«Міссурі» (англ. USS Missouri (BB-11) — американський пре-дредноут, другий корабель типу «Мен» та другий корабель військово-морських сил США, названий на честь штату Міссурі.

«Міссурі»
USS Missouri (BB-11)
Пре-дредноут «Міссурі». 1912
Служба
Тип/клас Пре-дредноут типу «Мен»
Держава прапора  Сполучені Штати Америки
На честь другий корабель флоту «Міссурі», названий на честь однойменного штату
Корабельня Сполучені Штати Америки Newport News Shipbuilding Company, Ньюпорт-Ньюс
Закладено 7 лютого 1900
Спущено на воду 28 грудня 1901
Введено в експлуатацію 1 грудня 1903
На службі 19031919
Виведений зі складу флоту 8 вересня 1919
Статус 26 січня 1922 року проданий на брухт
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 12 560 тонн (стандартна)
13 900 тонн (повна)
Довжина 120,04 м (загальна)
Ширина 22,02 м
Осадка 7,24 м
Бронювання Головний пояс: 203—279 мм
Палуба: 50-76 мм
Башти головного калібру: 305 мм
Каземати: 152 мм
Бойова рубка: 254 мм
Технічні дані
Рухова установка 12 парових машини Thornycroft
2 парові котли
Гвинти 2 гвинти
Потужність 16 000 к.с. (12 000 кВт)
Швидкість 18 вузлів (33 км/год)
Екіпаж 561 офіцер та матрос
Озброєння
Артилерія 4 (2 × 2) × 330-мм гармати 12"/40
16 × 152-мм гармат 6"/50
8 × 47-мм гармат QF 3-pounder Hotchkiss
6 × 37-мм автоматичних гармат QF 1-pounder
Торпедно-мінне озброєння 4 × 457-мм торпедних апарати

«Міссурі» був закладений 7 лютого 1900 року на верфі компанії Newport News Shipbuilding & Dry Dock Company у Ньюпорт-Ньюсі. 28 грудня 1901 року він був спущений на воду, а 1 грудня 1903 року увійшов до складу ВМС США.

Історія служби

ред.
 
Карта маршруту Великого Білого флоту (державні кордони на карті 2009 року)

Найбільш значущою подією у проходженні служби «Міссурі» був похід «Великого Білого флоту», який за підтримки суден забезпечення за наказом Президента США Т. Рузвельта у 1907 році здійснив навколосвітню подорож, продемонструвавши усьому світові зрослу міць та силу американського флоту. 17 грудня флот, до якого входили майже усі американські лінійні кораблі того часу[Прим. 1][1][2], виплив з Гемптон-Роудс і здійснив перехід на південь до Карибського басейну, а потім до Південної Америки, зупиняючись у Порт-оф-Спейн, Ріо-де-Жанейро, Пунта-Аренас та Вальпараїсо серед інших міст. Після прибуття до західного узбережжя Мексики в березні 1908 року флот провів три тижні, тренуючись у бойових стрільбах корабельної артилерії.

Потім флот відновив подорож уздовж Тихоокеанського узбережжя Америки, зупинившись у Сан-Франциско та Сіетлі, а потім перетнувши Тихий океан до Австралії, по дорозі зупинившись на Гаваях. Зупинки в південній частині Тихого океану включали Мельбурн, Сідней та Окленд.

Після Австралії флот повернув на північ до Філіппін, зупинившись у Манілі, а потім продовжив рух до Японії, де в Йокогамі відбулася церемонія привітання. У листопаді в Субік-Бей на Філіппінах протягом трьох тижнів проходили морські навчання. 6 грудня американські кораблі пройшли Сінгапур і увійшли в Індійський океан. В Коломбо флот поповнив запаси вугілля, перш ніж вирушити до Суецького каналу і знову поповнив вугіллям свої льохи в Порт-Саїді. Флот відвідав кілька середземноморських портів, перш ніж зупинитися в Гібралтарі, де міжнародний флот британських, російських, французьких та голландських військових кораблів привітав американців[Прим. 2]. Потім кораблі перетнули Атлантику, щоб повернутися на Гемптон-Роудс 22 лютого 1909 року, подолавши 46 729 морських миль (86 542 км). Там Теодор Рузвельт провів військово-морський огляд свого флоту.

В подальшому «Міссурі» наступні кілька років провів у запасі, з періодичною активацією для проведення літніх тренувальних навчальних походів для мічманів Військово-морської академії США. 1 травня 1910 року в Бостоні його тимчасово перевели до резерву, хоча 1 червня 1911 року лінкор був повторно введений до строю для служби в Атлантичному флоті. У червні 1912 року корабель був відправлений на Кубу з контингентом морської піхоти для захисту американських інтересів під час повстання в країні. 16 березня 1914 року вийшов у черговий похід для підготовки мічманів американського флоту, відвідав Італію та Велику Британію. Надалі ще кілька разів залучався до підготовки мічманів флоту, після чого переходив до резерву.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
Виноски
Джерела
  1. JO2 [Journalist Second Class] Mike McKinley (1 квітня 2015). Cruise of the Great White Fleet. Naval History and Heritage Command. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
  2. The Great White Fleet by Department of the Navy-- Naval History and Heritage Command Archived copy at the Library of Congress (4 February 2012).

Посилання

ред.

Література

ред.
  • Albertson, Mark (2007). They'll Have to Follow You!: The Triumph of the Great White Fleet. Mustang, Oklahoma: Tate Publishing & Enterprises. ISBN 978-1-60462-145-7.
  • Friedman, Norman (1985). U.S. Battleships: An Illustrated Design History. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-715-1.
  • Reilly, John C.; Scheina, Robert L. American Battleships 1886—1923: Predreadnought Design and Construction. — Annapolis, Maryland: United States Naval Institute, 1980. — ISBN 0-87021-524-8(англ.)
  • Jones, Jerry W. (1998). U.S. Battleship Operations in World War I. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 1-55750-411-3.