Вікіпедія

Будинок учених (Харків)

Ха́рківський Буди́нок уче́них — центр культури, науки та мистецтва, об'єднує близько 1500 науковців міста. При будинку створено 26 наукових секцій, музична студія і студія читця, ансамблі скрипалів та вокально-інструментальний, народний університет образотворчого мистецтва. Фонд бібліотеки Будинку вчених налічує 50 тисяч томів [1].

Харківський Будинок учених
Основні дані
Засновано 1925
Приналежність Міністерство культури і туризму України
Країна  Україна
Адреса 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 10
Тип споруда
Мапа
Мапа
CMNS: Будинок учених у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Будинок вчених.

Історія

ред.

У Харкові Будинок учених був відкритий з ініціативи Всеукраїнського комітету сприяння вченим в 1924 р., після відкриття Будинків вчених у Петрограді (1921 р.) і в Москві (1922 р.). Спочатку розміщувався у колишньому особняку купця Стрекалова В.С. (арх. Владимиров В.М. ,1913), за вул. Пушкінською, 62 (нині -  Харківський Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва )

В 1934 р. за пропозицією Всеукраїнського комітету сприяння вченим при РНК УРСР, Українського товариства науки та техніки, ряду організацій міста, Будинку учених був відведений особняк О. М. Бекетова (вул. Жон Мироносиць, 10), де він перебуває дотепер. Значну допомогу установі надавав Всеукраїнський комітет сприяння ученим, який базувався в цій же будівлі. З ініціативи комітету для науковців були створені будинки відпочинку, існувала спеціальна лікувальна комісія, лікарська допомога надавалася на дому і амбулаторно силами кращих терапевтів, невропатологів та ін. В голодні роки в Будинку учених були організовані благодійні обіди[2]

Пам'ятка архітектури

ред.

Особняк був побудований по проекту академіка О. М. Бекетова в 1900 р. у стилі неогрецького класицизму з великою лоджією, красивими барельєфами, сходами з поручнями з червоного дерева. Фасад будівлі оформлено з деталями епохи еллінізму, ренесансу та бароко. Стеля будівлі розписана художником Уваровим М.  У Головній залі Будинку знаходиться розкішний камін з ліпниною, приміщення розподілено пілястрами. Трапезна прикрашена малюнками у стилі давньоруських теремів за ескізами Пестрикова М.Р. Робочий кабінет О. М Бекетова віддекорований різним дубом. Об’єднуючою ланкою приміщення є великі дерев’яні сходи. Особливу атмосферу будинку придають портрети О.М. Бекетова та його батька професора Харківського університету М.М. Бекетова [3].

Лоджія з каріатидами була перебудована без згоди з архітектором у 20-ті роки ХХ сторіччя. Однак самі Бекетови прожили тут всього кілька років. Після трагічної смерті Алчевського О.К. в 1901-му році їм довелося продати особняк через борги, його придбав присяжний повірений К. Прибитков. Після революції будинок був націоналізований.

Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення

ред.
  • Будинок вчених (пам'ятка природи) Навколо будинку розміщується сад - об'єкт природно-заповідного фонду міста Харкова. Садиба була побудована в 1897 році, містить затишні ландшафти із фонтаном та альпійськими гірками. Головною родзинкою території є віковічний черешчатий дуб, віком понад 200 років. Сад біля Будинку вчених взято під охорону з метою збереження .За ініціативи вчених будинок було перетворено на оригінальну пам’ятку архітектури 19 століття, оновлено фасад будівлі, змінено відповідний дизайн приміщення та прилеглого двору.

Голови, члени правління, дирекція

ред.

У повоєнні роки членами Правління Будинку вчених були: член-кор. АН УРСР Ліфшиць І. М., професора: Виноградов А. І., Лук'янов П. І., Вєркин Б. І., Селезньов Л. П., Зербе П. І., Савронь Е. С., Лісогор О. П., Сало Д. П., Сташис В. В.

У 1963 р. головою Правління стає дійсний член Академії будівництва і архітектури УРСР - проф. Угінчус О. А., директором Будинку вчених Ткаченко Л. А., а з 1969 р. головою Правління став академік АН УРСР Іванов В. Є., директор Українського фізико-технічного інституту (УФТІ), член Правління професор Сташис В. В., директор Будинку вчених Богданова Н. М.

У березні 1988 р. був обраний новий склад Ради Будинку вчених, Головою якої став член-кор. АН УРСР Семиноженко В. П., заступником - професор юридичного інституту - Сташис В. В. Упродовж 16 років (1976-1992) Будинком вчених керувала Ольга Іванівна Піддубна. Сьогодні роботу Будинку вчених координує Рада вчених, очолює його академік НАН України В. П. Семиноженко, члени Ради: академік НАН України Гольцев А. М., директор Північно- Східного наукового центру НАН України, доктор економічних наук Бубенко П. Т., голова Харківської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України Дулуб Л. Н., академік УАН Босін М. Е., кандидат фіз.-мат. наук Прядкін К. К., директор Будинку вчених, заслужений працівник культури України Матюха Л. М., яка, на жаль померла у лютому 2018 року [4] . Після неї директором була Медвідь Ірина Володимирівна, з кінця липня 2021 року ЦЕНТРОМ КУЛЬТУРИ, НАУКИ ТА МИСТЕЦТВА "ХАРКІВСЬКИЙ БУДИНОК ВЧЕНИХ" керує П'янков Андрій Володимирович.

Відомі діячі

ред.

Значний внесок у діяльність Будинку вчених внесли заслужений діяч науки, професор невропатолог О.Й.Гейманович - один з найстаріших його організаторів і багаторазовий член Правління, академіки Г.Ф.Проскура, М.П.Барабашов , хірург М.М.Мілостанов, хіміки - професора М.І.Кузнецов, Я.Т.Ненько, психоневролог - професор, заслужений діяч науки УРСР К.І.Платонов. Науковими секціями керували: академіки АН УРСР - Файнберг Я.Б., Зеленський Б.Ф., Мала Л.Т., Рвачев В.Л .; член-кор. АН УРСР - Підгорний А.М., Стоян Ю.Г., Пелетмінскій С.В., Толок В.Т .; доктора фіз.-мат.наук Канер Е.А. і Касевіч А.М.

Напрямки діяльності

ред.

Наука

ред.

З метою реалізації задач Будинку були створені "секції науковців", які об'єднували вчених, які працювали в самих різних областях знань: економіки, фізики, енергетики, хімії, машинобудування, гірничої геології, медицини. Починають працювати секції будматеріалів (кер. академік АН УРСР Будніков П.П.), колоїдної хімії, теплопостачання і вентиляції (кер. Молчанов Ф.М.), методики викладання у ВНЗ (кер. проф. Зільберштейн М.І.), секції міського руху і транспорту (к.т.н. Ніколаєнко А.Т. і к.т.н. Любарський Р.І.), краєзнавства. Наукові секції почали проводити "Дні науки", які сприяли пропаганді наукових знань, зміцненню контактів науки з виробництвом. Також проводились традиційні "вересневі зустрічі" вчених з учителями середніх шкіл, в яких брали участь академіки Іванов В.Є. і Ахієзер О.І., професор Г.Є. Зільберман.

1970 року на засіданні Правління БВ виникла ідея створення портретної галереї вчених - лауреатів Ленінської і Державної премій. Спочатку у неї було вирішено помістити портрети Ландау Л.Д., Юр'єва В.Я., Воробйова В.П., які тоді вже померли. У 1971 р. в Будинку вчених була відкрита портретна галерея "Вчені Харкова - лауреати Ленінської і Державної премій, Герої Соціалістичної праці" в яку були включені 119 портретів академіків і членів-кореспондентів АН УРСР, які працюють або раніше працювали в Харкові. Створення галереї стало результатом великої роботи групи вчених: академіків АН УРСР Усикова О.Я., Шестопалова В.П., проф. Сташиса В.В. На базі галереї виникла нова форма роботи - "Трибуна вченого", в якій взяли активну участь академіки Усиков О.Я, Шестопалов В.П., Ахієзер О.І., Брауде С.Я., Вєркин Б.І., член кор. АН УРСР Толок В.Т.,  професори Утевський А.М., Янсон А.К., Пушкар М.С.

У червні 1981 р. спільно з обласною радою молодих вчених і фахівців, з молодіжної секцією Північно-Східного наукового центру АН УРСР, в Будинку вчених був організований клуб "Пульсар", який об'єднав близько 100 представників наукової молоді з інститутів АН УРСР.

Почесним президентом клубу було обрано академіка АН УРСР Усиков О.Я., а президентом - к.ф-м.н. Нечипоренко І.І.  Шефство над секцією молодих вчених взяли член-кор. АН УРСР Атрощенко В.І., член-кор. АМН УРСР - Корж О.О., д.т.н., заст. директора ІРЕ АН УРСР - Брауде С.Я., лауреат Ленінської премії І.Б.Рижковим і ін.

Культура і мистецтво

ред.

Творче життя БУ направляла Художня Рада, очолювана з 1980 р по 1989 р народною артисткою УРСР Любов'ю Василівною Поповою, а потім - професором консерваторії Марією Єщенко. Для вчених і їх сімей працювали студії вокалу , художнього слова, театральна. Для дітей з ініціативи проф. Марчевського М.Н. були створені музична і балетна студії. По 1966 р драматичним колективом керував народний артист УРСР В.М. Аристов,  гурток художнього слова вели заслужений артист УРСР В.Ф. Матов. Симфонічним оркестром керував Д.М.Злобінскій, камерним ансамблем - Ліфтман.

Секції, семінари, клуби

ред.

80 ті роки ХХ ст. - час найактивнішої роботи наукових секцій та семінарів. Структура підрозділів БУ в цьому аспекті стає двоступеневою, секції і семінари об'єднані в групи по секторам. Так,

  • сектором фізики керував член-кор. АН УРСР Толок В.Т.
  • сектор будівництва та комунального господарства очолював член-кор. АН Грузинської РСР Мчедлов-Петросян О.П.
  • сектор медицини- керівник доктор мед.наук Грищенко В.І.
  • сектор біології був очолений доктором фарм. наук Черних В.П.
  • в секторі математики лідером став д.ф-м.н. Пастур Л. А.
  • сектором машинобудування керував доктор с / г наук Наумов Г.Ф.
  • сектор пропаганди наукових знань очолив академік АН УРСР Усиков О.Я.
  • Клуб любителів поезії, керований літературознавцем Гавриловою М.П., існував з 1983 р. Клуб проводив вечори поезії, зустрічі з професійними і самодіяльними поетами, знайомив аудиторію з новинками поезії.
  • Слайд-клуб "Геліос" був організований в 1981 р . Головою клубу став д.м.н. В.В. Ніконов. Клуб об'єднував фотолюбителів і любителів слайдів.
  • Клуб «Краєзнавець» (керівник - доктор техн.наук Переверзєв Д.А.)[5].

Традиції та сьогодення

ред.

Велику роль в роботі дома зіграла жіноча рада. З 1945 року по 1975 рік беззмінним головою жіночої ради була дружина академіка АН УРСР Соловйова М. Н.- Олександра Петрівна. З 1975 р її очолила - канд.мед.наук Медведєва Галина Григорівна, з 1988 р - д.ф.м.н. Крупник Людмила Іванівна.

У ХХІ століття з'явилися такі нові форми роботи як конкурси на звання "ділова людина року", "ділова жінка"; організація "департамент ділових жінок"; проведення презентацій, прес-конференцій, святкування ювілеїв вчених. Розширилися рамки співробітництва Будинку вчених і Північно-Східного наукового центру НАН України.

Двічі з доповідями "Про стан і перспективи розвитку науки в регіоні" (1993, 1997). перед вченими Харкова виступав академік Семиноженко В. П., а також неодноразово в якості народного депутата України, так само як і д.ф-м.н., професор В.Мухін.

Будинок пропонує унікальні приміщення кінця 19-го століття для проведення:семінарів, тренінгів, прес конференцій; камерних концертів, поетичних вечорів, виставок;презентацій, ювілеїв, товариських зустрічей та інших форм роботи.

Останнім часом на базі БУ відбуваються медичні форуми, засідання товариств Харківського медичного товариства (ХМТ).

Фасад, дах та вікна будівлі постраждали під час обстрілів центра міста за часів російської агресії [6].

Примітки

ред.
  1. ↑ Харьков. Дворцы и Дома культуры.Часть I. the-past.inf.ua. Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  2. ↑ Пряничный домик, Поместье Шарапа, Дом ученых: история самых красивых старинных особняков Харькова. kh.vgorode.ua (рос.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  3. ↑ Харківський Будинок учених – оригінальна пам’ятка архітектури : Харьков, Совнаркомовская улица, 10 - Стежками України! | stezhkamu.com. stezhkamu.com. Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  4. ↑ Умерла директор харьковского Дома ученых. 2day.kh.ua (рос.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  5. ↑ Харьковский клуб «Краевед». seminar.kharkov.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  6. ↑ На Харківщині після атак росії пошкоджені бекетівські будинки. DUMKA.MEDIA (рос.). Процитовано 12 червня 2024.

Джерела

ред.
  Це незавершена стаття про Харків.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Будинок_учених_(Харків)&oldid=43848828