Відкрити головне меню
Бобівник трилистий
Fieberklee2.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Бобівникові (Menyanthaceae)
Рід: Бобівник (Menyanthes)
Вид: Бобівник трилистий
Біноміальна назва
Menyanthes trifoliata
L. 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Menyanthes trifoliata
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Menyanthes trifoliata
EOL logo.svg EOL: 584945
IPNI: 370147-1
ITIS logo.svg ITIS: 30102
IUCN logo.svg МСОП: 163993
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 28525

Бобівни́к трили́стий (Menyanthes trifoliata L.) Місцеві назви — бібник трилистий, трилисник — багаторічна трав'яниста рослина монотипічного роду Бобівник родини бобівникових з довгим, товстим, повзучим кореневищем, яке у верхній висхідній частині має 2 (З) листки.

ОписРедагувати

Листки чергові, складні, трійчасті, з овальними, цілокраїми листочками (3—10 см завдовжки, і 5—3 см завширшки) на довгих черешках.

Квітки правильні, зрослопелюсткові, зібрані у китиці на верхівці довгого, безлистого стебла. Чашечка п'ятироздільна, з яйцеподібно-ланцетними, тупуватими лопатями.

Віночок (10 — 16 мм завдовжки) лійкоподібний, п'ятироздільнии, блідо-рожевий або білий. Лопаті його ланцетні, загострені, з внутрішнього боку волохаті.

Тичинок п'ять, маточка одна, з верхньою зав'яззю, довгим, тонким стовпчиком.

Плід — широкояйцеподібна або овальна, на верхівці звужена коробочка.

Росте бобівник у вільшняках, на лісових болотах і заболочених луках. Тіньовитривала рослина.

Цвіте у травні — червні.

Поширений майже по всій Україні, у Степу рідко. Заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Житомирській, Сумській і Харківській областях, на півночі Київської, Чернігівської областей. Запаси сировини значні.

Практичне використанняРедагувати

Лікарська, харчова, медоносна, фарбувальна рослина.

У науковій медицині з лікувальною метою використовують листки бобівника — Folium Trifolii fibrini. Вони містять глікозиди меніантин і мематин, сапоніни, пектин, жирну й ефірну олію, вітамін С, дубильні та інші речовини, мікроелементи. Листки використовують длія збудження апетиту, підсилення шлункової секреції, поліпшення травлення, вони входять до складу жовчогінних, проносних і заспокійливих чаїв. Препарати бобівника призначають також для підвищення тонусу, при диспепсії, мігренях. Екстракт з листків іде для приготування пілюль.

У народній медицині листки застосовують при хворобах шлунка, туберкульозі легень, простуді, недокрів'ї, геморої, задусі, як потогінне, від проносу, при кровотечах з легень, пропасниці, проти цинги, золотухи й грижі, при жовчнокам'яній хворобі.

У ветеринарії застосовують як глистогінний засіб, напувають відваром тварин від простуди.

Листки бобівника використовують у пивоварінні для падання приємного смаку пиву та для приготування лікерів. Бобівник — непоганий літній медонос, охоче відвідується бджолами. Листки бобівника дають зелену фарбу.

Збирання, переробка та зберіганняРедагувати

Збирають листки без черешків під час цвітіння, зрізуючи їх ножами або серпами. Густі зарості скошують, після чого вибирають листки. Після попереднього пров'ялювання їх сушать на горищах під залізним [дах]ом, наметами з хорошою вентиляцією або в сушарках при температурі 50-60°, розстилаючи тонким шаром на папері, тканині або решетах. Сухі листки пакують у тюки вагою по 50 і 100 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання — два роки.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати