Андріївка (Донецька селищна громада)
Андріївка (у XIX столітті — Новоборисоглєбськ) — селище в Україні, у Донецькій селищній громаді Ізюмського району Харківської області, на березі річки Сіверський Донець. Населення — 9705 осіб.
селище Андріївка | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Харківська область |
Район | Ізюмський район |
Тер. громада | Донецька селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA63040070020012831 |
Основні дані | |
Засновано | 1663[1] |
Перша згадка | 1663 |
Магдебурзьке право | 1765 |
Статус | із 2024 року |
Площа | 18,6nb км² |
Населення | ▼ 7960 (01.01.2025)[2] |
Густота | 502 осіб/км²; |
Поштовий індекс | 64220 |
Телефонний код | +380 5749 |
Географічні координати | 49°32′5″ пн. ш. 36°37′17″ сх. д. / 49.53472° пн. ш. 36.62139° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 95 м |
Водойма | р. Сіверський Донець
|
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Шебелинка |
До станції: | 3 км |
До райцентру: | |
- автошляхами: | 76 км |
До обл. центру: | |
- залізницею: | 65 км |
- автошляхами: | 69,2 км |
Селищна влада | |
Адреса | 64250, Харківська область, Ізюмський район, селище Донець, вул. Центральна, 40 |
Карта | |
![]() | |
|
Географічне розташування
ред.Селище міського типу Андріївка розташоване за 69 км від обласного центру та 76 км від районного центру, на лівому березі річки Сіверський Донець, вище за течією на відстані 2 км розташоване озеро Лиман, на протилежному березі — смт Донець.
Через селище пролягає автошлях районного значення Р78 та залізнична лінія Харків — Лиман, на якій знаходяться станція Шебелинка та зупинний пункт Андріївка. До селища примикають великі лісові масиви (дуб, сосна).
Історія
ред.Територія селища була заселена ще в V—IV тисячолітті до н. е. Про це свідчать залишки трьох поселень епохи неоліту.
Засноване у 1663 році. За козацьких часів належала до Балаклійського полку, а після його ліквідації у 1676 році — Харківському. 1679 року селище стало частиною Ізюмської оборонної лінії. Від 1685 року Андріївська сотня була підпорядкована Ізюмському полкові, у складі якого перебувала до припинення його існування у 1765 році.
За даними на 1864 рік у казенному селі, центрі Андріївської волості Зміївського повіту, мешкало 5159 осіб (2842 чоловічої статі та 2317 — жіночої), налічувалось 978 дворових господарств, існували 2 православні церкви та станова квартира, відбувалось 5 ярмарків на рік[3].
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 11 663 осіб[4].
Навесні 1817 року Андріївка стала військовим поселенням[5]. Тут був розквартирований Борисоглібський уланський полк, в зв'язку з чим її перейменували в Новоборисоглібськ. Після скасування системи військових поселень Андріївка стала селом Зміївського повіту Харківської губернії. На початку XX століття чисельність населення становила близько 6 тис. осіб[6].
Опис села в дореволюційний час, до 1917 року, згадується в книзі Петра Шелеста[7].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 197 осіб[8] (за іншими даними — щонайменше 246 жителів селища[9]).
У листопаді 2017 року в Андріївці відбувся спалах епідемії на гепатит А, внаслідок чого захворіли 29 осіб. Причиною спалаху хвороби стало утримання у селищі джерел водопостачання неналежному стані, а також недостатнє забезпечення населення людей якісною питною водою[10].
У 2020 році компанія «Нафтогаз України» запустила пілотну сонячну електростанцію потужністю 0,999 МВт[11].
12 червня 2020 року, в ході децентралізації, Андріївська селищна рада об'єднана з Донецькою селищною громадою.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Балаклійського району, селище міського типу увійшло до складу Ізюмського району[12].
9 березня 2022 року відбувся бій між військовими Державної прикордонної служби та ДРГ росіян — ворог здійснив напад на блокпост. ДРГ була розгромлена, особовий склад почав втікати — при цьому вони кинули посеред поля свого пораненого[13].
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[14]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 8665 | 89.28% |
російська | 816 | 8.41% |
ромська | 151 | 1.56% |
вірменська | 22 | 0.23% |
білоруська | 8 | 0.08% |
румунська | 5 | 0.05% |
німецька | 3 | 0.03% |
інші/не вказали | 35 | 0.36% |
Усього | 9705 | 100% |
Символіка
ред.Герб селища відомий з печатки 1765 року і має козацьке походження. У щиті квітка що проростає із землі над якою півмісяць рогами догори[джерело не вказане 1396 днів].
Цікаві факти
ред.На околиці села, за сосновим бором, розташований дослідно-випробувальний полігон Науково-дослідного та проєктно-конструкторського інституту «Молнія», що діє на базі харківської Політехніки. На полігоні досліджуються впливи на техніку природних блискавок і штучних електромагнітних розрядів — від звичайного іскріння на залізниці до імпульсу ядерного вибуху тощо[15].
Особистості
ред.- Перцев Іван Матвійович — доктор фармацевтичних наук, співрозробник мазей «Левомеколь» та «Левосин».
- Шевченко Борис Демидович (1904—1944) — полковник, Герой Радянського Союзу, уродженець смт Андріївки.
- У селі народився та зростав Петро Шелест (1908—1996) — партійний державний діяч УРСР та СРСР. Перший секретар ЦК КП України (1963—1972).
Галерея
ред.-
Лікарня
-
Будинок дитячої та юнацької творчості
-
Будинок культури
-
Храм Різдва Пресвятої Богородиці
-
Меморіальна дошка ліквідаторам та потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС
-
Пам'ятник Тарасові Шевченку
-
Пам'ятник невідомому солдату
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Филарет (Д.Г. Гумилевский). Историко-статистическое описание Харьковской епархии: в 2-х томах. Х. Издательство «Харьковский частный музей городской усадьбы», 2011 г. – Т.2. - с. 118
- ↑ Шаблон:UKR-EnumPopEstimate2025
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1574)(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Андріївка // Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1966
- ↑ Андреевка // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
- ↑ «Справжній суд історії ще попереду», сторінки 28-37
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 159—164 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 11 вересня 2015.
- ↑ Андріївка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020 '.[недоступне посилання]
- ↑ На Харківщині 29 людей захворіли на гепатит через неякісну воду [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Hromadske.ua. 2017-11-23
- ↑ Нафтогаз запустив пілотну сонячну станцію
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ На Харківщині прикордонники вщент розгромили ворожу ДРГ. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 9 березня 2022.
- ↑ Г. Чугай'. Солоне озеро і таємні полігони. Перлини промислового туризму Харківщини. BBC News Україна. 8 серпня 2021. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 9 серпня 2021.
Джерела
ред.- Д. Ф. Клочан. Андріївка / Д. Ф. Клочан // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 томах / Гол. ред. П. Т. Тронько. — К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. — Т. 21: Харківська область. — С. 161—173.
- Погода в селі Андріївка. [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ВРУ. [Архівовано 26 липня 2018 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
Це незавершена стаття про Харківську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |