Відкрити головне меню

Обжинки — стародавній український народний звичай[2].

Обжинки
Обжинки
Обжинки
Тип народно-православний
Дата кінець липня і початок серпня[1][2]; 6 (19) серпня[3][неавторитетне джерело][4]
Традиції обжинкова толока

Зміст

Про обжинкиРедагувати

У кінці липня близько Спаса (кінець липня і початок серпня), закінчуються було жнива[1]. До Спаса обжинаються майже всі господарі, і цього дня приносять до церкви житні вінки; священик освячує їх разом із плодами[4] і хлібом, що спечений з борошна нового врожаю[5]. Вінки ці ретельно зберігаються, і зернами з них починають засівати озимі поля…[4] На Спаса, як правило, завершували жнива і святкували Обжинки[3].

Обжинки розпочиналися оспівуванням останнього зжатого снопа та «Волосової бороди» (подекуди її називають «Спасовою») — трішки недожатого збіжжя, оберненого колоссям до землі. Парубки проповзали попід ним, «щоби їх цілий рік спина не боліла». Сплетений із останніх колосків вінок накладали на голову найкращій жниці й з останнім снопом ішли на подвір'я господаря, співаючи обрядові пісні. Господар зустрічав на воротях і запрошував на обжинкову толоку (т. зв. «могорич»), що завершувалася грою троїстих музик і забавою.

Велика збірка обжинкових пісень вміщена у збірнику Я. Головацького «Народні пісні Галицької та Угорської Русі» (1878). Обжинки і звичаї з ними пов'язані часто описував в своїй радіозамальовках і книгах журналіст Олександр Токар.

Приказки і прикметиРедагувати

  • Як прийде Спас, комарам урветься бас, а як прийде Пречиста — забере їх нечиста.
  • Внесе нечиста, не винесе і пречиста.
  • На Велику Богородицю починається бабине літо.
  • Яка година на Велику Богородицю, така буде й всю осінь.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати