Канер Еммануїл Айзикович
Емануїл Айзикович Канер (19 листопада 1931, Харків — 25 липня 1986, Харків) — радянський фізик-теоретик. Член-кореспондент АН УРСР (1982), доктор фізико-математичних наук (1963). Професор (1971). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1980).[1][2]
| Канер Еммануїл Айзикович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
19 листопада 1931 Харків, Українська СРР, СРСР |
| Помер |
25 липня 1986 (54 роки) Харків, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Заклад |
ХНУ імені В. Н. Каразіна Інститут радіофізики та електроніки імені О. Я. Усикова НАН України |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Науковий керівник | Ліфшиць Ілля Михайлович |
| Аспіранти, докторанти |
Ямпольський Валерій Олександрович Віленкін Олександр Володимирович |
| Членство | член-кореспондент НАН України |
| У шлюбі з | Фуголь Ірина Яківна |
| Нагороди |
 |
| Особ. сторінка | kaner.org |
Біографія ред.
Еммануїл (Моня) Айзикович Канер народився в Харкові в сім'ї службовця центрального залізничного поштамту Айзік Менделевича Канера і бухгалтера Розалії Мойсеївни Пасс.[3] Під час війни, в 1941-1944 роках, жив з матір'ю в Благовєщенську (батько був мобілізований, служив начальником спецвідділу військовопоштового сортувального пункту № 6 військ зв'язку, старший лейтенант адміністративної служби).[4] 1954 року закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету за двома спеціальностями («експериментальна фізика», «теоретична фізика»). 1956 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Теорія циклотронного резонансу в металах», а в 1963 році — докторську дисертацію на тему «Бозевські збудження і резонансні явища в металах».
Працював в Інституті радіофізики та електроніки АН УРСР (ІРЕ АН УРСР) від його заснування 1955 року, з 1965 року очолював відділ теорії твердого тіла, який сам організував. Викладав на кафедрі теоретичної фізики Харківського університету (з 1966 року). Був редактором журналу «Solid State Communications».
Очолював наукові роботи низки відомих фізиків Росії, України, США (В. О. Ямпольського, А. Виленкина, Роберта І. Шехтера, Н. М. Макарова та інших), під його керівництвом було захищено понад 20 кандидатських дисертацій.[1][2]
Наукова діяльність ред.
Роботи Канера присвячені фізиці твердого тіла, електродинаміки металів, радіофізиці, магнітній акустиці . Перші роботи стосувалися інтерференції світла в тонких металевих плівках і теорії аномального скін-ефекту. 1956 року спільно з М. Я. Азбелем відкрив циклотронний резонанс у металах («циклотронний резонанс Азбеля-Канера», зареєстровано в Державному реєстрі відкриттів СРСР 1966 року),[5] розвинув його загальну кінетичну теорію, передбачив явище відсічення циклотронних резонансів[6] .
Низка робіт присвячена теорії поширення електромагнітних хвиль в металах. Спільно з В. Г. Скобовим передбачив кілька типів радіохвиль, здатних проникати в метал, виявив магнітне затухання Ландау — новий механізм беззіштовхувального загасання хвиль в металах. Ці досягнення стали початком радіоспектроскопії металів. Спільно з В. Ф. Гантмахером відкрив і вивчив балістичний (одночастковий) механізм проникнення радіохвиль в метали, що приводить до виникнення так званих мод Гантмахер-Канера (зареєстровано, як відкриття СРСР «Электромагнитные всплески в проводящей среде», диплом No 80, пріоритет відкриття: 24 жовтня 1962 р., автори М. Я. Азбель, В. Ф. Гантмахер, Е. А. Канер[5]). Розглянув питання нестійкості хвиль в плазмі, передбачив нові типи нестійкості (спіральну та циклотрону параметричну).
У галузі магнетоакустичних властивостей металів отримали визнання роботи з акустичного циклотронного резонансу, резонансу на відкритих орбітах, гелікон-фононного резонансу, ряду явищ при електрон-фононних взаємодіях в металах. 1980 року праці цього напрямку були відзначені Державною премією УРСР в галузі науки і техніки.
Висловив низку ідей про процеси поширення радіохвиль в атмосфері, важливих з практичної точки зору. Незалежно від А. Шавлова запропонував метод лазерного розділення ізотопів.[7]
Сім'я ред.
- Дружина — доктор фізико-математичних наук Ірина Яківна Фуголь (нар. 1932), до 1999 — завідувачка відділу Фізико-технічного інституту низьких температур АН УРСР, лауреатка Державної премії УРСР (1977), заслужений діяч науки і техніки України.[8]
- Дочка — Наталія Хензель, кандидат фізико-математичних наук.[9]
Нагороди ред.
- Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1980)
Вибрані публікації ред.
Книги ред.
- EA Kaner, VG Skobov. Electro-magnetic Waves in Metals in a Magnetic Field. — London: Taylor and Francis, 1968.
- EA Kaner, VG Skobov. Plasma effects in metals: Helikon and Alfven Waves. — London: Taylor and Francis, 1971.
- Канер Е. А. Вибрані праці. — Київ: Наукова думка, 1989.
Статті ред.
- Мень А. В., Брауде С. Я., Басс Ф. Г., Канер Э. А. Флуктуации электромагнитных волн в тропосфере при наличии поверхности раздела // УФН. — 1961. — Т. 73, вип. 1 (21 квітня). Архівовано з джерела 4 березня 2016. Процитовано 3 січня 2021.
- Скобов В. Г., Канер Э. А. Электромагнитные волны в металлах в магнитном поле // УФН. — 1966. — Т. 89, вип. 7 (21 квітня). Архівовано з джерела 20 липня 2018. Процитовано 3 січня 2021.
- Канер Э. А., Гантмахер В. Ф. Аномальное проникновение электромагнитного поля в металл и радиочастотные размерные эффекты // УФН. — 1968. — Т. 94, вип. 2 (21 квітня). Архівовано з джерела 20 липня 2018. Процитовано 3 січня 2021.
- Яковенко В. М., Канер Э. А. Гидродинамические неустойчивости в твердотельной плазме // УФН. — 1975. — Т. 115, вип. 1 (21 квітня). Архівовано з джерела 22 липня 2018. Процитовано 3 січня 2021.
- Kaner EA, Tarasov Yu. V., Usatenko OV, Absorption of Rayleigh sound in metals with several groups of carriers , 19th conference on acoustic electronics and quantum acoustics, Moscow, 1976, 2 ps.
- Kaner EA, Tarasov Yu. V., Usatenko OV, Rayleigh sound absorption in metals with several groups of carriers , 19th conference on physics of low temperatures, Minsk, 1976, 2 ps.
- Kaner EA, Tarasov Yu. V., Usatenko OV, Interaction of helicons and drift electromagnetic waves in semimetals , 11-th conference on theory of semiconductors, Uzhgorod, 1983, pp. 234—235.
- Андреев А. Ф., Гинзбург В. Л., Гуляев Ю. В., Еременко В. В., Каган Ю. М., Кадомцев Б. Б., Келдыш Л. В., Пожела Ю. К., Сагдеев Р. З., Скобов В. Г., Усиков А. Я., Шестопалов В. П. Памяти Эмануила Айзиковича Канера // УФН. — 1987. — Т. 151, вип. 2 (21 квітня). — С. 377—378. Архівовано з джерела 20 липня 2018. Процитовано 3 січня 2021.
Примітки ред.
- ↑ а б Емануїл Айзикович Канер (19.02.1931 - 25.07.1986). Національна академія наук України. Архів оригіналу за 26 квітня 2021.
- ↑ а б Канер Еммануїл Айзикович. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 5 грудня 2020.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Э. А. Канер: Юные годы. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 3 січня 2021.
- ↑ Айзик Менделевич Канер на сайте «Память народа»
- ↑ а б НАУКОВІ ВІДКРИТТЯ УЧЕНИХ УКРАЇНИ, ЗРОБЛЕНІ ЗА ПЕРІОД 1938—1990 рр. (державна реєстрація). Наука та інновації. 2008. Т 4. No 5. С. 39—62. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020.
- ↑ Rudolf Herrmann, Uwe Preppernau «Elektronen im Kristall»
- ↑ Н. М. Макаров В. А. Ямпольский Эмануил Айзикович Канер (1931—1986) К 80-летию со дня рождения. Физика низких температур, Том 37, Выпуск 11, 2011 [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Отдел спектроскопии молекулярных систем и наноструктурных материалов. Физико-технический институт низких температур имени Б. И. Веркина Национальной академии наук Украины (укр.). Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 7 січня 2022.
- ↑ Э. А. Канер. Kaner.org — сайт, присвячений пам'яті Е. А. Канера. Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 04.06.2019.
Посилання ред.
- Сайт, присвячений Еммануїла Айзіковіч Канер [Архівовано 17 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Усиков О. Я. Пам'яті вченого // Вісн. АН УРСР. 1987. № 8; Памяти Эммануила Айзиковича Канера // Вісн. Харків. ун-ту. Сер. Фізика. 2001. Вип. 5, № 516
- Ермолаев А. М., Ульянов В. В. Эмануил Айзикович Канер. Харьков, 2002.