«Тракстон» (англ. USS Truxtun (DD-14) — військовий корабель, ескадрений міноносець, головний у своєму типі, військово-морських сил США на початку XX століття та Першої світової війни.

«Тракстон» (DD-14)
USS Truxtun (DD-14)
Американський есмінець «Тракстон». 1919
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «Тракстон»
Держава прапора  Сполучені Штати Америки
Належність Військово-морські сили США ВМС США
На честь другий корабель американських ВМС, названий «Тракстан» на честь комодора американських ВМС Томаса Тракстона
Корабельня Сполучені Штати Америки Bethlehem Sparrows Point Shipyard, Спарроу-Пойнтз, Меріленд
Закладено 13 листопада 1899
Спущено на воду 15 серпня 1901
Введено в експлуатацію 11 вересня 1902
На службі 19021919
Виведений зі складу флоту 18 липня 1919
Статус 15 вересня 1919 року списаний на брухт
Бойовий досвід Перша світова війна
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 440 т (стандартна)
615 т (повна)
Довжина 79,10 м
Ширина 7,09 м
Висота 3,00 м
Осадка 1,8 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових машини
4 × вугільні триколекторних парових котли Thornycroft
Гвинти 2
Потужність 8 300 к.с.
Швидкість 29,6 вузлів (55 км/год)
Екіпаж 78 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 3 (3 × 1) × 76-мм універсальних гармати 3"/50
6 × 57-мм гармат QF 6-pounder Hotchkiss
Торпедно-мінне озброєння 2 × 450-мм торпедних апарати

«Тракстон» був закладений 13 листопада 1899 року на верфі Bethlehem Sparrows Point Shipyard у Спарроу-Пойнтз, у штаті Меріленд, де 15 серпня 1901 року корабель був спущений на воду. 11 вересня 1902 року він увійшов до складу ВМС США.

Ескадрений міноносець «Тракстон» у складі «Великого білого флоту» здійснив навколосвітнє турне, після вступу США у Першу світову війну брав участь у бойових діях, супроводжував транспортні конвої союзників в Атлантиці.

Історія служби ред.

 
Карта маршруту Великого Білого флоту (державні кордони на карті 2009 року)

У 1907 році «Тракстон» входив до складу «Великого Білого флоту», який у 1907 році за наказом Президента США Т. Рузвельта за підтримки суден забезпечення здійснив навколосвітню подорож, продемонструвавши усьому світові зрослу міць та силу американського флоту. 17 грудня флот, до якого входили майже усі американські лінійні кораблі того часу[Прим. 1][1], виплив з Гемптон-Роудс і здійснив перехід на південь до Карибського басейну, а потім до Південної Америки, зупиняючись у Порт-оф-Спейн, Ріо-де-Жанейро, Пунта-Аренас та Вальпараїсо серед інших міст. Після прибуття до західного узбережжя Мексики в березні 1908 року флот провів три тижні, тренуючись у бойових стрільбах корабельної артилерії.

Потім флот відновив подорож уздовж Тихоокеанського узбережжя Америки, зупинившись у Сан-Франциско та Сіетлі, а потім перетнувши Тихий океан до Австралії, по дорозі зупинившись на Гаваях. Зупинки в південній частині Тихого океану включали Мельбурн, Сідней та Окленд.

Після Австралії флот повернув на північ до Філіппін, зупинившись у Манілі, а потім продовжив рух до Японії, де в Йокогамі відбулася церемонія привітання. У листопаді в Субік-Бей на Філіппінах протягом трьох тижнів проходили морські навчання. 6 грудня американські кораблі пройшли Сінгапур і увійшли в Індійський океан. У Коломбо флот поповнив запаси вугілля, перш ніж вирушити до Суецького каналу і знову поповнив свої льохи вугіллям у Порт-Саїді. Флот відвідав кілька середземноморських портів, перш ніж зупинитися в Гібралтарі, де міжнародний флот британських, російських, французьких та голландських військових кораблів привітав американців[Прим. 2]. Потім американські кораблі перетнули Атлантику, щоб повернутися на Гемптон-Роудс 22 лютого 1909 року, подолавши 46 729 морських миль (86 542 км). Там Теодор Рузвельт провів військово-морський огляд свого флоту.

Див. також ред.

Примітки ред.

Виноски
Джерела
  1. JO2 [Journalist Second Class] Mike McKinley (1 квітня 2015). Cruise of the Great White Fleet. Naval History and Heritage Command. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.

Посилання ред.

Література ред.

  • Chesneau, Roger & Kolesnik, Eugene M Conway's All the World's Fighting Ships 1860—1905.. — Conway Maritime Press. — Greenwich: 1979. — ISBN 0-8317-0302-4
  • Шишов А. А. Эскадренные миноносцы США (1916—1922). — СПб.: Крепость, 2001. — Т. 1. — 256 с. — (Боевые корабли мира). — 2000 экз. — ISBN 5-94291-005-1.