Відкрити головне меню

Казахстан поділяється на 14 областей (каз.: облысы) і 2 міста республіканського значення (каз.: қаласы).

   Центральний Казахстан
   Північний Казахстан
   Південний Казахстан
   Східний Казахстан
   Західний Казахстан

ІсторіяРедагувати

Казахське ханствоРедагувати

 
Казахське ханство при Касим-хані

У період 14651812 років існувало Казахське ханство, яке утворилось в процесі розпаду Золотої Орди (1465 року) та Узбецького ханства (1468 року). При Касим-хані (15-16 століття) воно набуло найбільшого розквіту і у адміністративному відношенні поділялось на 4 вілаяти:

1812 року ханство у процесі громадянської війни розпалось на 3 жузи:

  • Старший жуз — столиця Ташкент, включав територію сучасного Південного Казахстану
  • Середній жуз — столиця Туркестан, включав території сучасних Північного, Східного частково Центрального та Південного Казахстану
  • Молодший жуз — столиця Казали, включав територію сучасних Західного та частково Центрального Казахстану

1822 року на фоні громадянської війни почалось поступове захоплення території жузів Російською імперією. 1837 року почалось національно-визвольне повстання Кенесари, наслідком чого стало об'єднання усіх жузів 1841 року на чолі з керівником повстання і поновлення Казахського ханства. 1847 року Кенесари був убитий киргизами і ханство повністю увійшло до складу Росії.

Колонізація казахських земельРедагувати

1821 року для розгляду пропозицій з реорганізації управління Сибіром був створений «Сибірський комітет», результатом діяльності якого став проект «Уставу про Сибірських киргизів». 22 червня 1822 року він був затверджений Олександром I законодавчо. Область Сибірських киргизів, так називалась територія Середнього жузу, повинна була увійти до складу новоствореної Омської області. Самих казахів планувалось розділити на внутрішніх та зовнішніх. До перший відносились казахи, які проживали біля міст Омська, Петропавловська, Семипалатинська та Усть-Каменогорська. Усі інші стали зовнішніми — кочовими. Адміністративний устрій останніх був трирівневим:

  • зовнішній округ — включав у себе 15-20 волостей, головою був ага султан, який очолював дуан; до складу управління назначались 2 засідателя із росіян, яких назначали з Омська, та 2 засідателя зі знатних казахів, яких обирали бії та старшини; ага султан обирався на 3 роки та отримував звання майора
  • волость — складалась з 10-12 аулів, головою був волосний управитель, що обирався з числа султанів
  • аул — включав в себе 50-70 кибіток, головою був аульний старшина, що обирався на 3 роки

26 січня 1822 року була утворена Омська область із частин Тобольської та Томської губерній, до складу якої увійшли північні землі Середнього жузу. В адміністративному відношенні область поділялась на внутрішні та зовнішні округи. Внутрішніми округами стали Омський, Петропавловський, Семипалатинський та Усть-Каменогорський. 1824 року були утворені Каркаралінський та Кокчетавський зовнішні округи, 1831 року — Аягузький зовнішній округ, 1832 року — Акмолінський зовнішній округ, 1833 року (за іншими даними 1826 року[1]) — Баян-Аульський та Уч-Булацький (Ушбулацький, Учбулацький) зовнішні округи, 1834 року — Аман-Карагайський (Аманкарагайський) зовнішній округ. 1836 року Омська область була ліквідована, територія поділена між сусідніми губерніями:

1844 року утворено Кокпектинський зовнішній округ.

19 травня 1854 року була утворена Область Сибірських киргизів. До її складу увійшли 5 округів — Акмолінський, Баянаульський, Каркаралінський, Кокчетавський, Кушмурунський.

1 жовтня 1854 року була утворена Семипалатинська область.

Російська імперіяРедагувати

21 жовтня 1868 року були ліквідовані Область Сибірських киргизів, Область Оренбурзьких киргизів, Семипалатинська область (в старому складі), землі Уральського (Оренбурзький киргизький степ) та Сибірського козачих військ, ліквідовано старий трирівневий поділ та 1 січня 1869 року утворено 4 нові області[2]:

  • Акмолінська область — 3 округи Області Сибірських киргизів: Акмолінський, Атбасарський, Кокчетавський; землі 1-5 та частини 6 полкових округів Сибірського козачого війська; центром стало місто Акмолінськ, однак до моменту формування місцевої влади управління проводилось із Омська
  • Семипалатинська область — 4 округи старої Семипалатинської області: Баян-Аульський, Каркаралінський, Кокпектинський та Семипалатинський; Зайсанський край, частина Області Сибірських киргизів, 7-8 та частина 6 полкових округів Сибірського козачого війська, центром стало місто Семипалатинськ
  • Тургайська область — східна частина Області Оренбурзьких киргизів, тимчасовим центром стало місто Оренбург, з наступним перенесення центру вглиб степу
  • Уральська область — землі Уральського козачого війська; західна на невелика територія центральної частин Області Оренбурзьких киргизів, центром стало місто Уральськ

Спочатку області підпорядковувались Оренбурзькому генерал-губернаторству, яке було утворене ще 9 лютого 1865 року (1868-11.07.1881), а потім — Степному генерал-губернаторству (30.05.1882-1917).

За новим поділом склад області був такий:

  • Акмолінська область — спочатку мала 4 округи: Акмолінський, Кокчетавський, Петропавловський та Омський; 3 жовтня 1869 року на півдні області утворено Сарисуйський округ, який 13 вересня 1878 року перейменовано в Атбасарський
  • Семипалатинська область — спочатку мала 4 округи: Семипалатинський, Павлодарський, Каркаралінський та Кокпектинський; Зайсанський край утворював окреме Зайсанське приставство. 1869 року із частин Кокпектинського повіту та Зайсанського приставства утворено Усть-Каменогорський повіт, південна частина Кокпектинського повіту (з самим Кокпекти) передана до складу Зайсанського приставства (Кокпекти при цьому стало безповітовим містом). 1892 року Зайсанське приставство стало округом
  • Тургайська область
  • Уральська область

1898 року усі округи були перетворені у повіти.

18 грудня 1917 року до складу Акмолінської області увійшли Тарський та Тюкалінський повіти Тобольської губернії, 31 грудня 1917 року утворено Татарський повіт, 1918 року — Калачинський повіт шляхом відокремлення від Тюкалінського (відокремлення відбулось самостійне, обласне управління не визнавало цього). Тоді ж зі складу Алтайської губернії було приєднано Славгородський повіт. 18 квітня зі складу Тарського повіту до Ішимського повіту Тобольської губернії було передано 3 волості — Вікуловська, Каргалинська та Озьоринська. У серпні деякі волості Калачинського повіту відійшли до складу Омського повіту, а у грудні Калачинський, Тарський та Тюкалінський повіти повернуті до складу Тобольської губернії.

Так як центром області Акмолінськ так і не став, то 19 січня 1919 року Акмолінська область перейменована в Омську. 26 січня Калачинський, Тарський та Тюкалінський райони знову передані до складу Омської області, однак після приходу тимчасового уряду усі повіти були повернуті назад. Повернуто було і назву області — вона знову стала Акмолінською. У лютому 6 волостей Тюкалінського повіту передані до складу Омського повіту. У липні область знову перейменована в Омську, до якої знову увійшли 3 вище згадані повіти, а також Татарський повіт Томської губернії. 3 січня 1920 року Омська область перетворена в Омську губернію.

На початку 1920 року Тургайська область перетворена у Тургайську губернію, однак вже 7 липня того ж року вона увійшла до складу новоствореної Оренбурзько-Тургайської губернії.

1920Редагувати

 
Автономна Киргизька СРР станом на 1922 рік

Декретом № 359 від 26 серпня 1920 року Всеросійського центрального виконавчого комітету (ВЦВК) та Ради народний комісарів (РНК) була утворена Автономна Киргизька Соціалістична Радянська Республіка як частина РРФСР[3]. До її складу увійшли:

  • уся Семипалатинська область — Зайсанський, Каркаралінський, Павлодарський, Семипалатинський та Усть-Каменогорський повіти
  • частина Акмолінської області — Акмолінський, Атбасарський, Кокчетавський, Петропавловський повіти та частина Омського повіту
  • частина Оренбурзько-Тургайської губернії — уся Тургайська область (Актюбінський, Іргізький та Тургайський повіти) та Темірський повіт Уральської області
  • уся Уральська область — Гур'євський, Лбіщенський та Уральський повіти
  • частина Закаспійської області — Мангишлацький повіт, 4-та та 5-та Адаєвські волості Красноводського повіту
  • уся Букеєвська губернія — Калмицький, Камиш-Самарський, Наринський, І-ий Приморський, ІІ-ий Приморський, Талоський та Торгунський повіти, Область Волго-Каспійської Киргизії; до складу губернії увійшли також 4 волості Астраханської губернії (Ганюшкінська, Ніколаєвська, Самхінська та Сафоновська волості), які хоча і підпорядковувались Киргизькому революційному комітету, але не у господарських питаннях
  • частина Астраханської губернії — Синеморська волость, території колишніх казенних оброчних земель, які прилягали до І-го та ІІ-го Приморських повітів

Управління Акмолінської та Семипалатинської областей залишалось у віданні Сибірського революційного комітету до моменту встановлення відповідних керівних органів на місцях.

20 вересня 1920 року постановою ВЦВК були внесені зміни до декрету № 359, якими до складу новоутвореної автономної республіки була включена[4]:

  • інша частина Оренбурзько-Тургайської губернії — частина колишньої Оренбурзької губернії (Ілецький, Ісаєвський, Краснохолмський, Оренбурзько-Покровський, Петровський та Шарлицький райони), місто Оренбург стало столицею усієї республіки

У жовтня 1920 року частини Закаспійської області (Мангишлацький повіт, 4-та та 5-та Адаєвські волості Красноводського повіту) утворили Адаєвський повіт республіканського підпорядкування. У листопаді 1920 року Кустанайський повіт Челябінської губернії включений до складу Оренбурзько-Тургайської губернії.

1921—1922Редагувати

1921 року починається утворення губерній у складі республіки на теренах колишніх областей. 17 січня 1921 року постановою ВЦВК утворена Акмолінська губернія. 27 квітня 1921 року Всесвятський район Акмолінської губернії відійшов до складу Оренбурзько-Тургайської губернії. 10 червня 1921 року був встановлений кордон між Акмолінською та Омською губерніями, при цьому до складу республіки відійшли 8 російських волостей (Добровольська, Котельніковська, Моїсеєвська, Ново-Санжаровська, Оріховська, Русько-Полянська, Степановська та Чорноусовська) та станція Ісіль-Куль. 1 жовтня 1921 року ще 15 волостей Омського повіту було включено до складу Акмолінської губернії. 8 грудня 1921 року утворились Кустанайська та Актюбінська губернії шляхом розділення Оренбурзько-Тургайської. 11 грудня 1921 року утворена Семипалатинська губернія. 12 січня 1922 року станція Ісіль-Куль повернута до складу Омської губернії.

1924—1925Редагувати

1928 рікРедагувати

Значним рубежем в історії адміністративного устрою є 1928 рік. 17 січня постановою ЦВК Казахської РСР було ліквідовано поділ республіки на губернії, повіти та волості; вводились округи та райони[5].

  • На теренах Семипалатинської губернії утворилось 5 округів: Акмолинський, Каркаралінський, Павлодарський, Семипалатинський та Сир-Дар'їнський[6]
    • Семипалатинський округ утворився із волостей Семипалатинського, Усть-Каменогорського, Бухтарминського та Зайсанського повітів Семипалатинської губернії та Лепсинського повіту Джетисуйської губернії. До його складу увійшли 23 райони: Аягузький, Бель-Агацький, Бескарагайський, Джарминський, Жана-Семейський, Зайсанський, Зиряновський, Катон-Карагайський, Кзилтанський, Кзил-Тасівський, Курчумський, Маканчинський, Маркакульський, Ріддерський, Самарський, Тарбагатайський, Уланський, Убинський, Урджарський, Усть-Каменогорський, Чингістайський, Чингістауський та Шемонаїхинський.

Шістьма постановами Президії Казахського ЦВК у період з 13 березня по 5 травня 1928 року було внесено низку змін в кордони округів та районів:

  • 4 квітня було утворено Бурасинський та Ленінський район Семипалатинського округу.
  • 23 червня Ленінський район Семипалатинського округу перейменовано в Разінський.

На початку травня 3-тя сесія Казахського ЦВК 6-го скликання затвердила ці зміни і доручила Президії Казахського ЦВК внести проект адміністративно-територіального устрою Казахстану на затвердження Президії ВЦВК. 3 вересня 1928 року Президії ВЦВК РРФСР затвердила нове районування республіки. До цього моменту існували 1 автономна область, 6 губерній, 2 округи, 31 повіт та 411 волостей. Після затвердження змін республіка поділялась на 1 автономну область (поділялась на 10 районів), 13 округів та 180 районів. Навесні 1929 року відбулись перші вибори до аульних, сільських та міських рад, пройшли перші з'їзди рад новоутворених округів та районів.

1930 рікРедагувати

17 грудня 1930 року на основі постанови ВЦВК від 23 липня 1930 року округи були ліквідовані, 183 райони напряму підпорядковувались верховній владі. Паралельно було проведено укрупнення районів, в результаті чого кількість однонаціональних районів зменшилась, більшість районів стали змішаними[7].

1932 рікРедагувати

На основі постанови 2-ої сесії Казахського ЦВК 8 скликання 20 лютого 1932 року був введений обласний поділ, територія республіки була поділена на області: Актюбінську, Східно-Казахстанську, Карагандинську та Південно-Казахстанську.

До складу Семипалатинської області увійшли 21 район: Абралинський, Баян-Аульський, Бель-Агацький, Бескарагайський, Джарминський, Зайсанський, Зиряновський, Іртиський, Каркаралінський, Катон-Карагайський, Кокпектинський, Кувський, Курчумський, Максимо-Горьківський, Павлодарський, Тарбагатайський, Уланський, Усть-Каменогорський, Цюрупинський, Чингістауський та Шемонаїзинський.

МістаРедагувати

  • місто Астана — столиця країни
  • місто Алмати — місто республіканського значення

ОбластіРедагувати

Герб Область Адміністративний центр Площа, км2 Населення, осіб
1   Карагандинська область Караганда 428 000 км² 1 411 700
2   Східно-Казахстанська область Усть-Каменогорськ 283 300 км² 1 530 800
3   Алматинська область Талдикорган 224 000 км² 1 589 200
4   Жамбильська область Тараз 144 000 км² 983 900
5   Туркестанська область Туркестан 117 249 км² 1 976 700
6   Кизилординська область Кизилорда 226 000 км² 596 300
7   Актюбінська область Актобе 300 600 км² 703 400
8   Костанайська область Костанай 196 000 км² 1 019 600
9   Північно-Казахстанська область Петропавловськ 123 200 км² 725 900
10   Акмолинська область Кокшетау 121 400 км² 835 700
11   Павлодарська область Павлодар 124 800 км² 743 800
12   Західно-Казахстанська область Уральськ 151 300 км² 609 100
13   Атирауська область Атирау 118 600 км² 439 900
14   Мангістауська область Актау 118 600 км² 445 800

До 1997 року існували 19 областей і одне місто республіканського значення.

Адміністративні одиниціРедагувати

Адміністративні одиниці станом на 2009 рік:[8]

Область Площа,
км²
Райони[9] Міста Міські
селища
Сільські
селища
Аули
(села)
Селищні
акімати
Аульні (сільські)
округи
Акмолинська область 146200 17 10 5 9 646 5 253
Актюбинська область 300600 12 8 - 2 393 - 141
Алматинська область 223900 16 10 1 14 713 1 251
Атирауська область 118600 7 2 2 4 170 2 73
Жамбилська область 144200 10 4 - 7 368 - 153
Західно-Казахстанська область 151300 12 2 4 - 471 4 155
Карагандинська область 428000 11 11 11 25 413 10 194
Кизилординська область 226100 7 4 2 1 256 2 143
Костанайська область 196000 16 5 3 5 662 3 257
Мангістауська область 166000 5 3 - 3 51 - 42
Павлодарська область 124800 10 3 4 1 405 4 169
Південно-Казахстанська область 117300 14 8 - 8 855 - 187
Північно-Казахстанська область 98000 13 5 - - 704 - 204
Східно-Казахстанська область 283200 15 10 3 22 798 3 252
Астана 722 3 1 - - - - -
Алмати 339 7 1 - - - - -
Казахстан всього 2725300 175 87 35 101 6905 34 2474

ПриміткиРедагувати