Ахієзер Ілля Олександрович

Ахіє́зер Ілля Олександрович (2 березня 1938, Харків13 травня 1989, там само) — фізик-теоретик. Син О. Ахієзера. Доктор фізико-математичних наук (1966), професор (1970). Премія імені К. Синельникова АН УРСР (1978) та імені М. Крилова АН УРСР (1989).

Ахієзер Ілля Олександрович
Народився 2 березня 1938(1938-03-02)
Харків, Українська РСР, СРСР
Помер 13 травня 1989(1989-05-13) (51 рік)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність фізик-теоретик, викладач університету
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Звання професор і професор[d]
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Аспіранти, докторанти Баранник Євген Олександрович
Батько Ахієзер Олександр Ілліч

БіографіяРедагувати

Закінчив Харківський університет (1959). Працював у Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР (1959-1989), зокрема у 1970-1989 — начальник лабораторії; від 1968 викладав у Харківському університеті. Дослідження в галузі теорії ядра; плазми, зокрема флуктуацій у двотемпературній плазмі; фізики твердого тіла, зокрема теорії магнетизму та аморфних металів, радіаційних пошкоджень, нелінійної динаміки магнітодіелектриків, розсіяння світла в умовах магнітоакустичного резонансу. Ахієзер одержав низку важливих результатів в теорії магнетизму металів і теорії невпорядкованих магнітних систем та скла.

ПраціРедагувати

  • Collective oscillations in plasma. Oxford etc., 1967 (співавт.);
  • К теории реакций (Y, P) при энергиях выше порога рождения пиона. Київ, 1971 (співавтор);
  • Колебания капли ферми-жидкости и гигантский резонанс в средних и тяжелых ядрах. Київ, 1972;
  • К кинетической теории каскада столкновений в твердом теле. Харків, 1975 (співавтор);
  • Plasma Electrodynamics. Vol. 1. Linear Theory. Vol. 2. Non-linear theory and fluctuations. Oxford, 1975 (співавтор);
  • К классической теории излучения быстрых частиц в кристаллах. Харків, 1978 (співавтор);
  • Электромагнетизм и электромагнитные волны. Москва, 1985 (співавтор);
  • Введение в теоретическую радиационную физику металлов и сплавов. Київ, 1985 (співавтор);
  • Модель металлического стекла. Москва, 1987;
  • Самосогласованная модель стекол металл-металлоид. Москва, 1987;
  • О диффузии в металлических стеклах вблизи температуры стеклования. Москва, 1988 (співавтор);
  • О диффузии в неупорядоченных металлах. Москва, 1989 (співавтор).

ЛітератураРедагувати