Більськ-Підляський

місто та міська ґміна Польщі

Більськ-Підляський (або просто Більськ[3], пол. Bielsk Podlaski [ˈbʲɛlsk pɔdˈlaskʲi] ( прослухати), біл. Бельск Падляшскі) — місто у східній Польщі. Адміністративний центр Більського повіту Підляського воєводства, а також гміни Більськ-Підляський.

Більськ-Підляський
Bielsk Podlaski
Герб
Герб Більська Підляського
Православна церква архангела Михаїла
Православна церква архангела Михаїла
Розташування міста Більськ-Підляський
Основні дані
52°46′ пн. ш. 23°12′ сх. д. / 52.767° пн. ш. 23.200° сх. д. / 52.767; 23.200
Країна Польща Польща
Регіон Підляське воєводство
Столиця для Q11118920? (район Білорусі, колишня адміністративно-територіальна одиниця)
Засновано XII століття
Площа 26,96 км²
Населення 26679 (2011)[1]
· густота 986 (2008[2]) осіб/км²
Агломерація 32,43 ки²
Висота НРМ 140 м
Телефонний код (48) 85
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів BBI
GeoNames 7531759
SIMC 0922685
Поштові індекси 17-100 - 17-102
Міська влада
Мер міста Еугеніуш Березовєц
Вебсайт bielsk-podlaski.pl
Мапа


CMNS: Більськ-Підляський у Вікісховищі

Головний центр національно-культурної активності українців, які проживають на Підляшші.

ГеографіяРедагувати

Лежить на Польсько-Білоруському плато. Площа — 32,43 км². Відстань до столиці Варшави — 195 км на північний схід, до столиці воєводства Білостока — 50 км.

КліматРедагувати

Місто має континентальний клімат, що характеризується високими літніми температурами та морозними зимами. Кількість опадів становить 550 мм.

Клімат Більська-Підляського
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −3 −3 4 11 17 20 21 21 16 11 4 1 11
Середній мінімум, °C −6 −6 −2 2 7 10 12 11 8 4 0 −4 3
Джерело: Weatherbase

ІсторіяРедагувати

Низку укріплених городищ на лісистій прикордонній території, між р. Боброю та Нарвою було засновано в ході укріплення кордону Берестейщини з ятвягами та литвинами з півночі. Зокрема, починаючи з ХІ ст. закладаються городища в Суражу і Зайончках над р. Нарвою, Бранську над р. Нурцем та Більську (суч. Більську-Підляському). Будуються також городища в Піднісні і Влодках[4]

Вперше Більськ згадується в 1253 році у Галицько-Волинському літописі.

«Потім же [Данило] послав із братом [Васильком] і з сином Романом людей своїх. І взяли вони оба Городен, а самі удвох вернулися од [города] Більська»[5][6].

В цей час місто було волинським опорним пунктом на прикордонні із балтськими племенами.[7][8] В контексті діяльності князя Володимира Васильковича Більськ фігурує у Галицько-Волинському літописі в 1288 р.:

«Так само і в Більську спорядив він церкву іконами і книгами»[5][6].

Востаннє Більськ згадується у Галицько-Волинському літописі 1289 р. в контексті претензій Юрія Львовича на берестейські землі належні Володимиру Васильковичу:

«Але коли він мав намір послати [залогу] до Берестія, і до Каменця, і до Більська, то прийшла йому вість, що вже залога Юрієва в Берестії, і в Каменці, і в Більську»[5].

І далі:

«Коли ж Семен приїхав до Юрія і повідав річ отчу, то назавтра поїхав Юрій геть із города з великим соромом, пограбувавши всі доми стрия свого. І не зосталося [од них] каменя на камені в Берестії, і в Каменці, і в Більську. А Павло Мстиславу дав знати: „Синовець уже поїхав, і ти, господине, поїдь у свій город“. Мстислав же, перебувши кілька днів у Берестії, поїхав до Каменця і до Більська, і раді були йому всі люди. Давши лад людям, посадив він залогу в Більську і в Каменці…»[5]

Зауважимо, що Більськ згадується тут як місто Мстислава Даниловича, тобто передане йому Володимиром Васильковичем. Це підтверджує, що розташований неподалік Дорогичина Більськ залишався в складі Берестейщини[6][9].

Орієнтовно, наприкінці правління Юрія, Більськ, як і вся Берестейська волость, був захоплений литовцями. Після відносно сприятливого періоду для поселення у Х-ХІІІ ст., на Підляшшя прийшов час виснажливих воєн. Це призвело до припинення життя на довгий час в поселеннях на Верхній Нарві і назавжди у верхній частині суч. Біловезької та Ладської Пущі. Старе руське населення на Підляшші утрималося переважно в околицях найбільших міст — Дорогичина, Більська, Бранська та Суража, що визначали майбутню межу руського та мазовецького ареалів в наступних XIV—XV ст. На захід і північ від цих пунктів натомість простягалися пустки[10][4]. Головні міста на території Північного Підляшшя виросли з поселень біля руських городищ ХІ-ХІІ ст. Так виникли пізньо-середньовічні міста Дорогичин, Більськ, Мельник, Сураж, Нарва і Бранськ[10].

Вітовт утворив в 1430 р. війтівську в Більську. Привілей на війтівство в Більську застерігав, що війт повинен селити у цьому місті лише католиків — поляків та німців, не завдаючи однак шкоди русинам, які там мешкали. Станом на XVІ ст. найбільшим містом Північного Підляшшя був вже Більськ (від 2 до 4 тис. осіб)[4]. Згадується також у 1495 році. 1641 р. засновано кармелітську церкву і монастир.

Більськ XVІ ст. описи характеризують як: «дерев'яне місто, найкраще серед підляських міст», або «містечко…де знаходиться багато дерев'яних споруд». Більськ був найбільш русько-українським з усіх міст Підляшшя. Виразним у Більську XVІ ст. був поділ на замкову — «руську» частину та нове поселення на захід від нього. Найбагатшою на Підляшші була купецька родина з Більська Сегенів (Сегеневичів). Зростання заможності руських міщан у досліджуваний період, особливо в Дорогичині та Більську призвело до пожвавлення релігійного й культурного життя цієї групи населення Підляшшя, яка виступала в ролі національної еліти замість руських магнатів та шляхти, які все більше полонізувалися[4].

Розподіл населення міста за мовою згідно з переписом 1897 року[11]:

Мова Осіб Відсоток
єврейська 4064 54,45 %
російська 1499 20,08 %
польська 1006 13,48 %
українська 556 7,45 %
білоруська 244 3,27 %
інші 95 1,27 %
Разом 7464 100 %

1 січня 1934 р. розширено територію міста за рахунок землі Якова Ваньчака з маєтку Головиськ ґміни Орля[12], а 18 квітня 1934 р. — за рахунок усього маєтку Головиськ[13].

 
Православна церква святої Трійці на православному цвинтарі

Місто має значну єврейську історію з часів Голокосту.

Іконостас з з Святодухівської церкви у Більську-Підляському було перенесено до церкви св. Миколая у Дорогичині[4].

20 травня 1990 року Український виборчий комітет міста Більська випустив «Виборче видання — Більщанин».

22 березня 1992 року в Більську-Підляському на основі Підляського відділу Об'єднання українців у Польщі був заснований Союз українців Підляшшя[14]. Друкованим органом організації є часопис-двомісячник «Над Бугом і Нарвою»[15].

У Більську в комплексі шкіл ім. А. Міцкевича, від 1994 року ведуться уроки української мови. Першим кроком для цього стало відкриття від поточного навчального року трьох самостійних відділів у І та ІV класах початкової школи та в І класі гімназії. Загалом української мови в більському комплексі шкіл вчиться тепер 136 дітей.

Велика кількість дітей, які вивчають українську мову в комплексі, пов'язана з популярністю занять рідної мови, поєднаних з етнографічною програмою «До традиції» в садочку № 9 «Лісова поляна».

З 1995 року в Більську діє Український ансамбль пісні і танцю «Ранок» під керівництвом Єлисавети Томчук, який є візиткою українців Підляшшя.

В міській публічній бібліотеці відбувалася в 2017-2019 р. Українська наукова підляська конференція[16].

З 2018 р. у місті наявна вулиця названа на честь відомого польсько-українського художника Юрія НовосільськогоUlica Jerzego Nowosielskiego.[16]

НаселенняРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][17]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 12832 2339 9148 1345
Жінки 13847 2239 8677 2931
Разом 26679 4578 17825 4276

ТранспортРедагувати

Через місто проходять такі національні та місцеві дороги:

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПомерлиРедагувати

Міста-побратимиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. Юрій Гаврилюк. Наші міста і села Словник (ч. 1) // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1994. — № 6(16) (листопад-грудень). — С. 20. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 1 травня 2013.
  4. а б в г д Парнікоза, Іван. Дорогичин – Данилова твердиня на Підляшші. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких. Процитовано 24.06.2022. 
  5. а б в г Літопис Руський. 
  6. а б в Парнікоза, Іван. Дорогичин – Данилова твердиня на Підляшші. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких. Процитовано 22.06.2022 р.. 
  7. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 819.
  8. Кордуба М. Північно-Західна Україна. Відень -, 1917. — С. 22
  9. Парнікоза, Іван (22.06.2022 р.). Повідомлення про Більськ у Галицько-Волинському літописі. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких. Процитовано 22.06.2022 р.. 
  10. а б Борисенко В. та ін. Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дслідження. — К.: Родовід. — 1997.- 383 с.
  11. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 22 листопада 2019.  (рос.)
  12. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 grudnia 1933 r. o zmianie granic miasta Bielsk Podlaski w powiecie bielskim, województwie białostockiem. [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  13. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Bielska Podlaskiego w powiecie bielskim, województwie białostockiem. [Архівовано 30 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  14. Людмила Лабович (1 квітня 2017). 25 років Союзу українців Підляшшя. Наш вибір. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 15 лютого 2020. 
  15. Карпенко, Дмитро (7/2010). Медіа меншини над Віслою. Український журнал (7-8 (59)). ISSN 1802-5862. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 15 лютого 2020. 
  16. а б Парнікоза, Іван. Більськ-Підляський. Мислене древо (українська). Микола Жарких. Процитовано 27.01.2023. 
  17. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018. 

ПосиланняРедагувати