Обжинки — стародавній український народний звичай[2].

Обжинки
Обжинки
Обжинки
Ким святкується Українці
Тип народно-православний
Дата кінець липня і початок серпня[1][2]; 6 (19) серпня[3][неавторитетне джерело][4]
Традиції обжинкова толока
CMNS: Обжинки у Вікісховищі

Про обжинкиРедагувати

В кінці липня близько Спаса (кінець липня і початок серпня) жнива закінчувалися[1]. До Спаса обжинали майже всі господарі, в цей день вони приносили до церкви житні вінки; священик освячував їх разом з плодами[4] і хлібом, що був спечений з борошна нового врожаю[5]. Ці вінки ретельно зберігалися, і зерном з них засівали озимі поля…[4] На Спаса, як правило, завершували жнива і святкували Обжинки[3].

Обжинки розпочиналися оспівуванням останнього скошеного снопа та «Велесової бороди» (її ще називають «Спасовою») — трохи нескошеного збіжжя, зігнутого колоссям до землі. Парубки проповзали під ним, «щоби в них цілий рік спина не боліла». Сплетений з останніх колосків вінок накладали на голову найкращій жниці яку називали царицею, і з останнім снопом йшли на подвір'я господаря, співаючи обрядові пісні. Господар зустрічав на воротах і запрошував на обжинкову толоку (т. зв. «могорич»), що завершувалася грою троїстих музик і різними забавами.

Велика збірка обжинкових пісень вміщена у збірнику Я. Головацького «Народні пісні Галицької та Угорської Русі» (1878). Обжинки і звичаї з ними пов'язані часто описував в своїх радіозамальовках і книгах журналіст Олександр Токар.

Приказки і прикметиРедагувати

  • Як прийде Спас, комарам урветься бас, а як прийде Пречиста — забере їх нечиста.
  • Внесе нечиста, не винесе і пречиста.
  • На Велику Богородицю починається бабине літо.
  • Яка година на Велику Богородицю, така буде й всю осінь.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати