Обжинки

Обжинки
	Обжинки
Ким святкується	Українці
Тип	народно-православний
Дата	кінець липня і початок серпня; 6 (19) серпня[неавторитетне джерело]
Традиції	обжинкова толока
	Обжинки у Вікісховищі

Обжинки — стародавній український народний звичай^[2].

Про обжинкиРедагувати

В кінці липня близько Спаса (кінець липня і початок серпня) жнива закінчувалися^[1]. До Спаса обжинали майже всі господарі, в цей день вони приносили до церкви житні вінки; священик освячував їх разом з плодами^[4] і хлібом, що був спечений з борошна нового врожаю^[5]. Ці вінки ретельно зберігалися, і зерном з них засівали озимі поля…^[4] На Спаса, як правило, завершували жнива і святкували Обжинки^[3].

Обжинки розпочиналися оспівуванням останнього скошеного снопа та «Велесової бороди» (її ще називають «Спасовою») — трохи нескошеного збіжжя, зігнутого колоссям до землі. Парубки проповзали під ним, «щоби в них цілий рік спина не боліла». Сплетений з останніх колосків вінок накладали на голову найкращій жниці яку називали царицею, і з останнім снопом йшли на подвір'я господаря, співаючи обрядові пісні. Господар зустрічав на воротах і запрошував на обжинкову толоку (т. зв. «могорич»), що завершувалася грою троїстих музик і різними забавами.

Велика збірка обжинкових пісень вміщена у збірнику Я. Головацького «Народні пісні Галицької та Угорської Русі» (1878). Обжинки і звичаї з ними пов'язані часто описував в своїх радіозамальовках і книгах журналіст Олександр Токар.

Приказки і прикметиРедагувати

Як прийде Спас, комарам урветься бас, а як прийде Пречиста — забере їх нечиста.
Внесе нечиста, не винесе і пречиста.
На Велику Богородицю починається бабине літо.
Яка година на Велику Богородицю, така буде й всю осінь.