Більськ-Підляський

місто та міська ґміна Польщі

Більськ-Підляський (Більськ[3], пол. Bielsk Podlaski [ˈbʲɛlsk pɔdˈlaskʲi] ( прослухати), біл. Бельск Падляшскі) — місто у східній Польщі. Адміністративний центр Більського повіту Підляського воєводства, а також гміни Більськ-Підляський.

Більськ-Підляський
Bielsk Podlaski

Герб
Герб Більська Підляського
Православна церква архангела Михаїла
Православна церква архангела Михаїла
Розташування міста Більськ-Підляський
Основні дані
52°46′ пн. ш. 23°12′ сх. д. / 52.767° пн. ш. 23.200° сх. д. / 52.767; 23.200
Країна Польща Польща
Регіон Підляське воєводство
Засновано XII століття
Площа 26,96 км²
Населення 26679 (2011)[1]
· густота 986 (2008[2]) осіб/км²
Агломерація 32,43 ки²
Висота НРМ 140 м
Телефонний код (48) 85
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів BBI
GeoNames 7531759
Поштові індекси 17-100 - 17-102
Міська влада
Мер міста Еугеніуш Березовєц
Вебсторінка bielsk-podlaski.pl
Мапа


CMNS: Більськ-Підляський у Вікісховищі

Головний центр національно-культурної активності українців, які проживають на Підляшші.

ГеографіяРедагувати

Лежить на Польсько-Білоруському плато. Площа — 32,43 км². Відстань до столиці Варшави — 195 км на північний схід, до столиці воєводства Білостока — 50 км.

КліматРедагувати

Місто має континентальний клімат, що характеризується високими літніми температурами та морозними зимами. Кількість опадів становить 550 мм.

Клімат Більська-Підляського
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −3 −3 4 11 17 20 21 21 16 11 4 1 11
Середній мінімум, °C −6 −6 −2 2 7 10 12 11 8 4 0 −4 3
Джерело: Weatherbase

ІсторіяРедагувати

Вперше згадується в 1253 році у Галицько-Волинському літописі. В цей час місто було волинським опорним пунктом на прикордонні із балтськими племенами.[4][5] Пізніше Більськ згадується в контексті претензій Юрія Львовича на берестейські землі належні Володимиру Васильковичу. Орієнтовно, наприкінці правління Юрія, Більськ, як і вся Берестейська волость, був захоплений литовцями.

Згадується також у 1495 році. 1641 засновано кармелітську церкву і монастир.

1 січня 1934 р. розширено територію міста за рахунок землі Якова Ваньчака з маєтку Головиськ ґміни Орля[6], а 18 квітня 1934 р. — за рахунок усього маєтку Головиськ[7].

Місто має значну єврейську історію з часів Голокосту.

20 травня 1990 року Український виборчий комітет міста Більська випустив «Виборче видання — Більщанин».

22 березня 1992 року в Більську-Підляському на основі Підляського відділу Об'єднання українців у Польщі був заснований Союз українців Підляшшя[8]. Друкованим органом організації є часопис-двомісячник «Над Бугом і Нарвою»[9].

У Більську в комплексі шкіл ім. А. Міцкевича, від 1994 року ведуться уроки української мови. Першим кроком для цього стало відкриття від поточного навчального року трьох самостійних відділів у І та ІV класах початкової школи та в І класі гімназії. Загалом української мови в більському комплексі шкіл вчиться тепер 136 дітей.

Велика кількість дітей, які вивчають українську мову в комплексі, пов'язана з популярністю занять рідної мови, поєднаних з етнографічною програмою «До традиції» в садочку № 9 «Лісова поляна».

З 1995 року в Більську діє Український ансамбль пісні і танцю «Ранок» під керівництвом Єлисавети Томчук, який є візиткою українців Підляшшя.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][10]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 12832 2339 9148 1345
Жінки 13847 2239 8677 2931
Разом 26679 4578 17825 4276

Розподіл населення міста за мовою згідно з переписом 1897 року[11]:

Мова Осіб Відсоток
єврейська 4064 54,45 %
російська 1499 20,08 %
польська 1006 13,48 %
українська 556 7,45 %
білоруська 244 3,27 %
німецька 58 0,78 %
татарська 15 0,2 %
мордовська 14 0,19 %
черемиська 3 0,04 %
литовська 2 0,03 %
чуваська 1 0,01 %
Не вказали мови 2 0,03 %
Разом 7464 100 %

ТранспортРедагувати

Через місто проходять такі національні та місцеві дороги:

Українські слідиРедагувати

У с. Доманово б. Більська-Підляського знаходиться могила Івана Зваричука (1896–1939), підполковника, ад’ютанта Генерального штабу Армії УНР, потім контрактного офіцера Війська польського, що загинув під час Вересневої кампанії 1939 р.[12]

ПерсоналіїРедагувати

НародилисяРедагувати

ПомерлиРедагувати

Міста-побратимиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. Юрій Гаврилюк. Наші міста і села Словник (ч. 1) // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1994. — № 6(16) (листопад-грудень). — С. 20. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 1 травня 2013.
  4. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 819.
  5. Кордуба М. Північно-Західна Україна. Відень -, 1917. — С. 22
  6. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 grudnia 1933 r. o zmianie granic miasta Bielsk Podlaski w powiecie bielskim, województwie białostockiem. (пол.)
  7. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Bielska Podlaskiego w powiecie bielskim, województwie białostockiem. (пол.)
  8. Людмила Лабович (1 квітня 2017). 25 років Союзу українців Підляшшя. Наш вибір. Процитовано 15 лютого 2020. 
  9. Карпенко, Дмитро (7/2010). Медіа меншини над Віслою. Український журнал (7-8 (59)). ISSN 1802-5862. 
  10. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  11. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Процитовано 22 листопада 2019.  (рос.)
  12. Парнікоза, Іван. Більськ Підляський м-ко. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 04.08.2020 р.. 

ПосиланняРедагувати