї. Пани Шуляковський та Козловський, пані Хіхніцька мали тут розбудовані поселення-фільварки, володіли великими ділянками землі по 300—400 га. Селяни, які тут проживали, служили в цих маєтках, батракували — обробляли землю, доглядали худобу. Їх називали фільварцями. Хати здебільшого були глиняні, а дахи — із соломи. Підлоги в хатах не було. Лише в заможних селян хати були вкриті черепицею. Поступово кількість дворів зростала і почало формуватися село.

Село відоме від 1-ї половини XVI століття. Перша писемна згадка про село Великі Фільварки датується першою половиною ХІХ століття в книзі Миколи Теодоровича «Опись церквей и приходов Волинской епархии», том ІІІ, видання Почаївської Лаври, 1893 року.

Під час походу на Львів (1648 р.) окремі загони війська Богдана Хмельницького йшли через Великі Фільварки. Полководець спрямовував деяку частину військ для допомоги місцевим повстанцям. Вояки, які загинули під час походу, були захоронені на території села. Над їхніми могилами стояли дерев'яні хрести і щороку відправлялися панахиди. Так званий козацький цвинтар був розміщений на початку села. З приходом радянської влади цвинтар був зруйнований.

У 1935 році в селі було відкрито початкову чотирикласну школу в пристосованому приміщенні. Директором школи був пан Т. Лисаківський. Усі предмети викладалися польською мовою.

У вересні 1939 року в Плоске було включене до складу УРСР. В селі була відкрита україномовна школа, директором якої був Микола Антонович Матерський.

З липня 1941 року до березня 1944 р. село перебувало під нацистсько-німецькою окупацією.

У 1943 році на території села діяли партизанські з'єднання Сидора Ковпака та Олексія Федорова. В окрузі села Великі Фільварки діяв загін повстанців. Мешканці Надія Киричинська, Ніна Теодорович (псевдонім Ластівка) були зв'язковими загонів УПА. Член юнацької ОУН Ю. Сапіга, мешканець Малих Фільварків, учень Крем'янецької гімназії, був замордований у стінах Крем'янецької в'язниці за свої політичні переконання в червні 1941 року. Членами повстанського загону стали мешканці села: О. Марценюк, С. Селестенюк (псевдонім «Глодик»), Й. Селестенюк (псевдонім «Ясень»), В. Ромашевський (псевдонім «Прометей»), В. Вознюк (псевдонім «Гріша»), М. Собчук (псевдонім «Міша»), О. Томчук (псевдонім «Вир»), Лук'ян (батько Юрія Сапіги, дід Юрія Винничука) та Никифор Сапіги, Володимир Киричинський (двоюрідний брат Ю. Сапіги).

На фронтах Другої світової війни воювали проти гітлерівців 52 місцевих мешканці, 30 з яких загинули. Після війни розпочалася відбудова села.

У 1960-х роках на території села з'явилися новобудови: фельдшерсько-акушерський пункт, магазин. У 1961 році село електрифіковано, у 1972 — телефонізовано, в 1977—1978 — проведено водопровід. У 1980 — побудовано сільський клуб, у 1994 —встановлено нову автоматичну телефонну станцію, у 2003 — газифіковано.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Кременецької міської громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.

Релігія

Церква святого Архістратига Михаїла

У селі є храм святого Архістратига Михаїла. Фундамент було закладено в 1990 році. Будівництво велося за кошти місцевого колгоспу «Правда», пожертвування мешканців села та мешканців ближніх сіл. Відкриття храму відбулося 21 листопада 1993 року.

Є капличка Різдва Пресвятої Богородиці (освячена 21 вересня 2014).

Пам'ятники

• Споруджено пам'ятник над братською могилою воїнів, полеглих у німецько-радянській війні (1975, скульптор В. Млинко), що стоїть у центрі села біля школи. У братській могилі захоронені 228 воїнів 107-ї Кременецької стрілецької дивізії.

Культурна сфера

«Кумоньки»

В Плоскому діє народний аматорський етнографічно-фольклорний колектив «Кумоньки». Колектив став переможцем проекту «Фольк-music» у сезоні «Осінь-2009». Колектив був сформований за ініціативи Миколи Матерського. В репертуарі «Кумоньок» близько 70 пісень — ліричні, патріотичні, жартівливі і навіть сороміцькі, а також обряди весілля та обжинок. Співають «Кумоньки» акапельно й під інструменти, в основному під баян і бубен.

Соціальна сфера

У 1946 році в пристосованому приміщенні відкрито семирічну школу, її першим директором став Федір Іванович Шкребтій. У 1959 році, школою керував Назарій Олексійович Сагана було збудовано нове приміщення школи, відкрито музей бойової слави, якому в 1980 році присвоєно звання Народний.

Також в селі працюють дошкільний навчальний заклад, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, ветеринарна дільниця, 4 продовольчі торговельні заклади, готель, АЗС, бар та інші.

Економіка

На території села діє завод по виробництву будівельних матеріалів з бетону, підприємства по вирощуванню грибів, пилорамний цех, борошномельний млин, АЗС.

Населення

У 2007 році в селі проживало 500 осіб.

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким:

Мова	Число осіб	Відсоток
українська	498	99,8
російська	2	0,2

Відомі люди

Народилися

• єпископ Кіровоградський і Миколаївський Севастіан (Пилипчук),
• вчений-релігієзнавець Олександр Саган.

Перебували

• письменники Роман Лубківський, Павличко Дмитро Васильович та Винничук Юрій Павлович

Проживали

• диригент, фольклорист Матерський Микола Антонович

Джерела

• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
• Романюк М., Уніят В. Плоске // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 97. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Івахів Г., Томчук А. Плоске // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 577–578. — ISBN 978-966-457-228-3.

Посилання

• Плосківська сільська рада на сайті Верховної Ради України
• Кременецька районна рада
• Кременецька районна державна адміністрація
• {{External media||align=right||video1= Відеозапис одного з концертів гурту «Кумоньки» на YouTube