Антимоніт
Антимоні́т, стибніт — мінерал, трисульфід стибію ланцюжкової будови. Головна руда стибію. Від лат. назви хім. елементу стибію. (Bödan, 1832; J.D.Dana, 1854). Синоніми: антимоніт, блиск стибієвий, блиск стибієвий сірий, стибніт.
| Антимоніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA |
чинний (успадкований, G)[d][1], допоміжний статус: опублікований до 1959 року[d][2] |
| Хімічна формула | Sb₂S₃[1] |
| Nickel-Strunz 10 | 2.DB.05[3] |
| Dana 8 | 2.11.2.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | свинцевосірий |
| Сингонія | Ромбічна сингонія |
| Твердість | 2 |
| Блиск | металічний |
| Густина | 4,5—4,6 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | стибій[4] |
 Антимоніт у Вікісховищі | |
ОписРедагувати
Хімічна формула: Sb2S3. Sb — 71,5 %.
Домішки — As, Hg, Ag, Au, Pb, Bi, Fe, Cu.
Сингонія ромбічна. Кристали стовпчасті, голчасті. Густина 4,51-4,66. Твердість 2. Колір і риса свинцево-сірі. Блиск металічний.
Спайність по (010). При вивітрюванні утворюється стибієва вохра.
Важливий мінерал гідротермальних антимоніт-кварцових жил на стибій-ртутних родовищах. Знаходиться разом з кіновар’ю, реальгаром, аурипігментом, шеєлітом, кварцом, флюоритом, баритом та ін.
ПоширенняРедагувати
Зустрічається разом з кіновар'ю, флюоритом, кварцом, кальцитом, каолінітом, ґаленітом, сфалеритом, баритом, реальгаром, аурипігментом. Мінерал низькотемпературних гідротермальних жил і відкладів гарячих джерел. Часто зустрічається з самородним золотом. Головні знахідки: Санкт-Андреасберґ та Вольфсберґ (Гарц), шахта Каспарі (Півн. Рейн-Вестфалія), Фрайберґ (Саксонія), ФРН; Кремніц і Магурка (Словаччина), Лілєшов (Чехія), Бая-Спріє (Румунія), Віолє і Неронд (Франція), Джебель-Хамімат (Алжир), Іврінді (Туреччина), Саравак (о. Калімантан, Малайзія), Сігуаньшань (Китай).
В Україні є на Донбасі та на Закарпатті.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Beudant F. S. Traité Élémentaire de Minéralogie — 2 — Paris: 1832.
- ↑ mindat.org
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
ЛітератураРедагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Антимоніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Антимоніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.